Арсен Аваков: «Реформа відбудеться тоді, коли прийнята сьогодні молодь займе керівні крісла»
Ексклюзивне інтерв’ю міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова інформаційному агентству «Інтерфакс-Україна».
Питання: На засіданні Кабміну Ви запропонували Прем’єру внести проект змін до Конституції без норми про «особливий статус» Донбасу. Це означає...
Відповідь: Це означає, що треба починати все спочатку. Той проект треба забути, тому що він ніколи не буде проголосований, виносити окремий законопроект і голосувати тільки децентралізацію. І тоді є всі шанси, що цей проект буде проголосований.
За гарною ідеєю децентралізації закамуфльована ідея «особливого статусу», яка навряд чи отримає підтримку суспільства.
Питання: А якщо «особливий статус» буде з відкладеною у часі дією – за умови контрольованого кордону?
Відповідь: Я не думаю, що це можливо. Сам факт внесення цього проекту до порядку денного сесії викличе дуже серйозну кризу. Маю сумнів, що багато фракцій у парламенті готові зараз підтримати законопроект.
Мінський процес повинен бути реалізований. І я маю на увазі наступне: наші війська знаходяться на кордоні, контролюють його, території так званих ЛНР/ДНР залишають 9 тисяч російських військових разом із товаришами, там відновлюються українські органи юстиції, реєструються комісії – і тоді ми починаємо проводити вибори. Інші варіанти не вийдуть. Я читаю Мінські угоди саме так.
Питання: А як щодо варіанту з міжнародними поліцейськими місіями?
Відповідь: Поліцейська місія хороша, якщо кордон на замку, і всередині немає російських військ. Тоді на територію запускається поліцейська місія, обов’язково міжнародна, вона намагається виступити арбітром і не припустити зіткнень. Будемо вважати, що це можливо в нинішній складній ситуації.
Думаю, що така поліцейська місія повинна нараховувати близько 5 тисяч осіб. А чи реально це – ось питання.
Запитання: Чи припустима на Донбасі так звана народна міліція?
Відповідь: У Мінських угодах прописані проекти на кшталт народної міліції, що не підпорядковується МВС України. Я не приймаю цього пункту, і ніколи не прийму. Мене ніхто не змусить! Вважаю, що це пряме порушення Конституції України, українських законів. Як міністр я буду виконувати тільки те, що маю виконувати в розрізі моєї совісті і моїх повноважень. Поліція повинна бути українською, за українським законом і за єдиним стандартом. Особливої поліції, що не підпорядковується нікому, не буде! Принаймні, це моя позиція. Можливо, парламент вирішить інакше, але я в такому випадку піду у відставку.
Питання: Парламент без «Народного фронту» нічого вирішити не зможе...
Відповідь: Дякую. Думка «Народного фронту» є важливою, і ми цю відповідальність усвідомлюємо.
Загалом сам процес, що проходить у межах Мінських домовленостей, позитивний, але, я думаю, що не треба постійно вирішувати питання за рахунок України. Тим паче 9 тисяч російських військових присутні на окупованій території. Це дані розвідки, що підтверджуються всіма міжнародними даними. Ми знаємо номери частин, розташування, знаємо, скільки танків, «Градів»... – тож хай не дуркують, хай виводять свої війська.
Так от, ми добре розуміємо, що Європа від нас дуже втомилася. Їм теж хочеться, щоб усе і відразу зникло. Але тут треба розуміти, що поки скажений собака путінської агресії гуляє нашими кордонами, ми його стримуємо, і якщо європейці вважають, що вони залишать нас із цією ситуацією один на один, а у них все буде добре, то вони помиляються. Цей скажений собака прямує в середину Європи.
Ми бачимо, що це відбувається, так чи інакше, і на кордоні з Прибалтикою, і на кордоні з Фінляндією, і європейські країни не можуть ігнорувати цей факт. Саме тому Польща збільшила свої військові сили...
Моя позиція як політика може не завжди збігатися з позицією всього державного керівництва. Я вважаю, що тут має бути баланс думок. Це дуже серйозне рішення. Думаю, що якийсь консенсус у нас зараз є. Але при цьому співати осанну Мінським угодам, підштовхуючи нас під їх російське трактування – маячня!
