Сергій Дейнеко: Теоретично війська РФ досі можуть розпочати вторгнення з Криму
Про це в інтерв'ю РБК-Україна розповів голова Державної прикордонної служби Сергій Дейнеко.
– Почнемо з найбільш гарячої події останніх кількох тижнів (інтерв'ю було записане 27 квітня, – ред.) – незрозумілого скупчення російських військ біля українських кордонів і в окупованому Криму. За даними Генштабу, країна-агресор стягнула до кордону майже 100 тисяч військових. Міністр оборони РФ натомість стверджує, що вже почалось відведення цих військ від кордонів України. Чи можете ви підтвердити цю інформацію? Чи, навпаки, вони там так і залишаються?
– Вся наша країна дійсно останній місяць з великою увагою спостерігала за процесом переміщення підрозділів та частин ЗС РФ в безпосередній близькості до наших кордонів, а також на території тимчасово окупованої АР Крим, на окупованих територіях Донецької і Луганської областей.
Після анонсованої заяви міністра оборони РФ Шойгу про те, що з 23 квітня вони почнуть відведення військ, дійсно, наша розвідка спостерігає, що процес цей частково розпочато. Проте стверджувати, що всі війська будуть виведені, на мій погляд, ще зарано. Ми за цим процесом будемо дуже уважно спостерігати і, звичайно, інформувати громадськість.
– Де саме вже почалося відведення за даними розвідки?
– На даний момент ми бачимо цей процес на території тимчасово окупованого Криму.
– Але була інформація і навіть опубліковані фотознімки розгорнутих військових таборів РФ біля східного кордону України, зокрема у Воронезькій області. Що там відбувається?
– Щодо тих польових таборів у Воронезькій області, то ми жодного руху там наразі не бачимо.
– Тобто вони там залишаються?
– На даний момент так.
– Саме щодо військ в Воронезькій області звучала достатньо тривожна інформація, зокрема, про перекидання ракетних установок "Іскандер". За вашими даними, всі сили і засоби РФ на цьому напрямку ще не відведені?
– Станом на зараз жодного відведення військ з таборів поблизу Воронежа та міста Богучар в Воронезькій області ми не спостерігаємо.
– На вашу думку, що це все було з боку Росії? Все це скупчення військ, маневри вздовж кордону. Це було банальне залякування, демонстрація сили чи реальна підготовка до якихось дій, які були скасовані лише через тиск світової громадськості?
– Це був черговий елемент гібридної війни. На мій погляд, ці навчання були використані РФ саме для демонстрування сили Україні, здійснення тиску на військово-політичне керівництво нашої держави і, звичайно, на наших міжнародних партнерів, які активно підтримують Україну на її шляху до миру.
– Тобто, на вашу думку, це була лише демонстрація? Росія не мала на меті проведення жодних точкових, локальних бойових операцій?
– Дуже важко зазирнути в голову очільнику РФ. Справжню мету, я думаю, навіть він не розуміє. Але звичайно, що така кількість і військових, і зброї в будь-який момент могла отримати команду і розпочати збройну агресію на територію України.
– На думку експертів, ударне угруповання військ РФ, яке могло б провести наступальні операції, формувалось на території Криму. Ви з цим погоджуєтесь?
– Ми можемо лише констатувати факти про зосередження в тому чи іншому місці певних угруповань ЗС РФ. Ми можемо також дещо бачити і дещо чути, але знати стратегічні замисли військово-політичного керівництва РФ, на жаль, ми не можемо. Чисто теоретично така можливість існує, це угруповання може розпочати вторгнення на територію України з території тимчасово окупованого Криму.
– Досі може? Бо ви ж зазначили, що на цьому напрямку якраз почалось відведення.
– Відведення почалося. Але ж до цього було і нарощення тих сил, які вже були. Ви ж розумієте, що не можна одномоментно вивести таку кількість військовослужбовців, таку кількість зброї і військової техніки.
– Як щодо загрози з інших напрямків? Зокрема, зі сторони нашого північного сусіда – Білорусі і Придністров’я. Там не було жодного накопичення російських військ?
– Критичного накопичення там не відбувалось.
– Як Україна відреагувала на дії Росії? До прикладу, чи була посилена охорона кордону, можливо, підсилена розвідка?
