Гвардієць Кеп - про бої за Харків та Сватівський напрямок
Оборона П’ятихаток, звільнення Малої Рогані, Руської Лозової та півночі Харківщини, бої за Новоселівське, - наш герой розповів про бойові зіткнення, у яких брав участь його підрозділ від початку повномасштабного вторгнення і до кінця минулого року.
Кеп призвався на строкову службу до військової частини 3017 у 2019 році. Невдовзі підписав контракт, вивчився на командира відділення. Неодноразово залучався до виконання завдань в районі проведення операції Об’єднаних сил, також брав участь в антитерористичних заходах на Харківщині. Повномасштабне вторгнення зустрів зі зброєю в руках.
“Перед тим, як почалося повномасштабне вторгнення, був на чергуванні в Антитерористичному центрі. Це були спільні заходи поліції, СБУ та Нацгвардії у ніч з 23 на 24 лютого. А вранці ми одразу поїхали у своє розташування. Отримали завдання та зайняли оборону в районі Парка Фельдмана на бойовій машині, — згадує Кеп. - У цей час по околицях Харкова російські окупаційні сили вели масований артобстріл. Нас накрили мінометним вогнем. Потім ми змінили позицію, Проте нас накрив ворожий літак - скинув авіабомбу. Ніколи в житті не відчував те, що тоді. Скажу чесно: це було страшно”.
Події розгорталися карколомно. Оперативна ситуація змінювалася щохвилини. До Харкова проривалися механізовані колони противника. З’явилася загроза оточення.
“Ми відтягнулися трішки назад. Зайняли оборону на висоті й чекали на противника. Але колона вже наближалася до Харкова. І після недовгого бою, вирішили відтягнутися ще назад: до союзників — 92-ої бригади й підрозділів 3-го батальйону. І тут почалося, як у голлівудському фільмі! Йшла ворожа колона. А ми були з пробитими колесами на БТР. І пішли в їхній колоні. Тільки вони йшли по правій стороні. Ми їх обганяли зліва. Вони не зрозуміли: свої чи не свої. Була така плутанина, що зіграла нам на руку. Ми їх обігнали, і вже, коли під’їжджали до своїх, по нас росіяни відкрили вогонь, тобто у спину. Але там поцілив буквально один снаряд 30-го калібру, що не пробив броню. Ми заїхали за наші позиції й відкрили вогонь на ураження - в районі П’ятихаток та "Баварії. Моторс”. Колона зупинилася, а ми закріпилися на цій ділянці. Пізніше дізнався, що ми там бились разом з Героєм України Громом, — ділиться спогадами Кеп.
За два тижні він із побратимами вже тримав оборону на іншому кінці Харкова та брав участь у звільненні Малої Рогані. Під час її штурму гвардійці здійснювали вогневу підтримку та евакуацію поранених. А на півночі Харківщини майже без перерви вони билися з ворогом з травня по вересень.
“Далі брали участь у звільненні Руської Лозової. Потім пішли на Нове. Після Нового — Уди, тобто вже до кордону. Наступним був Куп’янськ, Куп’янськ Вузловий, Ківшарівка і так далі. Потім - Новоселівське. Ситуація там дуже була важкою. Але, подітися нікуди, треба робити роботу”, — пояснює Кеп. І додає, що порівняно з попередніми фазами бойових дій значно зросла кількість стрілецьких вогневих контактів. Доводилося битися за кожен підвал.
Про бойовий дух ворога Кеп невисокої думки. Гвардійцю не раз доводилося бачити, як окупанти раптово знімалися з позицій, які перед цим досить вперто обороняли, й тікали, кидаючи боєприпаси, техніку, тіла загиблих і навіть поранених, щоправда, лишаючи величезні мінні поля.
“Ворог деморалізований. Якщо ти здатен відповісти їм щільним вогнем, вони просто йдуть геть. Щоправда, швидко повертаються, адже їх знов женуть на нас. З полоненими спілкувався. Наприклад, це був командир мінометного взводу. Він спочатку розповідав, що вони заблукали під час навчань. Потім зізнався, що їх закинули на позицію, дали боєкомплект та залишили. Коли підійшли ЗСУ, то вони просто вийшли до них з піднятими руками: “Ми навоювались. Забирайте нас”. Одна з причин — в них тоді вже не було їжі”, — пояснює Кеп.
Національна гвардія України