Питання: Чи актуальне питання проведення референдуму в Україні щодо «особливого статусу»?
Відповідь: Вважаю, що це було б правильне рішення. Це дуже важливе питання. Я говорив ще у січні, щодо цих питань, як і щодо питань судової реформи, має бути референдум. Але судову реформу ми дотиснули, трохи компромісно, але дотиснули, і це великий плюс. Якщо йти на «особливий статус», то нехай це рішення схвалить народ. Такі питання не можуть вирішуватися однією-двома фракціями в парламенті. Вони не мають права брати на себе таку відповідальність.
Питання: Західні партнери будуть вимагати, а у нас в парламенті немає голосів...
Відповідь: Західні партнери не можуть від нас вимагати нічого понад те, що ми можемо собі дозволити!
Я сказав нещодавно одному іноземному послу: «Дорогий друже, я Вас дуже люблю, але я працюю міністром в Україні, а Ви працюєте в іншій країні. Давайте враховувати: у кожного з нас своя система інтересів». Тому, якщо наші партнери зацікавлені, щоб наш народ зніс цю владу до бісової матері, вони вимагатимуть від нас абсурдних рішень. Але, як я знаю, наші партнери, і американські, і європейські, – люди розумні, вони все розуміють. Йде складна дипломатична робота з путінським режимом, який досить непередбачуваний і агресивний.
Питання: Повернемося до внутрішніх справ. Між МВС і прокуратурою завжди були певні робочі розбіжності. Як Вам працюється з новим генпрокурором?
Відповідь: Наразі у нас з Юрієм Луценком дуже ділові, хороші стосунки. Ми обоє розуміємо принципи роботи. Він сам був тут, у кріслі глави МВС, і натерпівся від недостатньо чітко прописаної в законодавстві взаємодії з прокуратурою. І я вже добре відчув, що таке наша прокуратура і як з нею працювати. Навіть за мій міністерський термін це вже четвертий генпрокурор. У нас з Луценком вичерпне взаєморозуміння, у ключових питаннях ми відразу почали добре співпрацювати.
Слід розуміти, що дуже важко змінити величезну машину Міністерства внутрішніх справ, ще складніше змінити маленьку, але кланову й закриту Генпрокуратуру. Тому Луценкові буде дуже складно, і я це добре розумію. Для нього це Голгофа. І він це розуміє. З висоти цього взаємного розуміння, думаю, ми і будемо вибудовувати нормальну робочу співпрацю.
Я думаю, найближчим часом ви зможе побачити результати нашої синергії.
Питання: Чи вже є якісь серйозні спільні напрацювання щодо резонансних справ?
Відповідь: У нас країна оголошених сенсацій, які насправді ніколи не доходять до кінця. Тому давайте ми перейдемо в режим доконаних сенсацій, а не оголошених.
Питання: Робота з НАБУ, іншими силовиками теж налагоджена?
Відповідь: У мене з Ситником досить хороші стосунки. Не можу сказати, що ми друзі-нерозлийвода, але у нас хороший діловий контакт, і вже доволі давно.
Із СБУ у нас теж робочі стосунки. Хоча ми перетинаємося з ними менше. Це не означає, що не «іскрить». Скрізь «іскрить», тому що в усіх відомствах багато хто й досі працює за старими принципами. Цей процес неминучий.
До того ж, законодавче поле досі недосконале. Ми працюємо за новим законом, КПК вибудуваний під минулий закон, прокуратура працює за третім законом. Закон про прокуратуру в підсумку не збігається за територіальним поділом з нашим законом. Ми з Юрою (Луценко, – авт.) обговорювали, що нам треба привести узгодити закони.
Але я оптиміст. Ні, не думаю, що завтра одразу все буде добре, і всі будуть щасливі, але зараз вектор розвитку та позитивних змін спрямований вгору, це поступальний рух до поліпшення.
Питання: Завершуючи тему взаємин, але вже не таких теплих: як працюється з Одеським регіоном? Взаємодія обласної поліції і обладміністрації на чолі з Саакашвілі?
