Однак життя Андрія Луценка змінилося з першими ракетами, які полетіли до України та до його рідного Маріуполя.

"Все почалося 2014 року, коли окупували Крим, вже тоді я розумів, що буде страшна війна, вже тоді розумів, що не зможу стояти осторонь, а візьму до рук зброю та піду боронити Батьківщину", – згадує Андрій.

У 2014 році Андрій Анатолійович пішов добровольцем до прикордонного загону та одразу вирушив під Маріуполь.

Відслуживши до 2017 року гадав, що зробив усе можливе для країни та повернувся до улюбленої справи – театру.  Але тоді він навіть не усвідомлював через скільки ще прийдеться пройти, що війна тільки починається.

Останні роки він працював у Донецькому академічному обласному драматичному театрі, що розташовувався в Маріуполі, саме туди впала російська бомба, незважаючи на надпис "ДІТИ".

"Постійно згадую мій прекрасний Маріуполь. Боже, що вони там витворяли, що вони робили з нашими людьми, там залишилася частинка мого життя", – розповів Андрій.

Повідомивши директора театру, що йде воювати, Андрій Анатолійович одразу відправився до воєнкомату та примкнув до Донецького прикордонного загону.

"Це було дуже страшно, пам'ятаю Волноваху – там я практично народився вдруге. Постійні бої, холод, обстріли артилерії – це було дуже тяжко", – описує актор.

Наразі герой проходить службу в Херсонському прикордонному загоні, адже ще тоді в далекому 2014 році пообіцяв собі прикласти максимум зусиль, щоб повернутися в український Крим.

"Я хочу, щоб закінчилася війна, перегорнути цю сторінку і жити далі та цінувати кожний день мирного життя" , – ділиться мріями прикордонник.