Вивозив людей під обстрілами: історія поліцейського офіцера громади з Донеччини Дмитра Мазурова (ВІДЕО)
«Я тут, щоб захищати», – таку обітницю дав Дмитро Мазур мешканцям Лиманської громади на початку служби. Він був поруч з людьми в момент російського наступу, після деокупації та лишається досі – за півтора кілометра від фронту, під жорстокими обстрілами.
Поліцейський офіцер громади входить до складу групи «Білий янгол». Загалом на Донеччині віддано працюють 27 ПОГів, сьогодні – їхнє професійне свято.
28 травня в Україні відзначають День поліцейського офіцера громади. Це правоохоронець, який живе та працює на території обслуговування, постійно на зв’язку з жителями та опікується винятково проблемами своєї громади. Проєкт Нацполіції, який консолідував зусилля поліції й громади та вивів поліцейський сервіс на новий рівень, стартував п’ять років тому.
В умовах повномасштабної війни досвід ПОГів набув особливого значення. Про це розповів поліцейський офіцер Лиманської громади Дмитро Мазуров, який обслуговує шість прифронтових населених пунктів – Торське, Зарічне, Терни, Ямполівку, Колодязі, Іванівку. У поліції Дмитро – з 2018 року, а «шерифом» працює з 2020-го. Його основне завдання – допомога людям.
«Я народився у Торському. До повномасштабної війни в ньому проживало приблизно 750 людей, було багато дітей, молодь. Зараз села майже немає, там повна розруха, залишилось до 120 мешканців. Коли більшість сіл були окуповані, а ворожим військам залишався кілометр до селища Зарічне, то там біля клубу зібралося понад пів сотні людей. Вони хотіли евакуюватись. Я на своєму службовому авто, на «Рено Дастері», під обстрілом почав вивозити громадян, насамперед дітей. У машину сідали по 6-7 осіб. Щоб вивезти всіх, довелося зробити близько восьми поїздок», – розповідає чоловік.
Пригадує, як йому тоді зателефонував староста селища та повідомив, що ще дві літні жінки встигли прорватися з вже окупованого Торського через річку та бігли йому назустріч у Зарічне:
«Тому виїхав ще раз і забрав їх. Йшов бій, працювала артилерія, танки, було чутно автоматні черги. Повернувся одразу після деокупації району: люди жили без світла, не працювали магазини, не було зв’язку з навколишнім світом. І цей зв'язок, а також гуманітарну допомогу – продукти, ліки – це все люди отримували через нас, поліцейських. Зокрема через підрозділ, де я працював, – «Білий Янгол».
Дмитро Мазуров каже, що зараз села, які він обслуговує, щодня страждають від російських атак. Терни, Торське розташовані за півтора-два кілометри від фронту. До Торського навіть залітають ворожі літаки.
«Багато роботи було з розбору завалів після влучання в будинки, де перебували люди. Ми виїжджали на місце разом з ДСНС та 2-3 години розбирали уламки, діставали тіла загиблих. Було врятовано багато життів. За останній рік ми вивезли всіх дітей, які жили біля лінії бойових дій, – це 32 дитини. Батьки до останнього не хотіли виїжджати. Ми їздили, вмовляли, що треба рятувати дитину. Знаходили місця по всій Україні, де можна жити безкоштовно», – розповідає поліцейський.
Додає, що кожен поліцейський офіцер громади повинен дуже добре знати не лише територію обслуговування, але й місцевих жителів, дороги – які обстрілюються менше, а які більше. Адже від цього залежить планування кожного виїзду.
«У День поліцейського офіцера громади бажаю нашої перемоги та миру в найближчий час, бо ми віримо в Україну та робимо все для перемоги», - розповідає поліцейський.
Національна поліція України
