Офіційна заява Еки Згуладзе
У грудні минув рік з моменту мого призначення на посаду першого заступника міністра внутрішніх справ України та сплив термін моєї домовленості із Президентом та міністром. Я не думала повертатися на державну службу після Грузії, однак зрештою я прийняла цей виклик в Україні. Для мене було великою честю підтримати дружній народ, який бореться зараз так само, які і під час Майдану.
Рік тому ставки були дуже високі. Ми сподівалися власним прикладом показати, що реформа – це дії, а не слова. Війна проти України іде не за її територію, а проти самої ідеї незалежної, справедливої, європейської країни. Однак молоді люди з Майдану, такі як Віталій Давиденко, який зараз працює у патрульній поліції, та сміливі хлопці з фронту, такі як Олександр Фацевич, який зараз працює заступником глави Нацполіції, хочуть, можуть та будуть будувати Україну, де є закон та справедливість.
І нам це вдалося. Я пам’ятаю усіх перших патрульних, усіх волонтерів, співробітників, з якими ми починали, вчилися, будували, втомлювалися, розчаровувалися, але не здавалися. В той же час, імен багатьох я вже не знаю і це приємно: ось скільки нас вже стало! Ми довели, що навіть у складних умовах можна проводити реформи на користь людей.
Я не пішла у грудні, аби пройти важкий перехідний шлях від міліції до поліції разом із командою та не ослабити процес реформ під час урядової кризи. Проте навіть зараз, коли сформований новий Кабінет Міністрів, я не можу залишити цю історію, яку ми робили разом.
Я залишаюсь у команді та, прийнявши пропозицію міністра, буду очолювати спеціально створену групу радників.
Зараз виклики ще більші, адже реформа триває. Я і надалі буду працювати із українцями та друзями України, будуючи лінію оборони від корупції та беззаконня. Наша команда не лише продовжить реформу поліції, але й у інших сферах, фокусуючись на стійкості досягнутого.
Хочу підкреслити, що ці острівці успіхів потонуть в океані корупції, нігілізму, бюрократії, якщо не побудувати мости між ними, створюючи континент. І якщо в України, у нас, у вас не вистачить сил іти в майбутнє, то двері, які ми тільки-но відкрили, можуть закритися назавжди.
Будуть проблеми, буде складно, іноді навіть захочеться здатися. Але, на щастя, в полон до самого себе не здатися. Якщо не буде реформи судів, прокуратури, митниці і так далі, ми не поліцію втратимо, ми втратимо шанс на іншу Україну. Але якщо у нас вийде, то Україна змінить не тільки свою долю, але і майбутнє всієї Європи.
Саме в це я вірю.
