«Українці розуміють, що захищають свою землю і це мотивує на подвиги», – медикиня бригади «Буревій» Марина Рязанцева
Вона ризикує собою, щоб врятувати інших. Вона віддає частину себе заради цілого народу і краще за будь-кого знає ціну майбутньої Перемоги України у цій війні.
Скромна та усміхнена Марина Рязанцева із позивним «Моджахед» – військова лікарка бригади «Буревій, яка торік у березні героїчно врятувала десятки поранених з обстрілюваної Горенки, коли сама отримала контузію.
Історія Марини розпочалася на Донеччині, у місті Дебальцеве. Ще в 2014 році вона однією з перших на власні очі побачила справжній «рускій мір». Тоді дівчина виїхала з рідного міста, яке окупували російські сили, та приєдналася до лав Національної Гвардії України. Будучи лікаркою за фахом, Марина відправилася на передову, де її досвід став надзвичайно цінним.
«До початку війни 2014 року я працювала лікарем у своєму рідному місті, але війна почалася і ця територія швидко була окупована, тому мені довелося звідти поїхати. Оскільки я військовозобов'язана, з’явилася до свого військкомату, який залишився на підконтрольній території. Сказала про те, що повернулась на територію і мені запропонували службу за мобілізацією», – розповідає медикиня.
Початок повномасштабної війни Марина зустріла в Києві, а вже за кілька тижнів опинилася в епіцентрі жорстких боїв за українську столицю. Виїхавши на підсилення українських позицій, у Горенці військовослужбовиця разом зі своїм підрозділом потрапила під масований ворожий обстріл. Їх медичне авто було знищене, Марина отримала контузію.
Але навіть, коли росіяни продовжували вести прицільний вогонь і її власне життя було під загрозою, медикиня не відступила, а продовжувала рятувати інших.
«Нас накрив автоматичний міномет «Васильок», плюс доєдналися ворожі танки. На щастя, минулося без загиблих, але було понад десяток поранених. З урахуванням того, що медичну машину дуже пошкодило, вона була не на ходу, поранених довелося евакуювати на броні, яка була єдина придатна для цього. Протягом ночі після закінчення основного шквального обстрілу, ми поверталися, забирали наших поранених і доправляли до найближчої лікарні. Але обстрілювати ворог продовжував ще кілька годин», – згадує захисниця.
Евакуювали тоді й багатьох місцевих мешканців, яких росіяни теж накривали вогнем. Марина розповідає, що внаслідок обстрілу навколо все палало, а цивільні будівлі руйнувалися від вибухів просто на очах.
«Там неможливо було залишатися, навколо виникло кілька пожеж, майже на всій вулиці почалися загоряння будівель. Людям не було куди подітися, тому з-під того обстрілу ми забирали цивільних», – пригадує вона.
Завдяки професійним діям військової лікарки, життя всіх поранених вдалося зберегти. Нині з усмішкою на устах вона каже, що всі врятовані бійці продовжують нести службу. Одужав і найважчий із пацієнтів, який під час обстрілу був тяжко поранений.
Саму ж Марину після подій у Горенці за відвагу, мужність і самовідданість Президент України нагородив медаллю. Але вона підкреслює, що її намір полягав не в славі чи визнанні, вона просто виконувала свої обов'язки.
«На момент, коли це все сталося (евакуація поранених під час обстрілу. - ред.), я просто виконувала свою роботу, максимально якісно наскільки це було можливо на той момент. Тому, коли мені повідомили, що буде нагорода, я дуже приємно здивувалася і, звичайно, була втішена», – ділиться емоціями «Моджахед».
Зараз Марина служить у складі «Гвардії наступу» й не має жодного сумніву, що ми переможемо. Вона впевнена, що це станеться завдяки безпрецедентній згуртованості українців, яка проявляється від перших днів великої війни.
«Коли ці люди (українці. - Ред.) розуміють, що вони захищають своїх близьких, свої домівки, свою землю – це мотивує на подвиги», – говорить вона.
Майбутню Перемогу Марина бачить як абсолютне звільнення українських територій та руйнування країни-агресора.
Говорячи про злочини росії, вона акцентує на терористичних атаках ворога проти цивільного населення і наголошує, що кожен підступний напад і жорстоке поводження з неозброєними громадянами є неприпустимими.
«Наша війна – це ж не просто війна якогось агресора проти умовної якоїсь країни. По-факту, у нас боротьба добра зі злом. Те, що ми бачимо зараз, це є абсолютне добро з нашого боку і абсолютне зло з боку країни-агресора. Немає жодного виправдання такому підступному нападу, такому варварському поводженню з цивільним населенням. Ми знаємо, що за нами перемога, ми по кроку до неї йдемо», – зазначає медикиня НГУ.
Своїм молодим колегам, які тільки розпочинають професійний шлях або роздумують про військову службу, Марина радить багато практикуватися та вдосконалювати свої навички. Це допоможе бути готовими до найбільш неочікуваних подій.
«Бойовий досвід, безумовно, прийде із часом, а перед тим, як йти до якогось підрозділу, або за контрактом чи за мобілізацією вступати до лав, підготуватися максимально до найбільш непередбачуваних ситуацій. Тому що в підручниках це все прекрасно змальовано, але це все теорія, а от навчання на полі, на полігоні, наближені до бойових, це максимально корисно», – ділиться вона порадою.
Говорячи про свої плани на майбутнє, після Перемоги, Марина усміхається і каже, що вже кілька разів намагалася залишити армійську службу, але щоразу з‘являлися обставини, які спонукали повертатися назад.
«Армія не відпускає ніяк. Щоразу повертаюся на службу і знаходжу собі заняття в лавах армії», – підсумовує Героїня.
Департамент комунікації МВС України
