«Наша міць та віра у власні сили – ключові важелі нашої перемоги», – гвардієць із Сумщини про запеклі бої на Луганщині
Гвардієць Денис – боєць патрульного підрозділу частини. Він переконаний: коли ти військовий, і в країні розпочинається війна, ти береш до рук зброю і слова військової присяги «ніколи не зрадити українському народові» виходять на перший план. А особливо, коли ти в складі сил оборони знаходишся на Луганщині і тримаєш східні рубежі країни.
«Це була моя перша ротація на Луганщину, де в районі проведення операції Об’єднаних сил, ми виконували завдання на взводних опорних пунктах. Ранок 24 лютого – підйом під звуки вибухів. Вже о 5 ранку ми на позиції чули роботу, мабуть, мінометів противника. І буквально за кілька годин поступила команда: займаємо вигідніші рубежі оборони, розпочалося повномасштабне вторгнення», – згадує Денис.
А за кілька днів підрозділ передислокувався до Рубіжного. Ворог активно наступав, знищуючи все на своєму шляху. Аби зустріти його гідно й дати рішучу відповідь, бійці мали підготуватися.
«Ми зайняли оборону на перехресті доріг, і одразу почали копати. Щільність й інтенсивність ворожого вогню стимулювала до цього. Ми розуміли: чим краще облаштуємо позиції, тим упевненішим буде наш захист. Днів десять ми тримали рубіж, а потім окупанти почали активний наступ. Спочатку розвідка з повітря (ми побачили ворожого дрона), кілька хвилин – і наші позиції почали активно накривати з мінометів», – розповідає гвардієць.
Цей потужний наступ противника виявися надто серйозним. Власне, під час нього гвардієць і отримав серйозні поранення.
«Напевно вони занадто близько зуміли до нас підібратися. Коли мінометний обстріл закінчився розпочалася «стрілкотня». Буквально мить – і я відчув, як одна куля прошила на виліт моє плече, інша також на виліт потрапила нижче в руку. Я зумів знайти такий собі окоп, заліг там, трішки перечекав. Потім зрозумів: не можна втрачати часу, дістав джгут – і наклав його. Дякую своїм хлопцям – за пів години вони під обстрілами дісталися до мене і забрали».
Дениса вдалося оперативно евакуювати з поля бою. Після кількох лікарень на Луганщині та Донеччині гвардієць пройшов ще кілька лікувальних закладів. Нині й досі продовжує відновлення на рідній Сумщині. Каже, лікарі дають обнадійливі прогнози. За свою мужність та відвагу боєць отримав високу державну нагороду – медаль «За військову службу Україні».
«Вони, ці нелюди, мають відповісти за усі свої злочини. Складно воювати з тими, хто не має жодних цінностей і моральних законів. Я бачив, як вони знищують усе, зрівнюють із землею багатоповерхівки, звичайні будинки, де живуть люди. Вони перетворюють все на руїну. Всю злість, оцю ненависть до них ми мусимо перенести на поле бою. А те що наша перемога неминуча – для мене очевидно. Адже раби не можуть здолати націю вільних, сильних та незалежних людей».
Пресслужба НГУ
