«Темрява стала моїм союзником». Історія сапера ДСНС України Дмитра Слепканя
Історія мужності та незламності 30-річного колишнього піротехніка ДСНС України Дмитра Слепканя, який, втративши зір на Донеччині, став прикладом стійкості для всіх, хто бореться з наслідками війни.
Вибір на користь служби Україні
Дмитро Слепкань із дитинства мріяв служити державі та забезпечувати безпеку громадян. Після навчання у військовому ліцеї та Харківському національному університеті цивільного захисту України, він приєднався до лав ДСНС України.
«Я хотів бути корисним суспільству, допомагати людям та робити Україну безпечною», – згадує Дмитро.
У 2017 році він розпочав службу у відділенні піротехнічних робіт на Донеччині, базуючись у Слов’янську, і згодом став заступником начальника групи.
Доля, що змінила все
У 2019 році під час розмінування в Бахмутському районі Дмитро отримав тяжкі поранення внаслідок вибуху саморобного вибухового пристрою. Один із його колег загинув, ще один отримав поранення.
«Я опинився на землі. Перед очима були лише червоні й чорні плями. У голові лунало одне: "Невже це кінець?"», – розповідає він.
Дмитро отримав тяжкі поранення й повністю втратив зір.
Реабілітація, що повернула до життя.
Попри втрату зору, Дмитро не здався. Після тривалого лікування в Україні та за кордоном, включно з ін’єкціями стовбурових клітин, він зосередився на психологічній та соціальній реабілітації.
«Після лікування вирішив зосередитися на соціальній реабілітації, прийняти себе таким, яким є», – ділиться сапер.
У Західному реабілітаційно-спортивному центрі Дмитро опановував навички самостійного життя: готував їжу, доглядав за собакою, користувався технікою з допомогою спеціальних додатків і маркерів.
Допомога іншим замість відчаю
Сьогодні Дмитро працює гуманітарним координатором в Асоціації саперів України – найбільшій організації з гуманітарного розмінування в країні. Він допомагає тим, хто пережив мінно-вибухові травми, а також займається інформуванням населення про мінну небезпеку.
«Усе життя я хотів допомагати. Тепер роблю це інакше – через досвід, слова, підтримку», – каже він.
Нова реальність – нове бачення світу
Втрата зору змінила не лише спосіб життя Дмитра, але й сприйняття світу. Він описує, як тепер "бачить" людей і місця за допомогою голосів, запахів, атмосфери та дотику.
«Людей я сприймаю через голос. Після спілкування уявляю їхню зовнішність. Простір – через атмосферу, шум, запахи. Це інше бачення, але воно також дає глибоке відчуття світу», – пояснює Дмитро.
Сила незламного духу
Історія Дмитра Слепканя – це про силу волі, віру в себе і здатність почати життя заново. Вона — про нову місію, яку він прийняв попри біль. Сьогодні він передає знання, навчає цивільних мінній безпеці та робить усе можливе, аби рятувати життя.
«Немає нічого неможливого. Якщо не можна бачити – можна навчитися жити інакше, допомагати іншим і надихати», – наголошує Дмитро.
Фото: Асоціація саперів України
Департамент комунікації МВС за матеріалами інтерв’ю «Українська правда. Життя»
