Хроніка основних битв
➤ Битва за Гостомель
Бої за контроль над стратегічно важливим аеропортом «Антонов» біля селища Гостомель на північний захід від Києва розпочалися зранку 24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабного російського вторгнення в Україну. 2022 року. Вони тривали з перервами до 27 лютого.
Близько 8-ї години ранку 24 лютого 2022 року 34 російських вертольоти Ка-52, озброєні ракетами, вилетіли на південь через білорусько-український кордон на малій висоті уздовж ріки Дніпро в бік Києва. На шляху вони потрапили під вогонь українських захисників зі стрілецької зброї та переносних зенітних ракет.
У ході першого бою бійці бригади Національної гвардії України в/ч 3018 (нині бригада Гвардії наступу «Рубіж») знищили нападників і пошкодили злітно-посадкову смугу. Це не дало змоги російським військово-транспортним літакам Іл-76 переправити основні сили загарбницьких елітних військ в аеропорт Гостомель через повітряний міст із території росії та білорусі, щоб звідти бліц-кригом атакувати українську столицю.
Росіяни втратили у боях за Гостомель 6 гелікоптерів: 1 Мі-8, 1 Мі-28, і 4 Ка-52. Причому останній – найсучасніший. Вони називали вертоліт суперневразливим.
Пізніше, 25 лютого, російські наземні сили, що прийшли з території Білорусі, таки зайняли територію аеропорту, але вже не змогли користуватися нею для посадки літаків.
Розпочалась Битва за Гостомель, яка тривала понад місяць. Сили оборони України звільнили аеропорт 2 квітня 2022 року.
Під час боїв в аеропорту, після 5-го вертолітного авіанальоту вночі 25 лютого, росіяни знищили найбільший у світі транспортний літак Ан-225 «Мрія», який стояв ангарі, а також низку інших літаків. Бій тривав до вечора. російські ВДВ були витіснені з аеропорту, але сутички продовжилися в лісах за його межами.
➤ Битва за Мощун
Битва за село Мощун — одна з найзапекліших під час оборони Києва, що тривала з 27 лютого до 21 березня 2022 року. Мощун став стратегічно важливою позицією для московських окупантів, оскільки взявши його, вони мали намір увійти до Києва через Пущу-Водицю. Саме на взяття Мощуна кремль кинув найбільше елітних бійців та значну кількість найсучаснішої техніки.
Після висадки російського десанту на Гостомельський аеропорт основні сили російських військ пішли в масований наступ на Київ з Білорусі через Чорнобильську зону відчуження. У ході стрімкого просування російські окупаційні війська взяли під контроль Чорнобиль, Іванків, Димер, Бородянку, і підійшли впритул до Бучі.
Українські війська підірвали мости через річку Ірпінь з метою стримування наступу противника. Обстріли та бої вздовж річки тривали вже кілька днів.
5 березня, після зайняття рубежу Буча-Гостомель-Ірпінь основними силами російських загарбників, підрозділи їхніх 76-ї десантно-штурмової дивізії та 98-ї повітрянодесантної дивізії були направлені на форсування річки Ірпінь в районі села Мощун, де незначні ворожі сили підрозділів спецпризначення зайняли північно-західну частину села.
Уранці 6 березня російські війська почали форсувати річку Ірпінь у напрямку Мощуна. Під тиском українські бійці відступили до центру села і перегрупувались. На підкріплення прибули спецпризначенці, озброєні протитанковими засобами, зокрема й бійці Нацгвардії та спецзагони Нацполіції.
Російські «Гради», артилерійський вогонь, мінометні обстріли, авіаудари, атаки з безпілотників і ударних гелікоптерів безперервно накривали село. Російські засоби РЕБ перервали зв'язок і вивели з ладу українські безпілотники.
На той час росіяни вже зіткнулися із запеклим опором української армії і сил територіальної оборони в сусідньому місті Ірпінь та інших районах на захід від столиці. Не зумівши прорвати оборону України там, російські окупаційні війська вирішили зосередитися на просуванні до Києва трохи північніше – через село Мощун.
У перші дні вторгнення силами місцевих активістів, спецпризначенців та нацгвардійців було підірвано частину Козаровицької дамби, щоб змусити потік води з Київського водосховища спуститися в річку Ірпінь – проти її течії та тим самим створити природну перепону, фактично обмеживши доступ ворогові з району аеропорту «Антонов» до Мощуна, який вони розглядали як ворота до Києва.
