Харків – залізобетон, це бастіон, який ворогу просто не взяти, – полковник Нацгвардії Олексій Луньов
Він – заступник очільника факультету з навчальної роботи – начальник навчальної частини командно-штабного факультету Національної академії НГУ. Офіцер розповів про обрану ним стезю, про те, як військовій науці нині готують у його виші і в якому форматі навчальний заклад долучився до оборони Харкова.
Війни майбутнього: люди у військовій формі із джойстиками чи планшетами управління
Олексій Юрійович каже: заняття спортом – плаванням та триборством – підштовхнуло його вступити в інститут внутрішніх військ, як тоді називався виш. Він товаришував із багатьма курсантами, із котрими разом займався у цих секціях. Ці друзі й загітували вступити у їхній заклад.
Вступив на командно-штабний факультет, у групу фахівців підрозділів спецпризначення. Поки навчався, став майстром спорту зі стрільби з бойової зброї, виграв у 2005-му перед випуском стрілецький чемпіонат МВС. Зрештою, керівник інституту запропонував залишитися курсовим офіцером. Луньов тут пройшов шлях від командира взводу до заступника начальника факультету.
Полковник Луньов зазначає, що молодь нині готують до сучасних форматів воєнних дій. Це досягається як постійним зв'язком з військами, запрошенням на викладання досвідчених бойових офіцерів, якісним стажуванням курсантів у частинах, так і застосуванням прогресивних технологій освіти. Як от бінарних занять, що допомагають освоїти сучасні техніку, озброєння, тактичні прийоми.
«У курсантів, звісно, змінюються з часом пріоритети в запитах до інформації, про яку вони хочуть дізнатися докладніше. Наразі молодь дуже цікавиться напрямком безпілотних літальних апаратів. Це нові технології, напрочуд дієві на полі бою. Потужний запит і на вивчення зразків озброєнь й техніки, зокрема закордонних, що надходять у підрозділи Нацгвардії», - пояснює співрозмовник останні тренди.
Планувати навчання військових слід так, щоби враховувати нашу стратегію переозброєння на натовські зразки та сучасні види бойових дій, які в майбутньому застосовуватимемо. Олексій Луньов справедливо зауважує: вчити вчорашньому дню військових – варіант апріорі програшний. Тому академія постійно закуповує задля наочності нові зразки озброєнь.
«В академії хороша тренажерна база, на якій навчаються курсанти. Нещодавно придбали багато БпЛА, що допоможуть у вишколі предмету «розвідка». Це і тренажери ПЗРК різних типів, є велика палітра ПТРК, тренажерна база нових БТР-4Е й інших зразків техніки. Сподіваюся, незабаром матимемо і тренажери на БМП «Бредлі» чи іншої західної техніки», - розповідає про технічну складову підготовки офіцерів-гвардійців заступник очільника факультету.
І додає, що війни майбутнього матимуть значну кібер-компоненту. Усе частіше бачитимемо людей у військовій формі з джойстиками чи планшетами управління. Власне, на базі академії є сучасний Науково-дослідний центр, де науковці проводять дослідження на замовлення МВС та НГУ в галузі психології, службово-бойового застосування Національної гвардії. Розробляють і впроваджують новітні технології, зокрема і в контексті систем управління, які можна починати апробувати у тутешньому ситуативному центрі та класах ситуативного моделювання, де курсанти і офіцери вдосконалюють оперативну майстерність на різних рівнях. Допомагатимуть цій справі впровадження натовських стандартів.
Йдеться про методики оперативного рівня TLP (Troops Leading Procedure), що визначає послідовність дій, які дозволяють командиру роти або взводу ефективно використовувати наявний час у плануванні, підготовці, виконанні та оцінці бойових завдань. Та Military Decision Making Process (MDMP) – процесу ухвалення військових рішень – теж важливого елементу планування і ведення бойових дій, як це бачать у НАТО.
Стокілометрові челенджі й наука в окопі під свист куль
Полковник Луньов каже, що у виш почав приходити дещо кращий вступник. Зазвичай, це - патріоти України, які свідомо хочуть стати справжніми офіцерами.
Або ж контрактники, які мають за плечима бойовий шлях й вирішили теж стати на стезю командира чи вузькопрофільного фахівця.