– На мій погляд, всі посадовці відреагували так, як повинні були реагувати. Президент проводив переговори з міжнародними партнерами. До цієї роботи активно долучився Офіс президента і міністр закордонних справ. Наші військові, я маю на увазі Генштаб ЗСУ, проводили свої заходи. Всі складові сил безпеки і оборони займалися своєю роботою. В тому числі і ДПСУ, яка посилила охорону кордону як на кордоні з РФ, так і на кордоні з Білоруссю.
– Хотів ще запитати щодо морського компонента захисту українського кордону. Під час цих навчань Росія перекинула в Чорне і Азовське моря надзвичайно велику кількість кораблів, наприклад, Каспійську флотилію. Чи зараз вони залишаються в цьому регіоні, чи відбуваються з їх сторони провокативні дії в бік наших суден?
– Наша морська охорона постійно присутня і в Азовському і в Чорному морі, наші кораблі і катери щодня виходять для виконання завдань в море. Ми відстежуємо всі рухи суден противника. В нас працює система висвітлення надводної обстановки і пости технічного спостереження.
Я б не сказав, що корабельно-катерний склад Каспійської флотилії створював загрозу для кораблів і катерів морської охорони. Я не готовий сказати, чи відбувалось це по відношенню до кораблів ВМС, але безпосередньо до нашого корабельно-катерного складу провокацій не відбувалось.
– Росія оголосила про перекриття підходів до Керченської протоки на тривалий час. Чи несе це загрози для України, військового плану чи економічного?
– Це черговий елемент гібридної війни, це знову таки демонстрація сили нашим противником і грубе порушення норм міжнародного морського права з боку держави Росія.
– Але наскільки я зрозумів, вони фактично заборонили прохід іноземних військових суден через Керченську протоку?
– Так, військових і вибірково невійськових державних суден.
– Тобто є небезпека, що РФ може не пропустити, наприклад, іноземне торгове судно, яке йде в українські порти?
– Ви, думаю, чули виступ президента РФ, де він казав про "асиметричні дії" і про те, що Росія буде сама встановлювати "червоні лінії". Тому, про що взагалі можна вести мову, коментуючи дії Росії.
– Цікаво, чи може Україна відповісти на ці "червоні лінії" Росії? Чи достатньо у нас сил і засобів для стримування агресора?
– Ви ж бачите, що відбувається в Україні з листопада 2013 року. Якби народ України хотів бути складовою системи під назвою РФ чи Російська імперія, то він би уже давно здався на її милість і виконував би роль її холопів. Я впевнений, що наш волелюбний народ ніколи на це не піде. Сил в нас достатньо. Але ми потребуємо більш вагомої підтримки наших міжнародних партнерів, в тому числі стратегічних, це Україні не завадить.
– Ви кажете про поставки зброї і військової техніки? Чи що саме ви маєте на увазі під словосполученням "більш вагома підтримка"?
– Підтримка може бути і дипломатична і військова. Військова може бути не лише у вигляді летальної зброї, а також і проведення різних навчань за участі міжнародних партнерів і їхніх інструкторів.
Так, вони вже дуже сильно нам допомагають, але зараз ми маємо зовсім іншу ситуацію, ніж та, в якій Україна опинилась в 2014 році. Тоді, наприклад, ми чітко розуміли, що Білорусь є нейтральною державою, а зараз вона фактично повністю під протекторатом РФ. Тоді Крим був щойно анексований і там не було такої потужної концентрації військових частин і підрозділів РФ як зараз.
Крим перетворений на потужну військову базу, в тому числі і військово-морську, бо ми спостерігаємо значне збільшення корабельно-катерного складу як берегової охорони Прикордонної служби ФСБ, так і військово-морського флоту країни-агресора.
Звичайно, не можна порівнювати РФ і Україну у бойових спроможностях: у нас різна чисельність населення, різна чисельність збройних сил. Але в нас є непереможний дух українського народу, є прагнення до незалежності. Ми на своїй землі.
– Ви згадали про Білорусь. Режим самопроголошеного президента цієї країни пана Лукашенка періодично заявляє про якісь поставки зброї, техніки і переправлення "бойовиків" з України.
