Попрощався з батьками і вирушив в бій: історія гвардійця у боротьбі за незалежність
Гвардієць із позивним “Комар” навчається в Академії Нацгвардії на гуманітарному факультеті. Хлопець - з Луганської області, більшу частину свого життя проживав у Києві. Має дві відзнаки - нагрудний знак “За доблесну службу” та “За взірцевість у військовій службі” ІІІ ступеня.
Двічі за своє життя Комар намагався стати на військовий шлях. Однак не виходило. А поки цього року не потрапив на строкову службу.
“Потрапив у військову частину НГУ, що на Чернігівщині. У січні прийняв присягу, а вже у лютому “зустрічав” війну”, - каже “Комар”.
24 лютого 2022-го хлопець зустрів у ліжку. Змінився з наряду і ліг спати. Однак його підняли по тривозі.
“Мої перші думки: "Ну чому саме сьогодні?". Коли російські війська зайшли у сам Чернігів, їх побачили вже на вулицях міста, зав’язалися перші бої. Вийшло так, що один екіпаж нашого БТР-70 залишився без механіка-водія. Шукали людину, яка буде ним. Я, не довго думаючи, погодився”, - згадує гвардієць.
Каже, перші бої були вуличними. Згодом зайшли російські війська більш серйозні та підготовлені.
“Вийшло так, що нас усіх зігнали до ОДА, ми потрапили у кільце. Почали спілкуватися з більш досвідченими нашими бійцями, запитували у них, який відсоток того, що ми взагалі виживемо. Усі казали, що шанс мінімальний”, - розповідає боєць НГУ.
Тоді усі - телефонували рідним, аби попрощатися. Кожен повідомив, що це буде останній його бій. Та у цій битві хлопці вистояли. Попри все, гвардієць запевняє, найстрашніше - смерть цивільних.
“Важко було бачити як вбивають цивільних людей. Ти береш дівчину 23-річну, яка важко поранена, у неї на руках дитина… Згодом дівчина загинула, а хлопчик залишився без мами. Були дідусь і бабуся, яким розстріляли автомобіль, вони самі ще якось намагалися йти. У дідуся ноги були, як сито, ми надавали їм першу допомогу. Бабуся померла у мене на руках”, - розповідає “Комар”.
Та хлопець впевнений,повертаючись із пекла можна повернути людину у нормальне життя. Тому прагне стати психологом.
“Якщо з тобою на лінії вогню працює психолог, який підтримує, набагато легше витримати та пережити усі труднощі. Я хочу стати психологом – це велика відповідальність і мені не страшно взяти її на себе”, - запевнив “Комар”.
Гвардієць розповів, на початку повномасштабного вторгнення телефонував друзям і пропонував взяти автомат у руки та захищати країну. У відповідь, каже, чув: ”Це не моя війна”.
“А у мене протилежна думка – хто, як не ми? Я хочу, щоб моя сім’я, мої діти жили у незалежній країні, мали право на свою думку, на будь-які дії”, - сказав гвардієць.
Майбутнє України після перемоги хлопець бачить непростим. Каже, громадянам треба буде об’єднатися, аби подолати усі виклики та негаразди. А після цього - буде розвиток.
“У нас обов’язково підніметься економіка, мені б хотілося, щоб наша країна була авторитетом для інших. Ми до цього йдемо. Ми обов’язково переможемо”, - каже “Комар”.
Національна гвардія України