«Зараз молодь трохи по іншому думає. Інколи навіть створюють якісь дивні, на перший погляд, челенджі. Приміром, анумо підтягнемося всім підрозділом одночасно і щоденно по 22 рази. Чи пробіжимо разом за місяць 100 кілометрів. Незвично бачити, як курсанти територією академії нарізають коло за колом, а це всього 500 метрів, долаючи щораз 10 км. І так кожен третій день, поки не вийдуть на визначений показник. Так гартується воля й мотивація. Наше покоління було дещо іншим звісно», – так офіцер змальовує ментальний бліц-портрет теперішніх спудеїв у однострої.
Є й інші суттєві доповнення до цього образу. Коли відбулося масштабне вторгнення рф, курсанти почали отримувати грошове забезпечення приблизно в 30 тисяч гривень. Але замість купівлі якихось гаджетів чи марнотратства, багато з них придбавали якісні каски, плитоноски й інше хороше екіпірування.
Ще їм довелося вчитися і водночас воювати – це унікальна властивість саме нинішніх курсантів, коли на занятті вони чують, як у Харкові чи околицях ідуть бої або вибухають ворожі снаряди й ракети.
«24 лютого академія стала на захист держави і рідного Харкова. Наш командно-штабний факультет тримав ділянку довкола міста з напрямку на Суми і до азимуту на Дніпро, факультет логістики стояв до напрямку на Ізюм. Ми розгорнули взводні й ротні опорні пункти. Курсанти 2-4 років навчання виконували завдання з оборони Харкова як звичайні бійці. До середини квітня так і стояли в обороні, на блокпостах», - оповідає про той час полковник НГУ.
26 лютого торік ДРГ ворога на бронемашині й автотехніці спробувала прорватися через такий от курсантський блокпост під Харковом. Отримавши доповідь від секрету про наближення противника, Олексій Луньов швидко і грамотно розосередив особовий склад на вогневих позиціях. Щойно вража колона досягнула відстані ефективного вогню, він віддав наказ на його відкриття. Тоді вдалося не лише затримати просування техніки росіян, а й повністю її знищити.
Під час активного наступу рф курсанти навчалися у бліндажах та окопах, блокпостах, набуваючи в режимі 24\7 практичного бойового досвіду. Вони пізнали всі види забезпечення бою, виконували службу, перевірили на практиці отриману у виші теорію. Опрацьовували всі необхідні бойові документи, картки вогню відділення чи схеми ВОПу, РОПа, блокпоста.
Тим часом місцеве населення привозило солярку і мастило й курсанти робили «коктейлі молотова» на позиціях. Всі 500 військовослужбовців академії були готові воювати й знищувати ворожу силу та техніку.
Деяких квітневих випускників уже немає – шість лейтенантів загинули за Україну…
«Ми вимушено зробили достроковий випуск торік у квітні. Всім присвоїли лейтенантське звання і вони одразу пішли у війська. Перейшли з одних окопів в інші. Траплялося, що випускники прибували командирами взводів на ті ж ВОПи чи блокпости, де ще курсантами захищали Харків. Ті хлопці, які були з нами в окопах два місяці, за цей час виросли так, як деякі не виростають за кілька років. Дехто встигнув і посивіти...», - уточнює Олексій Юрійович подробиці найгарячішої практики в історії випускних курсів вишу.
Також він додає, що нині тут дуже далеко відійшли від радянської моделі в навчальному процесі та у службі. Значно менше бюрократії стало, керівництво дедалі більше делегує повноважень та ініціативи молодшим командирам – їм не потрібно погоджувати елементарні речі, як раніше. Із сумом співрозмовник констатує, що деяких квітневих випускників уже немає – 6 лейтенантів загинули за Україну.
«Харків – це залізобетон. Тут створено три потужні лінії оборони довкола міста й на кордоні з рф. Упевнений, що місто вистоїть – це бастіон, який ворогу просто не взяти. Багато мирних людей уже повернулися у місто. Чимало чоловіків ідуть у територіальні центри комплектування і долучаються до війська. Ми переможемо неодмінно», - додав Олексій Луньов.
Департамент комунікації МВС України