– Навіть не хочу це коментувати. На моїй пам’яті таке було мінімум три рази за останні два роки, коли особисто Лукашенко заявляв, що в Білорусь з території України потрапляє незаконно зброя. В жодному з випадків ця інформація нічим не була підтверджена.
Я офіційно звертався до свого візаві – Головного прикордонного уповноваженого Республіки Білорусь, і жодних пояснень або фактів мені наведено не було. Я вважаю, що взагалі на це не потрібно звертати увагу. Охорона кордону на білоруській ділянці посилена, але я загроз на даний момент там не бачу.
– Нещодавно трапився також випадок порушення нашого повітряного простору. В середині березня російський вертоліт залетів на нашу територію в Сумській області. Тоді в суспільстві озвучувалось певне нерозуміння, чому ми не збили повітряне судно країни-агресора, що порушило наш кордон. Поясніть, чому, дійсно, ми ніяк не відреагували на це порушення? Чи взагалі часті такі випадки зальоту російських літаків і вертольотів в наш простір?
– Я поясню це для аудиторії. По-перше, гелікоптер залетів на територію України на відстань близько 50 метрів, перебував на нашій території менше одної хвилини. Для того, щоб збити гелікоптер потрібен переносний зенітно-ракетний комплекс. В нас не всі прикордонні наряди мають на озброєнні переносний ЗРК.
До того ж я б хотів подивитися спочатку на тих "диванних воїнів", які закликають збивати такі вертольоти, а потім на їхню реакцію, коли б Росія розпочала повномасштабну відкриту збройну агресію у відповідь на "брутально збитий бандерівцями гелікоптер, що втратив орієнтування і випадково залетів на 50 метрів".
По-друге, у нас кордон з Росією не демаркований. А якщо наш військовослужбовець помилився? Це ж цілком можливо, так? Бо є людський фактор і кордон, нагадаю, не демаркований. А це могло бути провокацією, щоб розпочати війну. Хто б ніс цю відповідальність? Тому ми змушені дуже виважено ставитись до всіх своїх дій.
Кожен прикордонник, який виходить на охорону кордону, а особливо на російській ділянці, повинен мати залізну витримку. Саме про це я постійно кажу своїм підлеглим. Тільки в разі 100% переконання, що на територію України зайшла бронетехніка, зайшов озброєний підрозділ ЗС РФ, тільки тоді ми застосовуємо зброю і знищуємо його. Я вам даю гарантію, що в такому випадку агресор буде знищений.
Щодо того випадку з вертольотом, то ми направили лист російським прикордонникам, проінформували керівництво ЗСУ, проінформували всі зацікавлені міністерства і відомства. Щоправда, позиція Росії завжди однакова – "их там нет" и "этого не было". Тобто факт перетину кордону вони не підтвердили.
– А особисто ваша думка яка, це була провокація чи дійсно вертоліт втратив орієнтування?
– Важко сказати. Дійсно, міг банально бути людській фактор, а можливо і ні.
– Такі випадки часті? Тобто, чи часто російські літаки і вертольоти "втрачають орієнтування" і порушують повітряний простір України?
– В минулому році не було жодного такого випадку. В цьому році ми мали один випадок такий в Сумській області і один випадок в Луганській області. Зазначу, що за повітряним простором ми спостерігаємо спільно з підрозділами ЗСУ.
– Коли цей випадок трапився?
– Буквально через три тижні після інциденту в Сумській області. Також вертоліт залетів, але маленький, легкий. За допомогою радарів важко підтвердити факт перетину лінії кордону, хоча наші підлеглі стверджують, що це точно було. А риторика росіян така ж – їх наряди нічого не бачили, підтвердити не можуть.
– Як відбувається взаємодія в цьому питанні між прикордонниками і ЗСУ на практиці?
– Ми візуально бачимо можливий факт перетину і передаємо інформацію їм. Вони вже приймають рішення.
– А хто дає команду вразити ціль? Прикордонник може сам прийняти таке рішення?
– Прикордонник повинен доповісти про зафіксований факт порушення повітряного простору.
– А надалі?
– А надалі рішення приймає вже не старший прикордонного наряду. Звичайно, якщо по прикордонниках була застосована зброя, наприклад, з гелікоптера, то наряд захищав би себе і застосував би зброю на ураження.