Ріка Ірпінь вийшла зі свого природного русла й піднялася на 1,5–2 метри, чим ускладнила її форсування ворогом.
11 березня російські війська почали масований штурм Мощуна. Українські війська ввели в село додаткові сили, щоб відбити наступ. У наступні дні українські сили під впливом «вогневого валу» поступово відступали на околиці села, основні сили українських військ займали оборону в лісі біля Мощуна.
Після проведених контратак, 16 березня Сили оборони України остаточно відбили втрачені позиції.
Через кілька днів українські підрозділи заблокували Мощун з двох боків і почали обстрілювати з важкої артилерії місця переправи і зосередження російських військ.
Українські сили оборони відтіснили російські війська до річки Ірпінь.
21 березня 2022 року Сили оборони України повністю звільнили Мощун від російських загарбників. Рівно через рік Президент України відзначив службовців МВС до річниці битви за Мощун.
Вручення державних нагород відбулося в селі Мощун Київської області, яке стало однією з важливих точок під час Битви за Київ. Під час окупації воно зазнало неабияких руйнувань. До повномасштабного вторгнення на території села налічувалося майже 3 тис. будівель, з яких 2 тис. — пошкодили або повністю зруйнували окупанти.
На переконання Президента, битва за Мощун стала одним із переломних моментів у сучасній історії. Українські воїни стримували тут ворожий наступ підрозділів десантних військ рф, морської піхоти та створили передумови для звільнення Київської області.
Указом Президента України № 165/2023 за особисту мужність і самовідданість, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне й бездоганне служіння Українському народові нагороджено 20 працівників та військовослужбовців Національної гвардії, Національної поліції, Державної прикордонної служби, ДСНС України.
Після звільнення Київщини Міністр внутрішніх справ України Денис Монастриський разом з Генеральним прокурором та українськими й іноземними журналістами першим відвідав Бучу, Гостомель та Ірпінь.
Поліцейські розпочали стабілізаційні заходи у щойно звільнених містах і селах Київщини.
➤ Битва за Чернігів
Із північного Лівобережжя Дніпра окупанти проривалися до Києва через Чернігівщину і практично взяли в облогу древній Чернігів – перлину й пам’ятку архітектури давньоруського періоду.
Із початку повномасштабної війни - за місяць окупації Чернігівщини - було зруйновано 27 мостів і шляхопроводів. У Чернігівській області російські солдати пошкодили або зруйнували близько 3,5 тисяч будівель, серед них 80 % — це житло.
38 воєнних злочинів росіян проти культурної спадщини Чернігівщини зафіксувало Міністерство культури та інформаційної політики станом на 27 травня 2022 року.
У самому Чернігові російські військові завдали руйнувань 27 із 34-х школам та 37 із 52 дитячим садкам, 3 з 4 лікарням. Була знищена практично вся соціальна інфраструктура міста, яке перебувало на межі гуманітарної катастрофи.
Справжнім місцем порятунку для чернігівців стала база Головного управління ДСНС у Чернігівській області. Поки особовий склад рятувальників перебував на виїздах – долаючи наслідки ракетних ударів та пожеж, рятуючи мирних жителів з-під завалів і пекла вогню, в укритті ховалися чернігівські діти, з якими працювали професійні психологи й навіть майбутня зірка пес Патрон.
Після звільнення Чернігівської області від російської окупації загарбники продовжують артилерійські обстріли та авіаційні удари по прикордонню, руйнуючи житло, господарські об’єкти та соціальну інфраструктуру – школи, садочки, медзаклади та заклади культури.
➤ Битва за Харків
24 лютого 2022 року, близько 5:00 російські окупанти почали обстріли Харкова. Надвечір 25 лютого росіяни вдарили по обласній дитячій лікарні та Центру служби крові реактивним снарядом з касетною бойовою частиною. Загинув один чоловік, який чекав на свою чергу стати донором крові. Уночі проти 26 лютого були випадки прориву оборони міста.
Кілька ворожих танків зайшли у Харків, були знищені і контроль відновлено українськими Силами оборони. Кидаючи посеред дороги свою техніку, українським військам здавалися в полон групи по 5-10 осіб російських окупантів. Як тільки бачать хоча б одного представника Сил оборони — здаються.
28 лютого українські військові знищили російських окупантів та їхню техніку під час оборони Харкова. Втрати ворога — 15 вбитих, 4 полонених. В пообідню пору Харків зазнав масованого удару «Градами» — десятки загиблих і сотні поранених. Серед загиблих — 3 дітей.