Відповідь: Я з Саакашвілі не співпрацюю, він не в моїй вертикалі влади. Саакашвілі отримав карт-бланш, який не отримував жоден губернатор, провів на посаді трохи більше року, а в результаті, не знаю, на яке там місце скотилася Одеська область, але десь глибоко в другому десятку...
Я не знаю жодного досягнення, яке б цей чудовий чоловік реалізував, окрім, зрозуміло, того, що він вміє бути показово енергійним. У нас популістів досить у владі, і фріків теж. А хотілося б, щоб були трударі, які займаються справою. Я таких знаю. Вони не дуже гучні, а у великих областях дають хороші результати. Це той же Райнін із Харкова, Резніченко з Дніпропетровська... Люди просто працюють. А тут більше піару, і це при тому, підкреслю, що жоден губернатор не мав стільки початкових преференцій і можливостей. Вважаю, що у Саакашвілі просто інші цілі. Але я на нього свою енергію витрачати не збираюся. Думаю, що час дасть йому кращу оцінку.
З обласною поліцією – так, є питання. Кандидатура керівника була запропонована Саакашвілі, і ми її підтримали. Не вважаю, що у нас із цим все гаразд. По цьому управлінню йде службове розслідування. Ймовірно, будуть якісь кадрові рішення, і знову – сенсаційні заяви: «Нас, передовиків, які підняли виробництво, переслідують...». Тільки не видно піднятого виробництва. Лише слова лунають.
Питання: Криміногенна обстановка в країні досить напружена, зростає бандитизм, почастішали крадіжки і грабежі...
Відповідь: Це величезна проблема, на жаль. За останній квартал у тій же Одесі кількість нерозкритих злочинів зросла втричі. Загалом, у всій країні спостерігається зростання злочинності. Є ціла низка об’єктивних причин: бойові дії, не надто сприятлива економічна ситуація, переселенці, які зі сходу країни вирушили здебільшого в центральні регіони. Плюс до цього – ми перестали спотворювати статистику, реєструємо всі злочини.
За нашими оцінками, населення Києва за ці два роки зросло на півтора мільйони осіб. Не знаю, чи ви відчуваєте це як кияни, я – не киянин, мені важко помітити, але такі цифри дає статистика. Так от, зі Сходу переїхали до столиці і заможні люди, і кримінал. Звідси і різкий сплеск викрадення автомобілів віп-класу, й інші злочини. На щастя, ситуація з викраденням автотранспорту вже не така критична.
Ще один чинник – різке зростання кількості зброї в руках у людей. За наявності такої протяжної лінії фронту і відносно вільного доступу до зброї з обох сторін, природно, скільки б ми не ставили кордонів, зброя просочується, і то там, то тут ми бачимо інциденти: то бандит, то АТОшник взяли собі пару гранат додому. Почастішали побутові злочини, грабежі із застосуванням цієї зброї. Тобто, реально військова, поствоєнна ситуація в країні.
Тому тут однією патрульної поліцією, яка додається на вулиці, питання не вирішиш. Безумовно, повинен бути оновлений підхід карного розшуку в цій ситуації, і ми дуже добре це розуміємо. Реагуємо зараз конкретними системними кроками і готуємо масштабну реформу цього блоку.
У цьому ж сегменті буде різко посилено управління боротьби з організованою злочинністю. Ви пам'ятаєте, у нас був УБОЗ, який займався всім, чим завгодно. Ми його як інститут ліквідували, так як виконував уже не ті функції, які були визначені для нього. Але в межах кримінального управління департаменту карного розшуку цю складову – боротьбу з організованим криміналітетом – будемо посилювати.
У цій ситуації стрімко зросла активність організованих кримінальних угруповань. Від 20 до 30 «злодіїв у законі» регулярно «працюють» в Україні. Переважно це грузини, трохи вірмени. Ми їх висилаємо, але нічого не можемо зробити – вони повертаються через кордон. Вислали, минає 10 днів, дивимося, а він знову живе в своєму будинку або в сусідньому. Штрафуємо і висилаємо знову, а він знову приїжджає...