– Саме на східному кордоні вже шостий рік будується так званий проект "Стіна" або ж інженерно-технічне облаштування кордону з Росією. Чи ще далеко до його завершення?
– Проекту "Стіна" немає. Така назва збереглась в обіході. На жаль, у нашому суспільстві проект "Стіна" асоціюється лише з негативними проявами. Коли її можна закінчити? Це залежить лише від нас. І від того, що саме хоче бачити суспільство на кордоні з країною-агресором.
Треба розуміти, що немає такої стіни, яка б нас надійно від неї захистила, стала своєрідним саркофагом від російських "іскандерів" і танків. Такої стіни не існує. Єдиною стіною може бути готовність до самопожертви і мужність наших воїнів із ЗСУ, Нацгвардії, Держприкордонслужби і всіх інших сил безпеки і оборони.
Якщо ж казати про інженерне облаштування кордону, то, на мій погляд, воно повинне забезпечувати 100% контроль за лінією державного кордону. Суспільство повинно знати, що зі сторони РФ до нас не зможуть потрапити диверсійно-розвідувальні групи, терористи, небажані особи, предмети контрабанди. Ось це, в моєму розумінні, і повинно бути "стіною".
Саме таке інженерне облаштування ми і проводимо. Облаштовуємо протитанковий рів, контрольно-слідову смугу, рокадну дорогу і завершуємо це все створенням системи відеонагляду. Тобто ми будуємо вежі, на які встановлюємо відеокамери і тепловізори, які постійно в форматі 24/7 забезпечують контроль за державним кордоном.
Це найбільш ефективна система, яка дозволяє повністю виключити людський фактор. Камеру неможливо підкупити, вона не засне і не відвернеться в потрібний момент. На мій погляд, саме до такої "стіни" ми повинні прагнути, якщо ми хочемо почуватися захищеними.
– Який відтинок кордону з Росією ще залишилось так облаштувати?
– В минулому році я бачив новину, що Естонія хоче інженерно облаштувати свій кордон з РФ. Наведу дві цифри. Протяжність кордону між Естонією і Росією по суходолу становить 135 км, на його облаштування планується витратити 130 млн євро. Тобто вартість облаштування кордону трохи менше 1 млн євро за погонний кілометр.
Коли ж у нас починався так званий проект "Стіна", то прогнозувалось, що вартість його буде 4 млрд гривень. Потім вона була зменшена до 2,5 млрд. На сьогоднішній день фактично витрачено вже 2 млрд гривень. На цей рік заплановані витрати 338 млн гривень. Ми вирішили дещо змінити формат, бо ми прагнемо зменшення собівартості робіт. І тепер частину робіт ми проводимо вже самі.
Ми рік билися над тим, щоб нам дозволили займатися плановими видами господарської діяльності і з листопада 2020-го ми отримали право самим виготовляти колючий дріт "Єгоза". Бо його вартість дуже висока, а наша потреба в ньому дуже велика. Ми потребуємо 450 тисяч бухт дроту. Вартість однієї – 6 тисяч гривень. Це 2,7 млрд гривень, які ніхто і ніколи нам не дасть. Ми пішли іншим шляхом – побудували цех, отримаємо обладнання і будемо виготовляти цей дріт самі. Плануємо, що це зменшить його вартість мінімум у два рази, а якщо підуть на зустріч певні меценати, то сподіваємось і в 10 разів зможемо знизити ціну.
– Якщо все ж таки повернутись до кордону з агресором, скільки в нас його ще не облаштовано?
– Ми завершуємо роботи по Харківській області. Частина робіт тривала по Чернігівській області. В минулому році облаштували одну ділянку в Луганській області та проєктно-вишукувальні роботи проводяться по Сумській області. Там інженерні роботи ще не розпочинались. За весь час робіт облаштовано близько 400 км протитанкового рову, 330 км рокадної дороги, 70 км колючого дроту і 100 км металевого паркану.
Крім того, в минулому році в Луганській області на ділянці "Троїцьке" була побудована надсучасна система відеоспостереження, камери там працюють в автоматичному режимі. Вони вже виявляли порушників державного кордону. На цій ділянці був зафіксований рух 4 осіб зі сторони Росії, ми оцінили це як намір переправити диверсійно-розвідувальну групу. Оскільки ми проінформували російських прикордонників про це, відповідь від них чекаємо і досі.
