Мене майже накрив дрон – 20-ти річний боєць бригади «Рубіж» на псевдо Тихий
Тихий у свої 20 років є тимчасово виконуючим обов’язки командира гранатометного взводу. До бригади «Рубіж» Північного ОТО приєднався в кінці 2023 року.
На початку повномасштабного вторгнення він із сім’єю побував в окупації. Потім він з мамою та молодшим братом виїхав в Німеччину – на той момент йому було 17 років. Далі – повноліття, підготовка документів, повернення до Батьківщини, військкомат.
«Спочатку потрапив до гостомельського ДФТГ, далі хотів потрапити або в «Рубіж» або в 72 механізовану бригаду ЗСУ. Про вибір не жалкую», – сміється воїн.
Про свою мотивацію відповідає, не задумуючись:
«Кому, як не молодим «двіжувати»? Під час війни ти отримуєш навички, які в цивільному житті не зміг би опанувати за жодних обставин».
Не дивлячись на свій молодий вік, Тихий встиг пройти через полум’я війни.
«Біля Лозової прикривали нашу піхоту з MK19 (прим. – американський автоматичний гранатомет). Ми були прямісінько біля позицій нашої піхоти, щоб прикривати їх від ворога. До позицій росіян було сто метрів» – каже він.
Довго вести вогонь не вийшло – ворог активно гатив у відповідь. Далі, як кажуть у війську, почалося головне на війні – маневри.
«Через те, що при перегрупуванні нас виявилось забагато в одному бліндажі – і піхота, і ми, і розрахунок ПТРК, було прийнято рішення розійтися по посадці. В цей час мене майже накрив дрон – врятувала моя фірмова біла каска, як тоді мені по рації передали», – сміється безстрашний боєць.
На жаль, у тому бою були й втрати, проте їх було б ще більше, якби не знання з медицини Тихого.
«По дорозі треба було надати допомогу суміжникам. Їм легені посікло уламками. Якби не знав MARCH (прим. – алгоритм надання медичної допомоги), то не врятували б. В них закінчилися аптечки – ми діставали все зі своїх, ділилися, що у кого було в надлишку», – зауважив Тихий.
Тихий виконує обов’язки командира свого підрозділу вже протягом 4 місяців.
«Не те щоб хотів, але й не був проти – каже Тихий, – я прийшов сюди робити роботу», – каже хлопець.
Після БЗВП його відправили в Норвегію, де він проходив курс на командира відділення, де отримав відповідний сертифікат, тому був готовий до такої відповідальності.
«Головне у посаді взводного – щоб люди зрозуміли, що від них вимагається. Людей у взводі небагато, стараюся кожному приділяти достатньо уваги».
Департамент комунікації МВС за матеріалами Національної гвардії України