Тому ми сформулювали цілу низку законодавчих ініціатив, зокрема, так званий закон «про злодіїв у законі», який спробували провести через парламент. Цей закон – аналог багатьох законів, що діють у різних країнах. Найрадикальніший з них – грузинський варіант. Ми внесли цей проект у Раду, а нам почали говорити про те, що це порушення прав людини, тому що якийсь «злодій у законі», висланий із Грузії свого часу, на підставі цього закону звернувся в Європейський суд. Але в результаті він програв у Європейському суді. Мені незрозуміло, коли депутати цілими фракціями не голосують за необхідний країні закон.
Адже насправді це дуже серйозна проблема – «злодій у законі» контролює все. «Злодії у законі» сидять у Києві та контролюють цілі напрямки криміналу: викрадення машин, барсеточників, квартирні крадіжки тощо. Тобто, вони – голова цього спрута, вони це організовують!
У вирішенні цієї проблеми нам потрібна законодавча підтримка, а у нас її поки що немає.
Сподіваюся, що ми знову внесемо цей закон в Раду і знайдемо підтримку.
Питання: Скільки зброї в руках у людей зараз?
Відповідь: Це буде цифра «зі стелі». Неможливо обчислити навіть порядок цифр. Ми вилучаємо цілі склади, арсенали, сховки зброї, люди самі здають тисячі одиниць, а хтось купує зброю на «чорному ринку».
Тобто це цілий процес. У нас є постачання зброї з окупованої території. Коли проходило захоплення-звільнення територій, величезна кількість зброї на якийсь час залишалася безконтрольною. І величезна кількість паспортних бланків теж. Ось чому така актуальна заміна паперових паспортів із паперовими базами даних на електронні картки.
На тлі поствоєнного синдрому, а-ля в’єтнамського, це теж проблема. Люди приходять з війни і не можуть адаптуватися. Ви ж розумієте, якщо людина пробула на фронті досить довго, у неї коригується психіка. Потрібно серйозно цим займатися, інакше виникають проблеми.
У США кожен третій військовослужбовець, який повернувся з В'єтнамської війни, потрапляв у поле зору поліції: був притягнений до адміністративної відповідальності, був засуджений або відсидів у в'язниці за насильство. І це в благополучній Америці, яка витрачала мільярди доларів на реабілітацію тих, хто повернувся з воєнних дій. У нас ви багато чули про реабілітацію?
Ми намагаємося робити ротацію своїх підрозділів раз на два-три тижні, щоб у людей був більш-менш стійкий захист. А якщо підрозділ знаходиться в зоні бойових дій тривалий час, то це гігантська проблема, насамперед – людська.
Емоційна нестійкість, плюс криміналітет, плюс переселенці, роздратовані тим, що вони залишилися без усього, що у них було, плюс зброя, плюс спецслужби Російської Федерації – все це провокуючі чинники. На тлі цього, природно, активізуються радикальні сили – це їхнє середовище.
Сформулюю так: держава втрачає монополію на насильство. А я вважаю, що держава і лише держава повинна мати монополію на насильство. Намагаєшся повернути цю монополію, а у відповідь: «Це ж не ліберально і не демократично». Але це до тих пір, доки не постраждаєш сам чи твої близькі... І тоді чуєш: «Та куди ж дивиться держава»!
У мене регулярно виникають якісь конфлікти з журналістами, оскільки я очолюю МВС. Ось один із прикладів, який характеризує цю ситуацію. Одна журналістка обурюється: «Мене грубо обшукали на блокпосту». (Блокпости, які стоять на виході з зони АТО, де перевіряють на наявність зброї). Інший журналіст, того ж дня обурюється, що він провіз цілий арсенал через блокпост, а його навіть не обшукали. Ми живемо у межовій ситуації, і повинні розуміти: щоб отримати безпеку, ми повинні заплатити своїм комфортом.
Після 31 серпня минулого року, коли один чоловік підірвав гранату, і наші нацгвардійці загинули і отримали поранення, й учасники акції постраждали, ми на масових заходах почали застосовувати рамки контролю і огляд тих, хто проходить на мітинги. Раніше це вважалося маячнею, але в підсумку громада, що трохи протверезіла, прийняла цю ситуацію: спокійно показує рюкзаки і сумки, проходить через рамки і вільно йде мітингувати проти влади або за владу. Люди, ми повинні розуміти, що такі заходи – це безпека для всіх нас!
