«За лаштунками МВС»: як працюють гірські рятувальники (відео)
Гірські рятувальники ДСНС України – перші, хто приходить на допомогу туристам у критичні моменти. Там, де відлік йде на хвилини, їхні витривалість, досвід і швидкість є запорукою порятунку.
Стрімкі схили, крижаний вітер, палюче сонце, лавини, густий туман – жодні погодні умови не є на заваді гірським рятувальникам, коли йдеться про порятунок людських життів. Вони шукають зниклих у гірських хащах, надають допомогу на висоті, евакуюють травмованих із засніжених вершин і витягують потерпілих зі снігових пасток.
Гірський рятувальник Роман Братчук, який очолює й координує рятувальні роботи, зізнається, що складність викликів лише додає йому мотивації. Кожен випадок є унікальним, який необхідно зрозуміти й вирішити, аби допомогти людям. Саме це, за його словами, стало життєвим кредо.
«У нас є наш терен, наша область, є річки, ліси, великі ліси, гірська місцевість, скелі і печери. І коли там виникає якась подія, ми рятуємо і надаємо допомогу людям, які постраждали. В цілому є 10 пошуково-рятувальних відділень, з яких 9 рятувальних і одне кінологічне. Також в нас з’явилося нове відділення, яке координує нашу діяльність в оперативному співвідношенні», - розповідає заступник начальника гірської пошуково-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС в Івано-Франківській області Роман Братчук.
Роман ділиться, що гори є невід’ємною частиною його життя. Ще під час навчання у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності, був активним туристом, регулярно брав участь у чемпіонатах України, навчально-тренувальних зборах з альпінізму та туризму. Про існування гірсько-рятувальної служби дізнався під час розподілу після навчання. Представники кадрової служби запитали про його навички та зв’язок із горами. Відповідь була очевидною: туризм і альпінізм стали невід’ємною частиною його життя. Саме тоді йому запропонували спробувати себе в гірському рятуванні, і він без вагань погодився.
За шість років роботи Роман став свідком розвитку служби: оснащення покращується, з’являються нові можливості завдяки міжнародним грантам і співпраці. Українські рятувальники обмінюються досвідом із колегами з Польщі, Канади та Румунії, переймають найкращі світові практики та діляться власними напрацюваннями.
«Я із 5 класу займаюся спортивним туризмом. Я є активним учасником на чемпіонатах України, ми є чемпіонами України. Біг Карпатами, ходжу для себе в гори, займаюся професійно туризмом, трейли, мультиперегони. Працюємо над іміджем гірської рятувальної справи, показуючи, що гірські рятувальники - це професіонали з відточеними навичками, готові діяти в будь-якій ситуації. Це не просто життєве хобі, це моє життя», - ділиться Роман.
Навантаження на рятувальну службу, за його словами, постійно зростає. Це пов’язано з тим, що Карпати стають дедалі популярнішими серед туристів, які прагнуть випробувати себе у горах, нерідко наражаючись на небезпеку. «Найгарячішим» період у роботі гірських рятувальників є сезон збору грибів, особливо після дощів і потепління, коли люди вирушають в ліс, втрачають орієнтир і не можуть самостійно вибратися.
За статистикою, у 2022 році рятувальники залучалися до 133 операцій, враховуючи багатоденні пошукові роботи, які рахуються як одне залучення. У 2023 році кількість викликів зросла до 176, а у 2024 році вже сягнула 372.
«У робочий час у нас на збір є пів години, в позаробочий час - година. Де б ти не був, збираєшся, йдеш на роботу. Це стосується 7 пошуково-рятувальних відділень. А на горі Піп Іван та на Заросляку хлопці вахтовим методом працюють, тобто перебувають там постійно», - каже рятувальник.
Начальник четвертої гірської пошуково-рятувальної групи ГУ ДСНС Івано-Франківської області Тарас Бринда зазначає, що одночасно йому з колегами доводилося проводити до 6-7 паралельних пошукових операцій. Найдовші операції, кажуть рятувальники, тривали і по місяцю часу.
Окрім українських туристів, рятувальники допомагають і іноземним мандрівникам. До повномасштабної війни такі випадки траплялися частіше, адже Україну відвідувало більше іноземців. Серед тих, кому вдалося врятувати життя, були громадяни Польщі та Іспанії. Останнім зафіксованим випадком стало порятунок польського туриста.
