Пройшов ворожий полон та знову повернувся у стрій: історія прикордонника з Маріуполя
У лютому 2024 моряк-прикордонник Віталій на псевдо «Капуста» у межах обміну повернувся в Україну. Він перебував у полоні 20 місяців. Після реабілітації чоловік знову в строю – передає бойовий досвід і продовжує боротьбу.
![](/upload/1/8/5/7/1/9/news-20240611-135322-17181032025.jpg)
Корінний маріуполець розпочинав службу у рідному місті, де на той час базувався 23 загін Морської охорони. Там прийняв перший бій, отримав поранення, пройшов пекло «Азовсталі». Тепер Віталій знає: страх шкодить. Бійцю потрібні холодна голова, відмінне володіння зброєю та базова медична підготовка. Це підвищує шанс на виживання.
Віталій згадує, що очікування було важчим, ніж перший бій:
«Допомагали побратими, які вже мали досвід бойових дій. Вгамував емоції та чітко виконував поставлені завдання. Спали по дві-три години по черзі. Люди з різних військових частин стали одним цілим».
Про інтенсивність боїв, адреналін та розпач від перших втрат свідчить те, що до повномасштабної війни Віталій важив 85 кг, а за перший місяць скинув 20 кіло. Боєць важив 63 кг, а усе екіпірування – понад 20. Навіть не відчував, скільки на собі носить.
![](/upload/1/8/5/7/2/2/news-20240611-135317-17181031971.jpg)
Позицію на околиці міста, на якій тримав оборону Віталій, оточив ворог, обстрілюючи з усього наявного озброєння. Тримались. Вночі Віталій з побратимами вирішили підняти прапор на ближній багатоповерхівці. Хотіли показати, що незламні. По зруйнованих перекриттях піднялись на дах і встановили прапор. Ворог не наважився завадити. Тоді прикордонник відчув, що має суперсилу – відвагу, з якою рахуються навіть нелюди.
![](/upload/1/8/5/7/2/0/news-20240611-135328-17181032089.jpg)
За декілька днів Віталій отримав важке наскрізне поранення шиї. Побратими надали первинну допомогу та евакуювали до медпункту. Далі треба було прориватися по морю на «Азовсталь», іншого шпиталю в місті вже не було.
«Вночі на надувному човні, без засобів навігації, мої побратими перевезли мене на Азовсталь. Комбінат став новим колом пекла. Орки викладали в мережу відео, як рівняють «Азовсталь» із землею. Після перегляду, я не повірив, що ми всередині, якимось дивом ще живі та тримаємо оборону. Все звелося до мети – вижити. Час вимірювався одним днем та повідомленням рідним: «Живий». Їжі було так мало, що ми підпускали ворогів на критичну відстань, аби забрати пайок та бойові комплекти», – згадує прикордонник.
До «Азовсталі» захисники вірили, що втримають місто, фронт вирівняється…
Травень… Вихід з «Азовсталі». Вкрай виснажених бійців, зазначає Віталій, не лякали 2-3 місяці фільтрації. Але що це буде полон в таких умовах, не уявляли в найгірших сценаріях… Згодом – майже 2 роки життя на паузі. Триматися духом допомагали побратими, з якими пройшов жахи Маріуполя. Намагалися тренуватися, розповідали історії, переказували фільми, книги.
Слово «обмін» звучало не раз, але як елемент психологічного знущання. Одного дня зав’язали очі та зв’язали руки, й кудись повезли. Через дві доби – Україна!
«Закарбувалося у пам’яті, як люди з рідними прапорами зустрічали наші автобуси, вітали, плакали, обіймалися», – ділиться військовий.
Після полону, згадує Віталій, навіть звичні базові дії були в новинку. Стільки вільного простору, жодних обмежень, їжа у постійному доступі. Спершу це дуже бентежило, не зрозуміло було що робити з цією свободою. Оговтатись та адаптуватися в новій реальності допомогла кохана. Після полону одразу одружились.
![](/upload/1/8/5/7/2/1/news-20240611-135325-17181032057.jpg)
«Я повернувся в стрій, тому що відчуваю – зробив не все, можу бути корисним. Багато моїх друзів, побратимів загинуло і ще більше в полоні. Їх жертва не повинна бути даремною. Вони всі для мене – Герої! І моя боротьба триватиме до Перемоги!», – каже Віталій.
![](/upload/1/8/5/7/2/5/news-20240611-135324-17181032046.jpg)
Державна прикордонна служба України
![МВС ПОДКАСТ: як буде забезпечена безпека дітей під час навчання?](/upload/1/8/7/1/9/5/podkast-sait.png)