Питання: Чи часто у злочинах задіяна зброя із зони АТО?
Відповідь: Більшість зброї – військова, зареєстрована приватна зброя, міліцейська – знаходиться в наших базах даних. Якщо ствол потрапляє до нас, то, природно, ми перевіряємо, звідки він. У низці злочинів видно, приміром, що це автомат, який у дні Майдану забрали з відділення міліції, або під час боїв у Краматорську або зі складу військової частини...
Зараз у суспільстві триває дискусія щодо того, чи дозволити всім охочим володіти зброєю. Я противник цього! На тлі емоційної дестабілізації суспільства це буде, м’яко кажучи, ризиковано. І це не зрівняє всіх у правах, це лише затвердить право сильного! А потім відбудуться одна-дві-три трагедії, які протверезять суспільство.
Питання: Україна – транзитна територія для наркотрафіку. Ця проблема наразі актуальна?
Відповідь: Я не думаю, що наркотрафік для нас зараз є такою вже великою проблемою. Ми бачимо цю ситуацію більш-менш купірованою. Наркотик низької якості в межах країни, причому синтетичний, всі ці метадони – це так... Моє переконання: ми повинні метадоновмісні препарати ставити в аптеках на стоп-лист, продавати тільки за спеціальними рецептами, а не робити їх загальнодоступними. Я розумію, що це йде в розріз із бажанням фармацевтичних гігантів, але дійсно ці пігулки, доступні для молоді, створюють величезні проблеми.
Ми тепер перебудовуємо службу боротьби з наркотиками, і найближчим часом буде реалізована спеціальна програма спільно з американським агентством боротьби з наркотиками. Ми свою службу трішки змінимо. І кадрами посилимо, і тренінги проведемо, і нові методи роботи застосуємо.
Наша проблема – не трафік, наша проблема – внутрішнє споживання і збут.
Питання: Реформа МВС найбільш наочна з усіх, які проводяться в країні. І про неї багато говорять, обговорюють. Переатестації, патрульні поліцейські, «КОРД»... Ви говорили, що хочете ввести інститут детективів...
Відповідь: Давайте я спробую змалювати картинку реформи в цілому, щоб не висмикувати щось одне.
Для того, щоб просунути реформу, треба було показати щось, щоб суспільство в неї повірило. Тому спочатку ми з Євгеном Захаровим (співголова Української Гельсінської групи, голова Харківської правозахисної групи, – авт.) написали стратегію, яку позитивно сприйняли наші іноземні партнери. Це було наприкінці 2014 року. Як тільки ми звикли до війни, ми зрозуміли, що, незважаючи на війну, треба починати реформу.
Прийняли стратегію. Потім прийняли рішення, що потрібен якийсь показовий проект, який суспільство перевірить і в який повірить. Якщо б я прийшов до парламенту тоді й сказав: «Дайте грошей на реформу», мені б сказали: «Кому? Мусорам гроші дати? Ні, йдіть до біса». І тоді ми придумали перший крок – патрульну поліцію. У січні до нас приєдналася Ека (колишній перший заступник міністра внутрішніх справ Ека Згуладзе, – авт.) і ми почали створювати патрульну поліцію. У липні запустили патрульну поліцію в Києві – продемонстрували зміни і картинку. Картинка? Безсумнівно! Мала частина поліцейських сил. Одна з найпростіших реформ, тому що патрульного легше знайти і виховати, ніж слідчого. Не зовсім легко, але відносно простіше. Але це був реальний зсув і реальні зміни! І люди це побачили! Зараз новий патруль уже працює в 31 місті країни, нових патрульних близько 16 тисяч і люди їм довіряють!
На цьому тлі ми отримали довіру людей? Отримали. Ми подивилися останнє опитування – 47% людей вірять поліції в цілому, хоча поліція ще ледь-ледь змінена. Люди бачать потенціал і кажуть: «о'кей, готові довіряти». Це все, що було мені потрібно, щоб запустити велику реформу.
І я пішов у парламент раз, сходжу ще – «давайте гроші, реформа не буває безкоштовною, нам треба рухатися далі».
Йдемо далі – щодо блоку громадської безпеки. Поліцейські патрулі замінили ДАІ, але поки що тільки у великих містах. А що робити з трасами, де раніше стояло ДАІ? Їх замінить дорожній патруль. Це наступний етап.
