Як воює аеророзвідка бригади «Рубіж» та кого чекають нацгвардійці з «Гвардії наступу» в свої лавах
Вони – очі 3-го батальйону («Свобода») бригади швидкого реагування Нацгвардії «Рубіж». 26-річний Дмитро і 21-річний Костянтин, а простіше – Трактор і Ван Дамм – нині очолюють батальйонний спецпідрозділ аеророзвідки, який самі ж і готують, і навчають. Бо без дронів нині не повоюєш.
До повномасштабного вторгнення Трактор працював менеджером із продажів. Після останнього повернення з-під Бахмута перше, що зробив – одружився з коханою Валерією. Бо відчув, наскільки тонка грань життя, тож нічого не варто відкладати на потім.
Ван Дамм проміняв студентські аудиторії історичного факультету Київського університету імені Бориса Грінченка на практичне творення історії.
Сьогодні роль дронів на війні Величезна. По-перше, це розвідка, це очі. Якщо раніше для того, щоб зрозуміти, що відбувається навколо, потрібно було відправляти в тил ворога людей, розвідгрупу, то зараз ти можеш просто підняти пташку в повітря і не ризикувати життям бійців.
Також це – коригування вогню та можливість бачити, де наші, де вороги. Далі інформація потрапляє до артилерії і вони чітко відпрацьовують.
А ще усім потрібно розуміти, що дронів сьогодні необхідно досить багато. Адже тривалість життя дрона на війні – 30 хвилин.
«На жаль, дрони на війні – це розхідний матеріал, але за певних навичок можна мінімалізувати втрати цих бортів. Хоча ці втрати все одно будуть, бо ми користуємося в переважній більшості не військовими дронами, а апаратами цивільного призначення, для яких умови війни – це критичне навантаження, не передбачене умовами експлуатації. І тільки завдяки ентузіазму і винахідливості наших дронарів вони літають там, де за природою не мали б літати», - каже нацгвардієць Констянтин.
Бійці бригади НГУ «Рубіж» також розповіли про те, росіяни починають використовувати нашу тактику. У них є нічні дрони, вони застосовують ВОГи-скиди, вони коригують артилерію і скидають боєприпаси. І це є реальна проблема. Єдиний вихід – йти вперед і шукати нові варіанти.
«Нам потрібне визнання аеророзвідки як окремого підрозділу, що має своє командування, своє забезпечення і людей, які знають, як це працює. Коли розрахунком командує людина, яка не розуміє, як це працює, нічого доброго з цього не вийде.
У нас свого часу з Костею була війна за те, щоб нам дали свободу дій. Коли нам дали свободу – пішов результат. Коли свободи не було – особливої користі з нас теж не було. Пілоти самі мають визначати, де вони мають бути. Якщо командир визначає, де їм бути, – а він в 90% не розуміє всієї специфіки справи – толку не буде. Бо йому з точки зору тактики може бути вигідно поставити розрахунок тут, але операторам це не вигідно, бо вони звідти нічого не побачать», - розповідає нацгвардієць Дмитро.
Також хлопці впевнені, що зараз нам усім потрібно докласти усіх зусіль та почати мститися за загиблих друзів, за знищені міста і села. Вони закликають усіх вмотивованих вступати до «Гвардії наступу».
«Нам потрібні і дронщики, і стрільці, і БТРщики. Нам всі потрібні. Але нам потрібні лише добровольці, ті, хто розуміє, куди він іде і для чого. Так, зараз є велика проблема із такими мотивованими людьми. Але нам не потрібні люди, яких відправили на передову як покарання за перевищення швидкості чи якісь злочини. Передова – не виправна колонія. Але якщо людина хоче, якщо людина розуміє, що може бути корисною – ми навчимо всьому, що вміємо самі, а в майбутньому, може, ще він нас буде вчити», – завершує розповідь Дмитро.
Національна гвардія України
