Загинув, документуючи злочини окупантів, - історія поліцейського з Сумщини Олега Юрка
Він був професіоналом, людиною великої душі, патріотом, який щоденно виходив на службу, знаючи всі ризики. Підполковник поліції Олег Юрко загинув 27 лютого 2024 року, виконуючи свій службовий обов’язок під ворожими обстрілами.
У 2000 році, після закінчення Харківського національного університету внутрішніх справ, він пов’язав своє життя зі службою у слідстві.
Кожен, хто знав його, розповідає про Олега як про людину з великим серцем, принциповим, відповідальним, поборником справедливості. Він завжди віддавав багато часу й зусиль роботі, часто жертвуючи власними потребами, щоб підтримати інших.
«Олег не рахувався з особистим часом, завжди приходив на допомогу молодим фахівцям, які приходили на службу, сам виїжджав на всі пригоди. Він був там, де потрібна була його допомога, і загинув», – згадує його колега Тетяна Нечаєва.
У 2015 році Олег Юрко брав участь в АТО на Донеччині. А повернувшись на рідну Охтирщину, приступив до своєї роботи ще з більшим запалом.
З початком повномасштабного вторгнення, Олег Юрко, керівник слідчого підрозділу відділення поліції у м. Суми, організовував роботу з документування воєнних злочинів російської армії на тимчасово окупованих територіях та в інших районах Сумської області. Працював пліч-о-пліч зі своєю командою, щоб зібрати докази російських загарбників, аби надалі жоден з воєнних злочинців не уникнув відповідальності.
«Олег Миколайович був моїм першим керівником після закінчення навчання, коли я тільки-но починала працювати в слідстві. Це людина, яка оберігала мене як доньку, коли почалася війна, завжди піклувалась про свій колектив. Він мав гарні людські якості та цінності», - згадує поліцейська Яна Петровська, яка працювали під керівництвом Олега Юрка.
У лютому 2024 року він особисто виїжджав на місця російських обстрілів, документуючи руйнування та загибель мирних жителів. Того жахливого дня, 27 лютого, він обіцяв перетелефонувати коханій дружині, коли закінчить огляд місця події, проте його дзвінка родина вже не дочекалась. Ворожий снаряд відібрав життя поліцейського.
«Він завжди йшов вперед і тільки вперед, говорячи, хто як не ми. Але мені, як дружині, хотілось бачити його поряд з сім’єю. Дуже важко втрачати рідну людину…», – ділиться дружина Тетяна.
Він був дбайливим і турботливим чоловіком, люблячим батьком. Син Ілля продовжить справу його життя, обравши професію поліцейського.
«Пам’ятаю як я приходив зі школи, батько приходив з роботи, і ми завжди йшли грати у футбол. У нас була своя команда. І ці моменти закарбувалися у серці найбільше – ми разом на футбольному полі…», – згадує син Ілля.
Загибель Олега Юрка стала великої втратою для поліцейської родини.
За самовіддану службу та вірність Україні Указом Президента України Олега Юрка посмертно відзначено орденом «За мужність» III ступеня. Він назавжди залишиться у строю, у серцях рідних, друзів і всіх, кого він захищав.
Національна поліія України
