Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»  електронна комерція – це відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов’язки майнового характеру. 

Організаційно-правові принципи здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з охорони власності та громадян визначаються Законом України «Про охоронну діяльність». 

Згідно статті 7 Закону України «Про охоронну діяльність» ліцензування охоронної діяльності здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Відповідно до статті 9 цього Закону ліцензіат зобов’язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності.

Пунктом 7 Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності (далі – Ліцензійні умови), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 року № 960, передбачено, що суб’єкт охоронної діяльності зобов’язаний  надавати послуги з охорони власності та громадян на підставі письмових цивільно-правових договорів охорони, які укладаються за наявності в замовників охоронних послуг документів, що підтверджують їх повноваження на володіння (користування) об’єктом охорони на законних підставах, а також правомірність перебування майна, транспортного засобу чи особи у визначеному місці охорони.

З аналізу Ліцензійних умов вбачається, що документи, складені суб’єктом охоронної діяльності в електронній формі, не прирівняні до письмових документів, що  створюються ним в процесі здійснення охоронної діяльності. 

Таким чином, укладення суб’єктами охоронної діяльності договорів про надання охоронних послуг в електронній формі буде суперечити вимогам спеціального законодавства з питань охоронної діяльності.