Що робити з дрібними містами, селами? Разом з представниками Євросоюзу ми зробили проект груп швидкого реагування. Повністю змінили структуру райвідділів у областях. Зараз за цим проектом працюють Львівська, Київська та Харківська області. На більше у нас не вистачає грошей. Але ми змінили сам підхід. Змінена структура: з п'яти райвідділів, умовно кажучи, ми зробили один великий і чотири маленькі, допоміжні. Прибрали в них ІТТ, низку інших надлишкових функцій. І запустили групи швидкого реагування. Такий специфічний превентивний патруль, сільський.
Результат, який ми бачимо за останні три місяці, феноменальний з точки зору показників і ефекту присутності. Поліцейський вийшов з кабінету на вулицю, у нього є машина, пальне, нова техніка, засоби зв’язку, зарплата. Він мотивований.
Наступне напрям. Були «Беркути»–«Соколи»-«Грифони»... Зараз ми формуємо єдиний спецназ а-ля SWAT. Це ми робимо з американцями, називається новий підрозділ – «КОРД» («Корпус оперативно-раптової дії», – авт.).
Формування «КОРДу» практично завершене. Ця частина реформи не така публічна, тому що «КОРДу» в кожному місті 20-30 осіб, але це «монстри своєї справи», в хорошому сенсі слова. Вони вирішуватимуть усі необхідні силові завдання МВС. Але в повному обсязі система «КОРДу» поки ще не працює. Пройшли конкурсні відбори, зараз хлопці проходять жорсткі тренінги під керівництвом й іноземних інструкторів, і наших, які вже пройшли навчання.
«КОРД» складається з кількох категорій: А, В та С. А – це high level. Їх у країні буде небагато – 400-500 осіб, це найвищий рівень силової підготовки, боротьба з терористами, звільнення заручників... В – це захист свідків і робота в судах, те, чим раніше займався «Грифон», тільки трішки на іншому рівні. С – це силовий патруль, спеціальна патрульна поліція. Всі поки що плутаються, ніхто нічого достеменно не розуміє. Але, коли все вишикується, буде зрозуміло.
Питання: Аналог з минулого який?
Відповідь: «Сокіл», але трішки інший. Ми прибрали всі «беркути», це відійшло в бік. Буде швидке реагування у патрулі, умовно кажучи, силовий патруль. Якщо патрульні бачать, що ситуація складна, викликають силовий патруль. Раніше приїхав би «Беркут», а зараз приїде такий патруль і розбереться з ситуацією. Якщо ж ситуація зовсім патова, то викликають «КОРД», плюс, за необхідності, може залучатися Національна гвардія.
Дільничного ми трансформуємо в універсального, доступного для людей поліцейського. І тут знову потрібна корекція закону. У КПК прописано поняття «кримінальний проступок», але ні в одному законі поки що цього немає. У підсумку у поліцейського слідчого по триста справ на одного: і вбивство, і крадіжка курки... І на кожну справу він повинен завести папку, відпрацювати оперативні заходи... А ми пропонуємо кримінальні проступки, на кшталт крадіжки курки, передати універсальному поліцейському базового рівня – дільничному поліцейському офіцеру.
Ми розпочали цю реформу з Київської області. Набираємо в дільничні поліцейські 250 осіб. Зі старих беремо тих, хто пройшов первинну атестацію. І запрошуємо нових людей. Збираємо їх разом, проводимо спільний тренінг-перенавчання, переодягаємо їх в нову форму (це візуальний символ!), даємо зарплату 6 тисяч гривень – для сільської місцевості зарплата непогана. Вони отримують нові повноваження, техніку, засоби зв’язку, планшети, взаємодіють із групами швидкого реагування і патрулем.
Далі перейдемо до слідства. Уявіть, сидить слідчий, отримує 3,5 тисячі зарплати і розслідує злочини концерну «Остхем» по поверненню 5 мільярдів гривень заборгованості НАК «Нафтогаз». Як це працює? Та ніяк!