– А як взагалі у вас відбувається спілкування з російськими колегами? Вони надають якусь інформацію зі свого боку?
– На рівні центрального апарату спілкування немає. Залишилось спілкування лише на рівні прикордонних представників – командирів прикордонних загонів. Їм необхідно обмінюватись інформацією, але без проведення особистих зустрічей. Вони проводяться лише у виключних випадках.
Такий випадок був в грудні минулого року на Сумській ділянці, коли РФ намагалась звинуватити Україну в переправленні озброєної групи осіб на російську територію. І начебто один з них був ліквідований. Ми розуміємо, що там готувалась провокація. Я вважаю, що Україні вдалось захистити себе від тієї провокації.
Ми тоді провели ряд прикордонних зустрічей і доказали росіянам, що нічого не було. І нам в цьому допомогло те, що там була хоч і мінімально, але інженерно обладнана ділянка кордону. Там немає відеоспостереження, але є протитранспортний рів, слідова смуга. Ми показали росіянам, що сліди відсутні і порушення не відбувалося.
– Дуже багато чуток стосовно цієї ситуації на кордоні і дуже мало офіційної інформації. Російські ЗМІ писали, що це була спроба українських спецназівців переправити з Росії в Україну бойовика ДНР. Начебто зав’язалась на кордоні перестрілка між нашими спецназівцями і співробітниками ФСБ, в ході якої один українець загинув.
– Давайте я не буду коментувати російські фейки.
– Розумію вас. Позиція України така, що на цій ділянці кордону взагалі нічого не відбулось? Чи ми підтверджуємо факт того, що була вбита певна людина?
– Наскільки мені відомо, то тіло цього громадянина Росія досі не повернула на територію України. Росія наполягає на своїй версії, але ми їм довели, що факту перетину кордону не було. Це не просто наша позиція, це – правда.
– Чи очікуєте ви збільшення пасажиропотоку на великодні свята на кордоні? Чи готуєтесь до цього?
– Очікуємо. Вже бачимо це на західній ділянці кордону. Бачимо збільшення черг, які є на в’їзд в Україну, на суміжних територіях, зокрема в Польщі. Це переважно на пунктах пропуску "Ягодин", "Рава-Руська", "Краківець" і дещо по угорській ділянці. У нас збільшений кількісний склад змін прикордонних нарядів. До таких саме заходів, на щастя, вдалася і митниця.
На жаль, ми всі розуміємо, що черги на кордоні були і будуть, бо інфраструктура стара, нові пункти пропуску ще не побудовані, тому людям доводиться перебувати в таких незручних умовах. До того ж перетин кордону пов'язаний як з оформленням в українських пунктах пропуску, так і пунктах пропуску суміжних країн.
– Питання в тому, щоб не трапилось чергового сплеску коронавірусу через ці черги і перебування в тісних приміщення.
– Так. Більш того, люди намагаються також підробляти тести на коронавірус. За минулий тиждень ми виявили 48 підроблених тестів. На жаль, люди нехтують безпекою оточуючих. Я вже не кажу про ставлення до власного здоров’я, але в чому винні решта людей, що проживають на території України? Треба ж з повагою ставитись і до них.
Притому пасажиропотік впав суттєво, але вже зараз потроху зростає. Якщо до пандемії у нас в середньостатистичний рік влітку чи перед святами пасажиропотік міг доходити за добу до 300-350 тисяч чоловік, то у квітні минулого року нами був зафіксований антирекорд – майже 6000 людей за добу. Зараз він вже близько 60-70 тисяч людей на добу. І то різкого збільшення чи різкого зменшення охочих перетнути кордон не спостерігається.
– Якраз рік тому кордони в усьому світі закривали.
– Так, весь світ був в таких умовах. Ми також закривали пункти пропуску, обмежували перетин кордону, але іншого виходу не було. Якби тоді не запровадили такі жорсткі механізми, то я думаю, ми б побачили те, що було в Італії. І побачили б це рік тому, коли фактично медична система в нас ще не була відновлена. Зараз є хоч щось, тоді не було взагалі нічого.
– А з Криму і з Росії пасажиропотік падає в останні роки?
