«Якщо важкого пораненого довезли до шпиталю, він повинен вижити», – лікар-хірург ДПСУ
Леонід приєднався до лав Держприкордонслужби у грудні 2023 року. За плечима – 18 років роботи в міській лікарні швидкої допомоги, але навіть цей досвід не зміг повністю підготувати його до реалій війни.
За декілька місяців після мобілізації чоловік попросився на підсилення зведеного медичного загону Держприкордонслужби та Сил Оборони України у зону бойових дій.
«У мене неабиякий досвід у хірургічній справі, але атмосфера, в яку я потрапив, збентежила, – пригадує Леонід. – Ти просто не розумієш, що відбувається: робочий день поступово переходить у наступний, поранені надходять хвилями й часто лікарі не сплять по дві-три доби. Але перший шок проходить за тиждень і порятунок людських життів стає буденністю».
Особливо важливою для Леоніда стала підтримка команди. Разом із колегами він провів понад 100 складних операцій у зоні бойових дій. Леонід вважає, що коли в команді всі працюють заради однієї мети – врятувати життя, – тоді все виходить.
Одним із найважчих випадків був молодий хлопець із серйозним пораненням черевної порожнини та ураженням судин. У нього чотири рази зупинялося серце дорогою до шпиталю. Завдяки зусиллям команди бійця вдалося стабілізувати й врятувати.
«Кров на фронті потрібна завжди. Цьому важкому пораненому ми влили дуже багато крові, – розповідає прикордонник. – Так, це надзвичайно рідкісний випадок, але для порятунку пацієнта така маніпуляція була необхідною».
Найрадіснішими моментами для лікаря є дзвінки з наступних етапів лікування поранених з новинами, що вони живі. Найважче – коли пацієнт залишається на операційному столі:
«Я розумію, що був останнім шансом і робив все, що міг, але почуття безпорадності перед неминучим «збиває з ніг».
Наразі Леонід продовжує службу, а після перемоги планує повернутись до рідної цивільної лікарні.
«У мене ще багато планів, є, куди розвиватись. Я обовʼязково повернусь у цивільну хірургію і продовжу рятувати життя».
Державна прикордонна служба України
