Важливо вміти і знати як спілкуватися з людиною, яка знаходиться в стані гострого негативного стресу, адже люди, які пережили кризову подію, можуть перебувати в пригніченому стані, відчувати тривогу. Деякі звинувачують себе у тому, що сталося. Тому, зберігаючи власний спокій та проявляючи розуміння, потрібно допомогти людині пережити, переусвідомити кризовий стан. Підтримати людину так, щоб вона відчула себе в безпеці, дати їй зрозуміти що її захистять та про неї піклуються належним чином.
Вислухати чиюсь розповідь – це вже велика підтримка. Однак важливо не примушувати розповідати про пережите. Пам’ятайте, що люди, які пережили стресову (кризову, травматичну) ситуацію, самостійно вирішують чи повідомляти про те, що з ними сталося, чи ні. Адже не завжди людина має змогу, ресурс та бажання поділитись особистісними подробицями та переживаннями. І це нормально. Для багатьох, хто знаходиться в стані переживання кризового досвіду, може бути важливим, аби йому виказували повагу. Доречно просто бути поруч, нехай і мовчки; проявляти небайдужість на невербальному і вербальному рівнях. Необхідно ненав’язливо проговорити, що Ви поруч і готові надати підтримку, адже людина має зрозуміти, що коли вона буде готова та матиме бажання поговорити, Ви завжди її вислухаєте.
Будьте спокійним і небагатослівним. Не слід навантажувати людину інформативним змістом, який наразі вона не в змозі прийняти. Якщо людина мовчить, просто будьте з нею поруч, тримайте паузи в спілкуванні, відстежуйте вегетативні та емоційні реакції. Дайте людині можливість помовчати у разі необхідності. Такий перепочинок, створить підґрунтя для формування взаєморозуміння, невимушеності, щирості, а також може створити умови для відкритості.
Взаємодію важливо будувати з обережністю, і терпінням. Якщо людина не готова обговорювати певні питання, не слід наполягати на розмові. Можете м’яко, коректно і делікатно спробувати перевести фокус уваги постраждалої людини на приємні або нейтральні теми.
Важливо вміти слухати людей, щоб зрозуміти становище, в яке вони потрапили та їхні потреби. Так Ви зможете заспокоїти і надати необхідну допомогу тим, хто цього потребує.
Коли розмовляєте з людиною, важливо слухати:
ОЧИМА – демонструючи пильну увагу;
ВУХАМИ – щоб дійсно почути, що саме турбує людину;
СЕРЦЕМ – зі співчуттям і повагою.
По можливості, знайдіть безпечне і тихе місце для розмови, створіть елементарні комфортні умови. Захищаючи людину від зайвої уваги, ви захищаєте її право на приватне життя і гідність. Будьте поруч, якщо людина пригнічена, спробуйте не залишати її наодинці, але дотримуйтесь необхідної дистанції з урахуванням її віку, статі та культури. Не рекомендується торкатися людини, якщо немає впевненості, що це для неї є прийнятним.
Намагайтеся бути емпатичним, але нейтральним в оцінюванні життєвих подій і вчинків інших. Уважно вислухайте, якщо людина матиме бажання поговорити про те, що сталося. Усім своїм видом показуйте, що уважно слухаєте співрозмовника, наприклад, киваючи головою або вимовляючи короткі підтверджуючі репліки. Намагайтеся зрозуміти і відчути те, що переживає людина. Висловлюйте свої співчуття, коли людина говорить про свої почуття, перенесену втрату або важливі події (втрата будинку, смерть близької людини та інше) : «Мені дуже шкода, що так сталося! Я розумію, як вам важко». Уникайте негативних висловлювань, демонструйте позитивне сприйняття світу, життя, людей.
Якщо Ви знаходитесь поруч і прагнете допомогти, будьте природним і ненав’язливим. Дайте співрозмовнику відчуття стабільності і надійності. Не поспішайте, не варто перебивати та квапити співрозмовника (наприклад, не слід дивитися на годинник, або говорити занадто швидко), не давайте обіцянки, у виконанні яких Ви не впевнені.
Будьте відкритими та простими у спілкуванні. Чесно розповідайте про що знаєте, однак, коли не впевнені як правильно відповісти, або не знаєте відповіді, Ви завжди можете сказати так : «Я не знаю, але спробую для вас дізнатися». Надайте інформацію так, щоб її легко було зрозуміти, простими словами. Навіть якщо чогось не знаєте, не намагайтеся перебільшувати свою компетентність. Не слід вигадувати того, чого не знаєте, або використовувати спеціальні терміни. Надайте фактичну інформацію. При цьому не навантажуйте співрозмовника зайвою інформацією, не варто розповідати про власні труднощі або переказувати співрозмовнику розповіді почуті від інших. Також не беріть на себе зайву відповідальність, є питання в яких Ви можете допомогти, а є питання, які має вирішити Ваш співрозмовник.
У разі активації негативних переживань людини (розпач, сум, роздратування, плач тощо) не намагайтесь заспокоювати словами, краще проявити просту турботу (подати склянку води, серветки тощо). Якщо у людини виникає відчуття нереальності того, що відбувається, відірваності від оточення, тоді для відновлення контакту з навколишнім середовищем і самовладання, запропонуйте виконати техніки заспокійливого дихання і заземлення.
Заохочуйте зусилля людини впоратись самостійно із ситуацією. Ваша задача вселити віру у сили самої людини, у її здатність подбати про себе самостійно, здолати усе, що довелось пережити.
