«На щиті». Репатріація: як Україна повертає тіла загиблих і вбитих росією
В Україні останнім часом майже щомісяця відбуваються операції з повернення тіл загиблих військових. Кожне тіло має бути досліджене, ідентифіковане й передане родичам. Як проходить цей процес — у матеріалі РБК-Україна.
Кожне тіло — це історія життя. І це відповідальність. Від моменту обміну до миті, коли родина отримує останки близької людини, працює ціла низка державних структур.
Репатріація — процес повернення тіл загиблих з тимчасово окупованих територій чи з росії — в Україні не припиняється. За ним стоять фахівці, які ведуть перемовини, підрозділи, які забезпечують транспортування, експерти-криміналісти, правоохоронці, генетики.
Повернення тіл чекають родини зниклих безвісти, які сподіваються бодай на якусь звістку.
Репатріація — що відбувається за лаштунками
У квітні Україна повернула 909 тіл військовослужбовців. Вантажівки з тілами прибули з різних ділянок фронту й моргів росії. Часто — з багатьма тілами, що перебували в зоні бойових дій тривалий час.
Тіла розподіляються у визначені обласні бюро судово-медичної експертизи (СМЕ), де проводять огляд та з'ясовують причини смерті людини. Судово-медичний експерт спільно зі слідчим проводить огляд та документування, складаючи необхідні документи для фіксації та розслідування воєнних злочинів
Паралельно відбувається процес ідентифікації. Проводиться первинний огляд речей, документів та індивідуальних особливостей тіла (наявність шрамів, татуювання, жетонів тощо). Далі відбувається дактилоскопіювання відбитків пальців. Наступне - фотографування обличчя з метою ідентифікації за фото.
Якщо тіло збереглося, є шанс ідентифікувати його за обличчям чи відбитками пальців, говорить заступник Міністра внутрішніх справ Леонід Тимченко.
«У нас є програмне забезпечення, що дає змогу проводити розпізнавання за фото. Також проводять перевірку відбитків пальців за дактилоскопічною базою», — каже він.
Дуже часто через стан тіла провести ідентифікацію згаданими методами неможливо. Тоді експерти-криміналісти відбирають біологічний матеріал для призначення експертизи в установах ДНДЕКЦ.
Як ідентифікують тіло?
Ідентифікацію проводять, зокрема, в установах Експертної служби МВС - по Україні діє 25 таких ДНК-лабораторій (в ДНДЕКЦ та 24 НДЕКЦ). Сюди передають відібрані зразки та проводять виведення ДНК-профілю.
«Нам достатньо 10-15 см кісткової тканини або зубів. Потім ми проводимо молекулярно-генетичне дослідження, використовуючи спеціальні набори для екстракції», — пояснює Руслан Аббасов, заступник директора ДНДЕКЦ.
Якщо експертам вдається отримати м’які тканини чи кров — це пришвидшує процес. Але найчастіше доводиться працювати з кістковим матеріалом. Особливо складно — коли тіло згоріло.
Але все ж найскладніше для експертів – робота з фрагментами. росіяни, віддаючи тіла на репатріацію, часто підписують пакети. Але вся без винятку інформація перевіряється. Трапляється, що в пакеті, який підписаний одним ім'ям, можуть виявитися рештки кількох людей.
"Щоб у цьому переконатися та ідентифікувати, кому саме ці рештки належать, потрібно дослідити фактично всі фрагменти, які є в одному пакунку чи різних, помістити їх до Електронного реєстру геномної інформації людини. І потім під час дослідження інших решток ми виявляємо їх збіг, і таким чином можна встановити приналежність їх до однієї чи кількох осіб", - зазначив Руслан Аббасов.
Коли ДНК-профілі рідних і загиблого збігаються, їм повідомляють про це і передають тіло для поховання.
Що, коли немає родичів?
Відомі випадки, коли у загиблих або зниклих безвісти за особливих обставин немає живих родичів. У такому разі експерти працюють з особистими речами — зубні щітки, одяг, бритви — для виведення ДНК-профілю.
«Є випадки, коли ми знаходимо збіг за речами або встановлюємо особу за геномом, навіть якщо це фрагменти кількох тіл у пакеті. Ми мусимо вивчити все, і навіть тоді, коли іноді не знаходимо збігів, робимо усе можливе», — каже Аббасов, заступник директора ДНДЕКЦ.
Поліція: робота з родинами та розшук зниклих безвісти
Одночасно з експертами працюють слідчі та оперативники карного розшуку. У Нацполіції приймають звернення від осіб, які розшукують зниклого військовослужбовця, фіксують факт зникнення та проводять необхідні слідчі й розшукові дії.
З родичами, побратимами та, за можливості, з командирами підрозділів, проводять опитування з метою фіксації обставин зникнення військового чи іншого представника Сил оборони. Розшук не припиняється до моменту встановлення або ідентифікації особи.
Повернення додому
Починаючи з жовтня 2024 року обміни здійснюються у середньому раз на місяць. Кількість тіл — від 500 до 1000 за обмін. Держава робить усе можливе, аби повернути кожного.
«Ми повинні задіяти усі можливості для встановлення особи. Це обов’язок перед полеглими, перед родинами, перед Україною», — каже заступник Міністра внутрішніх справ Леонід Тимченко.
У Львові, Миколаєві, Вінниці та Харкові розпочали роботу Центри підтримки родин військовополонених і зниклих безвісти, де громадяни зможуть отримати допомогу та необхідну інформацію.
Раніше у Міністерстві внутрішніх справ України відбулася презентація документального фільму «Повернення. Герої на щиті». Стрічка про репатріаційні заходи розкриває залаштунки кропіткої та надважливої роботи експертів науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів МВС України.
У разі втрати зв'язку з рідними під час бойових дій – телефонуйте 1698.
Департамент комунікації МВС
