«Ми непереможні, допоки пам'ятаємо про те, що народилися вільними», — офіцер НГУ Іван
Шлях і мета Національної гвардії України – це всюди захищати честь України. НГУ стала одним із ключових елементів загальної системи захисту нашої держави, який не дає ворогу здолати Україну. І протягом років війни на Донбасі, і з перших хвилин повномасштабного вторгнення росії нацгвардійці проявляють справжню українську силу та роблять усе, щоб Україна вистояла.
Саме цей шлях служіння обрав для себе 27-річний Іван. Він народився в Харкові та мріяв стати військовим або поліцейським. Через гарне знання англійської мови вступив на філологічний факультет академії Нацгвардії. У 2019 році, отримавши лейтенантські погони, був призначений заступником командира роти в одну із військових частин на Київщині.
Специфікою його служби до широкомасштабної війни була підготовка підрозділів до бойових дій. Офіцер часто виступав у ролі командира ДРГ на польових виходах підрозділів.
«Війну зустрів о 5-ій ранку 24-го лютого. Я підняв бійців по бойовій тривозі, зробили світломаскування в казармі, отримали зброю та броню. Все було дуже швидко, ніхто не «гальмував». Вже згодом отримали бойове завдання та на бронетранспортері виїхали у визначене місце. Всю ніч просиділи, не стуливши очей. Наступного ранку отримав наказ приєднатися до бригади «Рубіж», – пригадує нацгвардієць.
Далі була охорона аеропорту «Київ». Далі мінометні обстріли та прильоти снарядів.
«Намагався не сумувати й думати, що все буде гаразд. Я просто вірю в нашу Перемогу і я до цього готувався, а тепер виконую своє завдання. Так, було страшно, але я був готовий до цього», - каже офіцер.
«Після охорони ми виїхали на новий рубіж, нашим завданням було обороняти село і ми закріпилися недалеко. Як тільки зайняли оборону по нас почали працювати 82-м мінометом, а потім чимось важчим. Ми знаходились поміж нашою та ворожою артилерією. Днями доводилося спостерігати, як снаряди літають в обидві сторони. Навпроти нас стояли дві «бехи» руських, але вони були порожні, весь екіпаж був знищений. Але все було не так просто. На пагорбі біля нашої позиції лежав «хороший рускій», ще тоді ми дивувалися, як він міг опинитися так близько. Він лежав кілька днів, а потім ми помітили, що він лежить в іншій позі. Дали по ньому чергу – закряхтів. Він зображував мертвого, ховаючи радіостанцію, щоб передавати відомості про нас. Не знаю, як він міг пролежати кілька днів не рухаючись, швидше за все вони якось мінялися ночами. До речі, тепер він зображує мертвого на концерті Кобзона», – розповідає Іван.
Також він пригадав, що після тактичного відходу та перегрупування і з прибуттям підрозділу спеціального призначення ми знов виїхали на «Ферму» і там прийняли бій. Зв’язку майже не було та вогонь вівся з усього що було. Втратили один БТР і один побратим був поранений. Але гвардійці втримались. Коли їх змінили та відвели з позицій найприємніше було зателефонувати рідним. А ще наш герой вдячний місцевим жителям, які завжди їм допомагали, носили гарячу їжу та чай. Допомагали й з паливом і з ремонтом техніки.
У сім’ї гвардійця всі військові. Менший брат теж офіцер – командир роти в НГУ, звільняв правий берег Херсону, батько був мобілізований – водій швидкої, звільняв Балаклею, а зараз воює на Бахмутському напрямку.
«Хлопці, у кожного з нас свій життєвий шлях, але якщо ви народилися вільними у вільній країні ви повинні захищати це, заради своїх близьких, батьків, дружин та дітей. Це навіть звучить банально, адже ми всі хочемо зберегти те, що маємо. Звичайно є багато ризиків, але або так або ні. По іншому ніяк. Ми маємо виконати свій громадянський обов’язок», – впевнений офіцер Національної Гвардії України.
Національна гвардія України