Роман Братчук зауважує, що операції в горах пов’язані з високим рівнем небезпеки на всіх етапах – від доїзду до місця події до транспортування постраждалого. Найбільші ризики виникають під час спуску, адже рятувальники несуть відповідальність не лише за власну безпеку, а й за життя людини, яку евакуюють. Саме тому на цьому етапі роботи проводяться повільніше, але з максимальним дотриманням заходів безпеки.
У зимовий період рятувальники майже безперервно проводять свої місії в умовах підвищеної сніголавинної небезпеки. Високий ризик лавин ускладнює операції, вимагаючи від фахівців максимальної зосередженості, швидкості реагування та відточених навичок порятунку.
«Щоб максимально себе убезпечити, ми мусимо знати, яка на тих схилах, які ми будемо долати, є ступінь лавинної небезпеки. Для цього ми проводимо лавинні тести», - пояснює рятувальник Тарас Бринда.
Рятувальник зізнається, що одного разу і сам пережив потрапляння у лавину. Йому вдалося залишитися на поверхні завдяки правильним діям, які були відпрацьовані до автоматизму. У момент сходження лавини він інтуїтивно почав виконувати необхідні дії. Помітивши вершок ялинки, що стирчав зі снігу, він зміг ухопитися за нього та утриматися. У результаті залишився по пояс у снігу, тоді як основна маса лавини пішла вниз.
Сходження лавини складно усвідомити в перші секунди. Гірський рятувальник пояснює, що спочатку чується лише характерний звук, схожий на хруст свіжого снігу, але голосніший. Потім людина відчуває, як починає рухатися разом зі схилом, а згодом – провалюється в сніговий потік. Саме в цей момент від правильних дій залежить життя.
Невід’ємною складовою пошукових робіт є залучення кінолога зі службовим собакою. Микола Здерка працює в службі вже майже 10 років. Каже, що кінолог - це не тільки робота із собаками, а, перш за все, дружба, довіра та постійні навчання і розвиток.
Він пояснює, що для служби обирають породу бельгійської вівчарки Малінуа, яка відзначається високою активністю, легкою тілобудовою та витривалістю, що робить її особливо ефективною в пошуково-рятувальних операціях у гірській місцевості.Важливим критерієм для відбору службового собаки є висока мотивація до гри та харчових стимулів. Якщо цуценя недостатньо зацікавлене в цих інстинктах, воно не підходить для рятувальної роботи.
«Неоодноразово були випадки, коли собаки рятували на слідовій роботі. Найчастіше службові собаки залучаються у сезон грибів. Майже два місяці собаки перебувають як в ніч, так і вдень на пошукових роботах.
Окрім того, у команді гірських рятувальників Прикарпаття працює єдина гірська рятувальниця жінка – Лідія Шутка. Вона несе службу в одній команді зі своїм чоловіком – теж рятувальником. Зізнається, що саме розповіді чоловіка про роботу та Карпати й надихнули її долучитися до ДСНС.
«Ми в горах все життя виросли. Буває, що і до 12 годин операція триває. Поки доберемося, надамо допомогу, транспортуємо. Інколи буває важко, але знаю, що нас там чекають. Люди дуже раді, коли рятувальника бачать», - зазначає гірська рятувальниця Лідія.
Фельдшерка Яна Кос додає, що для людей, які опинилися в біді в горах, рятувальники – це промінь надії. Туристи, які потрапили в небезпечну ситуацію, завжди чекають на їхній прихід із нетерпінням. Не було жодного випадку, коли врятовані не висловлювали щиру подяку за допомогу та врятоване життя.
Колектив гірських рятувальників ДСНС, як каже Яна, це згуртована команда, де панують теплі стосунки. Багато хто працює тут ще від моменту приходу на службу, і склад залишається майже незмінним протягом років. Спільний досвід, довіра та готовність підтримати один одного є важливою частиною роботи.
Робота гірських рятувальників – це випробування на межі людських можливостей. Вони – професіонали ДСНС, які завжди на зв’язку. Завжди поруч і прийдуть на допомогу.
Як працюють гірські рятувальники – у новій серії спецпроєкту «За лаштунками МВС».
Департамент комунікації МВС України