1 березня росіяни завдали ракетного удару по Майдану Свободи та по будівлі Харківської обласної військової адміністрації. З-під завалів врятували шестеро осіб, поранення отримали близько 20, загинули 29 людей. Постраждали й сусідні будівлі, в тому числі консульство Словенії та Державний інститут з проектування підприємств коксохімічної промисловості. Стріляли з російського Бєлгорода, зі стратегічного бомбардувальника-ракетоносця Ту-22, який випустив по Харкову 16 ракет класу «повітря-поверхня».
Українськими захисниками було розгромлено першу батальйонно-тактичну групу 200-ї ЗС РФ, якою командував особисто комбриг полковник Денис Курило. Знищено та захоплено 30 одиниць російської техніки. На цьому місці розрахунок українського ПТРК Джавелін знищив російську САУ 2С3 Акація.
Вранці 2 березня російські окупаційні війська вдарили по корпусу економічного факультету Харківського національного університету (будівлю було зруйновано, на місці сталася масштабна пожежа) і сусідній будівлі обласного управління поліції та СБУ. Загинули 4 поліцейських. Одна крилата ракета влучила у будівлю міської ради. Ракетним ударом був частково зруйнований і сусідній Палац праці, постраждала розташована неподалік наукова бібліотека університету імені Каразіна.
Російський снаряд влучив в Успенський собор, де переховувалися від ворога люди; пошкоджені обстрілами Антоніївська церква та церква Жон Мироносиць. Також окупанти завдали ракетного удару по дитячому майданчику.
3 березня під Харковом ЗСУ розгромили та взяли в полон підрозділи російських танкових Таманської і Кантемирівської дивізій. Найбільше постраждав мікрорайон Північна Салтівка — загалом горіло біля 40 багатоквартирних будинків. Увечері ситуація в місті лишалася напруженою, стався сильний удар по Салтівському депо, де стояли трамваї та автобуси.
Битва за Харків тривала з 24 лютого 2022 року до 11 вересня 2022 року – тобто до деокупації Харківщини.
➤ Битва за Миколаїв
Бої за Миколаїв тривали з 24 лютого до 10 листопада 2022 року в Миколаєві та його околицях у ході російського вторгнення в Україну.
24 лютого російські окупаційні війська почали повномасштабний наступ на територію України. О 4:58 російська артилерія та авіація почали обстрілювати аеропорт «Кульбакине» та порт «Очаків». Завдяки перехопленій інформації ГУР МО щодо бомбардування аеродрому, 299-та бригада встигла підняти всю авіацію в повітря до початку авіанальоту, завдяки чому не зазнала жодних втрат.
У ніч проти 26 лютого на приморському напрямку в районі села Коблеве механізовані підрозділи 28-ї окремої механізованої бригади знищили катер та до 20 осіб особового складу ДРГ противника. Також ВМСУ замінували десантно-доступні ділянки на узбережжі.
У Миколаєві 5 військових гелікоптерів рф висадили десант на території покинутої пожежної станції біля Національного університету кораблебудування ім. адмірала Макарова. Зав'язався бій з 79-ю бригадою та підрозділами Національної Гвардії України, внаслідок чого всі російські десантники були знешкоджені, а 2 гелікоптери підбиті. У той же день російські танки в'їхали в місто зі стріляниною. Після бою з бійцями Сил оборони окупаційні війська почали тікати з міста в сторону Херсона.
27 лютого російські війська активно почали використовувати ДРГ. Поліція цілодобово патрулювала місто разом ТрО, але час від часу зав'язувався бій з ворожими ДРГ. Наряд Національної гвардії спільно з міським комісаром зупинили фури. Під час огляду в них були виявлені окупанти. Почався бій, внаслідок якого російські військові були знешкоджені.
Російські окупаційні сили, що спробували увійти в Миколаїв, отримали потужний опір та почали тікати з Миколаєва в напрямку Баштанки. Вони були знищені Силами оборони України.
У Баштанці та Снігурівці поблизу Миколаєва місцеві жителі перегородили дорогу ворожій техніці, взявши російських окупантів у полон.
2 березня вночі відбулася перша наступальна операція, коли Сили оборони вдарили по окупантах в районі Чорнобаївки та в Єланецькому напрямку.
З цієї історії народився народний мем про Чорнобаївку. Перелякані терористи спецзагону рф почали кидати техніку та бігти хто куди. Як результат, місцеві схопили в полон більшість військових, а незгорілу техніку спецзагону захопили й передали українським військовим.
