Медик бригади «Азов» про те як колись працював у цирку, а тепер рятує важкопоранених бійців
Мені приємно (хоча у цій ситуації мало чого приємного), що мої побратими тут зі мною. Я зроблю усе, щоб вони доїхали до стабпункту. Я працюю з ними, а хлопці цю впевненість відчувають. Кажуть, коли я із ними поруч — їм набагато легше. Жалість до хлопців не відчуваю, бо у ті моменти я відчуваю себе як старший брат, якому треба молодшого в дитсадок відвезти, а він забився колінкою десь.
Морально це важко, коли ти чуєш по рації, що хтось «жовтий» або «червоний», або ж хлопці передають, що вони знаходяться під обстрілом, і ти розумієш, що наступне повідомлення може бути про пораненого. Адже там сидять твої побратими, ти за них дуже хвилюєшся і нічим не можеш допомогти. Це дуже виснажує.
Часом бувало багато поранених: мій UBACS і штани були просочені кров’ю настільки, що коли я лягав спати, здавалось, що, наприклад, від цієї руки я відчуваю запах крові одного бійця, а від іншої руки — запах крові другого. Це вже щось на рівні психосоматики. Та вся кров пахне однаково. Це все самонавіювання.
Перший досвід надання допомоги пораненому був на Оріхівському напрямку. Ми їхали з позицій і натрапили на двох бійців Збройних сил України, які заблукали після одного зі штурмів. У одного з них було осколкове поранення, а у іншого була підвернута нога.
Був випадок, коли вивантажували поранених з машини і я не знав, що саме з ними, ніхто не відповідає про стан поранених. Я почав витягати пораненого за ногу, а нога вже була відірвана і ледь трималась на шкірі. У цей момент було моє перше знайомство з відірваними кінцівками. Та я швидко звик до цього.
Я працюю разом із хлопцями на передових позиціях, або знаходжусь на взводному опорному пункті. Виконую обов’язки піхотинця, а коли хтось отримує поранення, надаю йому допомогу. Якщо немає можливості доставити пораненого до ВОПу, то йду туди, де знаходиться поранений. Так було з хлопцями з мінометного відділення, вони були на позиціях, отримали серйозні поранення, тому я біг до них, аби стабілізувати їхній стан до евакуації.
Як би тобі не хотіли допомогти — від артилерії нічого не врятує. Навіть добре викопані окопи. Якщо вас утюжать — то утюжать. А штурм, взагалі, це класна тема: сам прийшов, бачиш, кого вбиваєш і сам впливаєш на долю своїх побратимів. Все залежить від твого скіла, а скіл у стрілецькій справі у нас набагато кращий, ніж у противника. Я кажу про «Азов» зараз. Це краще, ніж сидіти в окопі і чекати.
Чим подобається «Азов» — тут всі відповідають за свою посаду, за професійні навички. Немає такого, що сьогодні ти медик, а завтра кулеметника треба підмінити. Хоча у разі активних бойових дій чи штурму — я такий самий стрілок, бо стрілецька база є у всіх.
До війни я був офісним працівником, а до цього працював у цирку помічником артиста. Звідси і мій позивний — «Циркач». Мав громадську організацію, тренував дітей тайському боксу, возив їх на змагання. Ще з однією організацією ми займались благодійністю, допомагали дитячим будинкам.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, я намагався потрапити до «Азову» одразу. У мене був друг азовець. Він загинув у Маріуполі. Коли був набір на деблокаду, я думав, що це взагалі не той «Азов», треба якось офіційно саме потрапити туди, пройти БКБП, заслужити шеврон. Потім до мене дійшло, що зараз трохи інші обставини і такого може й не бути. Намагався потрапити на деблокаду, але так і не вдалось. Вирішив піти у один із підрозділів у Києві.
Стати медиком вирішив, коли їхав на співбесіду. Деякі хлопці хотіли бути артилеристами, снайперами, розвідниками. Я себе у цьому не бачу, мене цікавить медицина і ПТРК. Усе інше якось одразу відпало. Я думав, що буду медициною займатись не прямо в піхоті. Але тут теж круто, та є і мінуси. Ніякого досвіду медичної справи до війни у мене не було. Я навіть не знав, що таке турнікет. Почав вивчати цю справу, мені сподобалось. Коли я обирав свою військову професію, я думав, що бути бойовим медиком це круто: ти допомагаєш своїм, а якщо є можливість ще й знищуєш ворога. Жодного ворога я поки не знищив, зате допоміг нашим хлопцям.
Національна гвардія України