– З Криму він теж зменшився, коли почалася пандемія. В середньому зараз за добу через КПВВ адмінмежу з Кримом у нас перетинає 800-900 осіб. З Росії ми не бачимо збільшення пасажиропотоку. Інколи Росія навіть просто бере і не випускає своїх громадян на виїзд. Є такі випадки. Ми не прогнозуємо, що буде критичне зростання пасажиропотоку з Росії на великодні свята.
– Зараз обговорюється ідея введення COVID-паспортів. Тобто людина зможе вільно виїхати чи заїхати в країну, тільки якщо вона має спеціальну довідку про вакцинацію. Щодо цього лунають різні заяви від політиків, дехто називає це порушенням прав людини і обмеженням права на вільне пересування. Яка ваша думка щодо цього?
– Якщо хтось вважає, що це є порушенням прав людини, він може собі просто не робити щеплення.
– Але ж тоді він нікуди і не зможе виїхати.
– Це вже інша справа. Значить, йому нікуди і не потрібно було. Питання ж не в тому, що людина не зможе виїхати, наприклад, з України, питання в тому, що вона не зможе потрапити туди, куди вона планує поїздку. Я думаю, що це світова перспектива найближчих місяців, наразі воно ще на стані обговорення.
Але кроки впровадження паспортів вакцинації вже розробляються багатьма країнами. Україна теж уважно відслідковує цю тенденцію, зважаючи на заходи з протидії поширення СOVID-19. Тож якщо будуть прийняті відповідні рішення, то Державна прикордонна служба готова до цього. Такі документи взагалі треба більше сприймати як створення колективного імунітету проти коронавірусу, які можуть сприяти безпечним подорожам людей.
– Через україно-російський кордон з дивною наполегливістю продовжую намагатись проїхати діячі мистецтв з РФ, блогери, актори, співаки, які свідомо порушили законодавство, незаконно відвідавши окупований Крим, а тепер хочуть потрапити в Україну. Але мене цікавить не їхня мотивація, а механізм того, як Державна прикордонна служба їх викриває. Ви відслідковуєте їх творчу діяльність, гастролі, виступи чи як?
– Ви ж зрозумійте, вас читають і "за поребриком", тому розкривати весь механізм я не буду. Я скажу так: ми працюємо з усіма наявними базами, з усією наявною інформацією в тому числі з відкритих джерел. В своєму бажанні перекрити доступ в Україну для таких небажаних осіб ми не шкодуємо ні часу, ні своїх очей. Продивляємося тисячі записів в Ютубі, Фейсбуці, Інстаграмі. Ми робимо це дуже наполегливо і будемо робити і надалі.
– Вас не дивує, що ці російські діячі, не зважаючи на попередній досвід своїх колег, продовжують сюди їхати і пробують проскочити кордон? Вони ж, очевидно, здогадуються, що порушили українське законодавство.
– Так, вони знають, що вони його порушили. Але вони не знають, що ми про це знаємо.
– За останній місяць в Україні надзвичайно активізувалось питання контрабанди і боротьби з нею. Вперше в історії це питання було винесено на РНБО, вперше були введені санкції щодо "топ-контрабандистів". Крім того, президент вніс законопроект про криміналізацію контрабанди. Такі екстраординарні заходи, на вашу думку, це що? Докір в сторону прикордонників, що вони не справляються з потоком контрабанди?
– А чому докір в бік Державної прикордонної служби?
– Так, я розумію, що Митна служба, мабуть, першою має за це відповідати, але ж і на прикордонників покладена функція спостерігати, щоб не було контрабанди на кордоні.
– Ми не спостерігаємо, ми протидіємо контрабанді. Так само як і митниця, СБУ, окремі підрозділи Нацполіції. Протидія контрабанді потребує комплексного рішення і участі широкого кола суб’єктів, до компетенції яких віднесено протидію контрабанді. Біда в тому, що в 2012 році ст. 201 Кримінального кодексу (контрабанда) була декриміналізована і тепер за це передбачена лише адміністративна відповідальність.
