«Рубіжне понад два місяці було поперек горла загарбникам», – гвардієць про оборону Луганщини
«Навчальна тривога виявилася зовсім не навчальною», – так згадує ранок 24 лютого Богдан, нацгвардієць із Кривого Рогу. Місто Рубіжне, де він проходив службу, понад два місяці було для російських окупантів справжньою «кісткою в горлі». В епіцентрі цих запеклих боїв знаходився і 23-х річний Богдан.
«У нас мало бути певного роду бойове злагодження та спеціальні навчання. Однак тривога, від якої ми прокинулися, виявилася бойовою. Далі все за класико:отримання зброї та набоїв, заняття оборони військового містечка. Зі справжньою повноцінною війною я познайомився у 23 роки».
Через три дні гвардієць потрапив до складу взводу, який мусив боронити один з потенційних напрямків прориву противника. Картонний завод на околицях Рубіжного майже на два місяці став і місцем бойових сутичок, і домом.
«Протягом цих двох місяців було все: і перестрілки з піхотою противника, і робота по ворожих танках та броньовиках, і досить складні та напружені ситуації. Найпам’ятніше – три доби ми просиділи фактично у повному оточенні ворога. Це було в приватному секторі, і ми просто тримали оборону в гаражах місцевих жителів. На третій день нас почали фактично штурмувати. І лише завдяки підкріпленню, яке дуже вчасно підійшло, нам вдалося дати по зубах ворогу та вийти з фактичного оточення», – розповідає гвардієць.
Такі бої в місті, за словами Богдана, були звичною справою для гвардійців та інших сил оборони протягом боїв за Рубіжне. Розповідає, що наші підрозділи діяли злагоджено, стратегічно та тактично гнучко, натомість окупанти мали свою тактику.
«Ворог просто рівняв усе із землею на своєму шляху. Вони нищили просто все і всіх. Особлива роль у цих боях відводилася представникам двох невизнаних республік: їх застосовували наче гарматне м'ясо, наче своєрідну розвідку боєм. Усе заради того, аби вивідати, де знаходяться наші сили», – описує події Богдан.
За оборону Рубіжного гвардієць нагороджений відзнакою командувача Нацгвардії – нагрудним знаком «За доблесну службу».
На думку Богдана, відзнаки заслуговує кожен військовий, як і кожен українець, який вже протягом п’яти місяців кує нашу омріяну перемогу. Він переконаний, що наш народ – незламний, а отже – непереможний. Вірить, що Україна поверне кожне своє місто та село. І зрештою ми відсвяткуємо таку омріяну мільйонами українців Перемогу.
НГУ
