Гвардієць-командир танкової роти: Для мене Україна – понад усе
Командир танкової роти бригади «Червона Калина» Віктор Вовк – кадровий офіцер, сенсом життя якого є танки. Бійці називають його Вожак або ж просто Михалич. За плечима гвардійця - Харківське командне танкове училище, а після цього – служба в багатьох куточках колишнього СРСР і навіть у Французькому іноземному легіоні в Африці. Саме тоді він вперше познайомився з танками Абрамс. З того часу – попрацювати з цими машинами – його мрія. Переконує, що з сучасними танками його підрозділ стане ще ефективнішим.
На початку 90-х офіцер пішов із війська та займався бізнесом. Після початку війни в 2014 році був одним із перших добровольців і воював під Слов’янськом. Там отримав осколкове поранення під час мінометного обстрілу. Після довгого лікування та відновлення працював інструктором, готував військових до різних завдань. Головною своєю мотивацією називає любов до України й ненависть до ворога, який прийшов сіяти смерть на наші землі.
«Мені мій дідусь казав, що Батьківщину не можна обрати та продати. Для мене Україна – понад усе. Я ще в часи радянської окупації говорив поза службою українською й носіння військової форми мене не зупиняло. Після відновлення незалежності України я був у різних патріотичних рухах і це формувало мій світогляд», – каже офіцер.
Початок повномасштабного вторгнення Віктор Вовк застав на кордоні із Польщею – повертався додому в той час, коли з України виїздили мільйони біженців. Чоловік говорить, що хтось «штурмує» з валізами Берлін, Відень і переправляється через Ла-Манш. Він же для себе вибрав «захищати маленьке українське село», але робити це чесно.
В бригаді «Червона Калина» формував і очолив танкову роту. Офіцер потрапив у «рідну стихію». Зазначає, що танкові екіпажі часто складаються з колишніх цивільних або військових, які раніше з танками не працювали. Всі бійці проходять постійне навчання, поглиблюють технічні знання й навчаються новим тактикам бою. Вожак робить людей професіоналами й лише після цього вони починають виконувати бойові завдання. Бійці називають його «другим батьком».
Порівнюючи Запорізький і Покровський напрямок, Віктор Вовк каже, що на Донеччині екіпажі працюють з відкритих позицій, ведуть танкові дуелі та допомагають піхоті. Офіцер підкреслює, що у ворога наразі дефіцит техніки, він використовує або мотоцикли, або ж повністю піхотні підрозділи. Вожак каже, що ще в 90-ті зрозумів, що ворог не дасть спокою Україні через імперські амбіції.
«Мене ніхто й ніколи не переконає в тому, що за Україну не варто боротися. Захист держави – це не те, що ти вибираєш. Це або є у тебе в серці, або немає», – говорить офіцер.
Департамент комунікаціїї МВС за матеріалами НГУ