З року в рік цілі угруповання, цілі населенні пункти живуть за рахунок контрабанди і не прагнуть шукати нормальну роботу. Товарна контрабанда поза межами пунктів пропуску для нас зараз просто біч. Ми за цим ящиком цигарок ганяємось і по суші, і в повітрі і навіть в воді ловимо цих "верблюдів-голубів-бобрів". Ми навіть інформаційну кампанію разом з Консультативною місією ЄС EUAM проводили щодо негативних економічних наслідків для країни від контрабанди. Це просто треш, іншого слова немає. А яка відповідальність для них? Просто штраф!
Я дуже радий, що президент вніс цей законопроект і сподіваюсь, що він буде прийнятий Верховною радою. Бо контрабанда – це злочин проти держави, тому що вона підриває економічну безпеку, імідж нашої країни. Якщо її криміналізують, то в нас з’являться додаткові можливості протидіяти цьому злочину.
– Є така думка, що люди в цих селах на заході України займаються контрабандою вимушено. Тому що роботи немає, доходів немає і цей ящик цигарок, який вони переправляють за кордон, їм допомагає хоч якось виживати. Ви вважаєте, що криміналізація зупинить ці потоки контрабандні?
– Я перепрошую, але ми зараз маємо щоночі польоти безпілотних літальних апаратів контрабандистів, на польській ділянці кордону, на словацькій, на угорській, на румунській. Крім того, пару раз на тиждень ми бачимо польоти малої літальної авіації. Якщо хтось думає, що це лише цигарки переправляють, то він дуже помиляється.
Минулого місяця ми затримали в Луганській області безпілотник з 18 кг марихуани, яку намагалися перемістити з України в РФ. Тобто, спочатку це контрабанда цигарок, потім – наркотиків, а потім може бути і зброя.
Налагоджується канал поставок, контрабандисти стають настільки потужними і одіозними, що починають корумпувати прикордонників, митників, працівників СБУ. Контрабанда роз’їдає правоохоронну структуру держави. Я думаю, що коли перші 10 контрабандистів отримають реальне тюремне ув’язнення, то бажаючих цим займатися стане набагато менше.
– Хотів би повернутись власне до рішення РНБО. Прикордонна служба надавала Радбезу якусь інформацію про так званих "топ-контрабандистів", щодо яких були введені санкції? Можливо, ви якось були залучені до підготовки того рішення?
– Я не є членом РНБО, я можу лише запрошуватися на окремі засідання.
– На це засідання ви були запрошені?
– На одне з питань, які розглядались, так.
– Просто не дуже зрозуміло, як ця десятка контрабандистів формувалась, чому одні люди були в неї включені, а інші – ні, хто займався складанням цього списку?
– Повторю, я не є членом РНБО і це питання більш коректно задати секретарю Радбезу. Я бачив його коментарі, де він вказував, хто саме надавав інформацію щодо цих осіб.
– Він казав, що це була СБУ, зрозуміло. Перейдемо до іншого питання. Ще пару років тому в Державній прикордонній службі були певні проблеми з комплектуванням штату і рівнем заробітної платні. Наразі ці проблеми вдалося вирішити?
– Штат укомплектований, але не повністю. В нас є військові строкової служби і на даний момент ми не можемо від них відмовитись. Якби був більший бюджет, то ми могли б залучити військовослужбовців за контрактом. Але зараз наша держава перебуває в такому стані, що вона не може собі цього дозволити в фінансовому плані. Але зазначу, що наші строковики не направляються в зону ООС і на посилення східної ділянки кордону.
– Рівень зарплати зараз дозволяє залучати фахівців в ряди Прикордонної служби і втримувати їх?
– Ми щороку набираємо близько 3 тисяч військовослужбовців за контрактом. Звичайно, є і відтік, бо хтось розчаровується і обирає іншу професію, хтось залишається. Наразі прикордонник отримує зарплату дещо нижчу, ніж в такого самого військовослужбовця ЗСУ. Не критично, але менше. Якщо буде можливість виправити ситуацію, то це було б справедливо. Але я наразі просто не бачу такої можливості у держави.
В той же час ми постійно проводимо роботу щодо можливості збільшення грошового забезпечення для наших військовослужбовців, як і роботу щодо вирішення житлового питання прикордонників. У минулому році на виплату грошової компенсації військовослужбовцям для придбання житла ми спрямували майже 200 млн гривень. Кошти отримали 250 сімей черговиків у 15 органах Державної прикордонної служби України.