У минулому році ми з Арсенієм Яценюком підняли зарплату слідчим у особливо важливих справах центрального апарату, як нам тоді здавалося, до захмарних висот – 20-30 тисяч гривень, щоб хоч якось найкращих утримати. НАБУ не впорається самостійно з цим потоком справ.
Сьогодні, в межах реформи, запрошуємо і нових людей.
Але знайти слідчого не з системи не так просто. Не достатньо базової юридичної освіти, потрібні спеціальні навички, досвід. Ми зараз наберемо людей, потім всі пройдуть загальний шестимісячний курс перепідготовки. Наша логіка – щоб перепідготовку пройшли і ті слідчі, які пройшли переатестацію.
Думаю, що це буде найскладніший сектор реформ.
Тому ми і намагаємося розвантажити слідство, віддавши дільничним офіцерам розслідування кримінальних проступків. Приміром, бійка з сусідом, зламаний паркан – це кримінальний проступок. Не треба тягти ці справи з села до райвідділу, будемо розбиратися на місці.
Приблизно така ж ситуація з кримінальним блоком – карний розшук. Розумієте, всі ці реформи – це довжелезна дорога. На цей шлях і ланцюжок кроків «нанизуємо», як ключовий чинник, вирішення кадрової проблеми – офіцерів і управлінців теж потрібно виховувати і навчати. Плюс експерти, які працюють у розслідуванні будь-якого кримінального злочину.
Таким чином, це шлях не на 10 днів і не на 10 місяців. Це шлях на роки. І суспільство мусить розуміти, що цей шлях довгий, і ним треба йти крок за кроком.
Рівень прогресу нашої реформи дуже високий – і наші іноземні партнери, до речі, це відзначають. Але реформа відбудеться тоді, коли прийнята сьогодні молодь набереться досвіду і займе керівні крісла.
Нацгвардія – це теж дуже непроста справа. У ній просто менше соціальної складової.
Питання: Прийняття яких законопроектів для проведення реформ найбільш актуальне?
Відповідь: У парламенті знаходиться законопроект, що стосується міграційної служби. Зараз у нас 16-річки отримують електронні паспорти, а доросла людина не може його отримати. Треба прийняти цей закон, і це буде означати, що ви зможете вибирати – отримати електронний паспорт чи залишитися зі своїм паперовим ще на 10 років.
Найближчим часом ми внесемо законопроект щодо реформи служби надзвичайних ситуацій. Це окрема служба, яка у нас знаходиться у найзанедбанішому і, на жаль, жалюгідному стані через нестачу ресурсів і наявність пострадянських атавізмів. У ДСНС працює майже 70 тисяч осіб із найнижчими зарплатами. А ми пропонуємо реформу, яка покаже, як це буде розвиватися і працювати. Ця реформа вписується в концепцію децентралізації влади в цілому, повторює моделі, які застосовуються в європейських країнах. Передбачається дуже цікава конструкція роботи: будуть задіяні групи пожежних волонтерів, професійних рятувальників, групи спеціальних надзвичайних ситуацій.
Ця конструкція побудована не на піску і не є фантазією, вона заснована на досвіді тих країн, які пройшли цей шлях. І вони зараз готові нам допомагати рухатися в цьому напрямку. Ми практично підготували цей законопроект і незабаром внесемо його в парламент.
Найближчим часом ми проведемо брифінг-презентацію цього проекту.
Далі по законопроектах. Те, про що Ви запитували: ми хотіли б ввести систему детективів, тобто, такого універсального «слідчого-дізнавача-оперативника».
Буде реформуватися і система освіти. Суть дуже проста: ми приберемо велику кількість міліцейських вузів і сформуємо два щаблі освіти.
Коли мова йде про рядового поліцейського, він, як і в усьому світі, не зобов'язаний отримувати вищу освіту. Є й офіцери поліції, які мають вищу освіту. Тобто, умовно кажучи, професійна школа поліцейського – це одне, а вища освіта – це інше. Можна пройти спочатку професійний шлях підготовки, потім послужити в патрулі, потім закінчити виш і вирости до шефа поліції. Ми зараз це все плануємо, вписуємо в гарну базу вищих навчальних закладів, яка у нас є. Тут теж будуть законодавчі ініціативи.
Закон про «злодіїв у законі», про який я говорив, нам дуже потрібен.
