Нагороджений медаллю “За врятоване життя”: бойовий шлях нацгвардійця на псевдо Голландець
Свою службу нацгвардієць Владислав на псевдо Голландець розпочав навесні 2022 року у лавах бригади спеціального призначення “Азов”. До початку повномасштабного вторгнення гвардієць займався боксом та навчав охочих. 24 лютого 2022 року хлопець перебував у Черкасах, а до рідного Кривого Рогу зміг дістатися лише за два дні.
Бойового досвіду до моменту вступу на службу не мав. Пройшов базовий військовий вишкіл та вирушив в район бойових дій. Свій перший постріл здійснив вже на позиціях в районі Великої Новосілки. Основним завданням підрозділу, в якому проходив службу Владислав, було тримати оборону. На початку ротації, перебуваючи на позиціях брав участь у відбитті ворожих штурмів. Після кількох вдалих операцій накати противника відбивати вже було простіше та швидше.
“Розумної тактики у росіян не було. Обстріл артилерією та стрільба в нікуди”, – згадує Голландець.
Під час третього виїзду в район Великої Новосілки Владислав брав участь в евакуації поранених побратимів із сусідньої позиції.
“Це була моя перша евакуація. Ми намагалися витягти друга Курта під час танкового обстрілу. Ворог заглушив радіозв’язок, “завис” дроном над позицією та корегував вогонь. Ми не могли доповісти про обстановку. Зв’язок був лише між позиціями. Після того, як дізналися, що у сусідів двоє поранених, командир викликав двох добровольців на евакуацію. З побратимом схопили ноші та приготувалися. Щоб відвернути увагу кинули “дим” в іншу сторону та побігли. Хоч відстань була всього 100 метрів, вони здавалися нескінченними”, – згадує свою першу евакуацію Владислав.
Після майже року на тому напрямку підрозділ, у якому проходив службу нацгвардієць, виїхав на бойове злагодження. Там бійці проходили підготовку за своєю спеціальністю та готувалися до подальшого виконання бойових завдань. Після навчання та підготовки Голландець виїхав на виконання завдань в район Серебрянського лісу.
“Нас зустріли там дуже “гаряче”. І ми зрозуміли, що усе, що ми бачили до цього часу, було “квіточками”. У той час зі сторони ворога проти нас стояла росгвардія. Коли противник дізнався, який підрозділ зайняв позиції, то працювали по нас усіма видами артилерії, fpv цілодобово, без зупинки. Зайти на свої позиції, поміняти людей без втрат було удачею. За час нашого перебування там проти нас стояли так звані “елітні” російські підрозділи — кадирівці, “вагнера” та інші”, – говорить військовий.
“Я знаходився там 9 місяців. Був період, коли одному взводу доводилося тримати квадрат, розрахований на роту”, – згадує він.
Після сильних обстрілів Владислав допомагав евакуйовувати поранених побратимів. Деякі з таких операції були надзвичайно важкими та могли тривати годинами.
“Це було минулої зими. Був шматок фронту, який просто рівняли із землею, поранення отримували щодня, а через щільність обстрілів “евак” не завжди міг дістатися позицій, вийти звідти неушкодженими й вдало провести евакуацію. Хлопець з другого підрозділу отримав поранення у коліно близько 8 – ранку. Донести його до медевака вийшло лише біля восьмої вечора, а вивезли вже десь о дев’ятій. Відстань від позицій до медпункту — метрів 200. Обстріл був настільки щільним, що ми намагалися зловити момент та швидкими перебіжками рухатися з “нори” в “нору”. Ці перебіжки були дуже повільними через велику кількість дерев, повалених вздовж та впоперек окопної лінії. Десь доводилося вилазити на бруствер. М’які ноші прорвалися і зафіксувати пораненого було практично нічим. Іноді просто переносили окремо від ноші. Несли його втрьох, а місця в окопі для такої кількості людей просто не було. В один момент я майже годину сидів під кількома гілками, прикритими плівкою без можливості висунутися, адже увесь цей час нас супроводжували ворожі дрони. Від крайнього бліндажа до медпункту залишалося метрів 100, але вхід в бліндаж був завалений настільки, що доводилося в прямому сенсі “пірнати”. Під час чергового обстрілу снаряд попав прямо у перекриття. Вискочивши з укриття, ми вхопили пораненого та дотягнули до медпункту”, – розповідає Владислав.
“Доєднатися до війська мене мотивувало власне бажання помсти за друзів та знайомих, які загинули”, – ділиться військовий.
Сьогодні Голландець проходить службу в одному зі стрілецьких підрозділів 21-ї окремої бригади НГУ. За виявлену мужність під час виконання бойових завдань та порятунок побратимів Владислава нагороджено медаллю “За врятоване життя”.
Національна гвардія України