Далі. Щодо деяких моментів ми вимагаємо посилення покарання. Наприклад, ти викрав машину за 100 тисяч доларів, приходиш в київський суд і тобі призначають заставу в 20 тисяч гривень. Ти платиш 20 тисяч, виходиш, і того же вечора викрадаєш ще одну машину... І це не вигадка!
І що я маю з цим робити? Бачу, що якийсь суд не на боці правосуддя, а у нас таких судів значна кількість, і кажу: «У нас навчання, ми не можемо надати охорону ваш суду». Суд живе без охорони один день, а потім розуміє, що він зробив неправильно... Ми закінчуємо навчання, охорона повертається, і суд приймає рішення – застава мільйон або два...І це що, цивілізована ситуація? Це ненормальна ситуація!
Питання: Повертаючись до теми паспортів. У нас дійсно немає електронної бази?
Відповідь: У нас так: частина бази – електронна, частина – паперова, тут – «рибу загортали», а тут – у Севастополі залишилася... Ми зараз робимо «єдину хмару», і це гігантська робота.
Зробимо «хмару» і введемо електронний паспорт-картку. У нього, за задумом, ми зможемо внести все: від електронного підпису до водійського посвідчення і картки соціального страхування. Це буде ідеальний варіант. Ви зможете з цією карткою отримати доступ до будь-якої бази міністерства юстиції і отримати ще багато сервісів. Зрозуміло, що це буде не завтра, але ми до цього рухаємося.
І, враховуючи, що ми це робимо останніми в Європі, у нас є всі шанси зробити це на передовому технічному рівні.
Питання: Європейці, американці нам в цьому допоможуть?
Відповідь: Уже допомагають. Є відповідні програми.
Я хочу відзначити, що там, де ми рухаємося вперед, у нас немає проблем: міжнародні донори між собою штовхаються в бажанні допомогти, оскільки їм цікаво бути успішними.
Нещодавно приїжджав американський колега – голова прикордонно-митної служби, подивився, як у нас це все працює, і сказав: «Та ви краще за всіх використовуєте наші донорські гроші». Він побачив, як ми використовуємо виділені кошти у прикордонній службі, Нацгвардії, і на наступний рік у нас від них є грант на розвиток у розмірі 25 мільйонів доларів.
Щойно ми робимо ясний, зрозумілий проект, і у нас за спиною історія успіху, до нас одразу приходять донорські фонди.
У нас була проблема з попереднім генеральним прокурором. По суті, формально-неформально у наших партнерів була загальна позиція – блокувати фінансування реформ групи силових відомств. І це виглядало дуже недобре.
Я їм кажу: «Соррі, прокуратуру блокуйте, а мене ж не блокуйте, ми ж ваша остання лінія оборони». У зв'язку з цим у нас тепер проблеми, подекуди є дефіцит. І з державного бюджету у нас серйозна недостача до кінця року – для того, щоб не зупинятися, нам потрібно додати 2,5 мільярди гривень.
Тому я такий затятий прихильник закону про спецконфіскації грошей Януковича. Коли 1,5 мільярди доларів надійдуть до нас в державний бюджет, можна буде закрити шпарини, які з’явилися, і профінансувати оборонне замовлення. Закрити дефіцит у Полторака в міністерстві оборони і у нас.
Я б ще на ці гроші докупив в резерв палива для Державної служби надзвичайних ситуацій. Тому що, не дай Боже, щось станеться, а ми практично вже сидимо «на нулях».
Питання: А яка ситуація на ринку охоронних послуг ДСО?
Відповідь: Ми дискутували, чи повинна бути ДСО у складі поліції. У всьому світі, як правило, існує поліція спеціального призначення ДСО, умовно кажучи, «поліція охорони за гроші». Здавалося б, це має бути приватна структура, але тоді вона буде без зброї.
Ми зараз використовуємо ДСО як додаткову точку патруля на вулиці. Коли щось відбувається, зазвичай наряд ДСО виїжджає разом з основним. Це дуже серйозна превенція. Ця частина ДСО не входить до складу обмеженої чисельності НПУ, яка регулюється законом, вона госпрозрахункова, але ми її використовуємо у складі с
