У мирному житті тренував дітей, а зараз наставник для бійців: історія нацгвардійця на псевдо «Ніндзя»
До початку широкомасштабного вторгнення, нацгвардієць на псевдо «Ніндзя», виховував молодих спортсменів – навчав дітей бойовим мистецтвам – айкідо та джиу-джитсу.
«Десять років тренерської діяльності загартували мене і навчили, що головне – дисципліна та відповідальність за тих, хто поруч», – розповідає боєць.
Він також проводив тренування і для дітей з особливими потребами, з якими займався ЛФК.
«Під час скрутних моментів я завжди згадую своїх учнів. Якщо вони могли на тренуваннях, то і я зараз у війську знайду в собі силу й стану ще кращим. Учні досі пишуть, чекають мого повернення, щоб продовжити тренування», – розповідає гвардієць.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Ніндзя не зміг стояти осторонь. Спочатку думав піти у ТРО, але зрештою приєднався до добровольчого формування територіальної громади. Через соцмережі почав організовувати допомогу волонтерам, знаходити спорядження, підтримувати інших, і так поступово утворився кістяк колективу, який згодом став підрозділом. Першою задачею стала оборона Миколаєва, і відтоді хлопці постійно тренувалися, вдосконалювали себе, щоб бути готовими до будь-яких викликів.
«Серед багатьох операцій, одна особливо запам’яталася – під Олександрівкою. Ми йшли в бій з обмеженим боєкомплектом: автомат, чотири магазини, два гранатомети й кілька пострілів. Проти нас – танки і бронемашини», – згадує події перших днів війни нацгвардієць.
У критичний момент, групі бійця на псевдо «Ніндзя» вдалося витягнути хлопців з ТРО із засідки. Цей бій став випробуванням підготовки та взаємної підтримки. Після цього хлопців запрошували допомагати в інших операціях, адже вони знали місцевість і вже мали досвід. Згодом добровольче формування стало менш актуальним, і Ніндзя з побратимами вступили до лав регулярного підрозділу Національної гвардії України – 19-го Миколаївського полку НГУ. Вступили повним складом своєї перевіреної бойової групи, щоб завжди бути разом. Вони дали собі слово – разом до кінця.
«У наших тренуваннях ми робили акцент на взаємодію в парах, щоб завжди прикривати один одного і виконувати завдання командою. Кожен із нас знав, що не можна залишатися один на один перед ворогом», – говорить боєць.
Через досвід тренера та досвід військової служби у минулому, Ніндзю призначили головним сержантом роти прикриття повітряного простору, коли формувався підрозділ.
«Для мене це означало відповідальність не лише за себе, а й за підготовку хлопців, за їхню безпеку. Ми тренуємось щодня: вогнева підготовка, тактика, фізичні вправи, нічні навчання. Я проводив заняття з топографії, зв’язку, балістики, вчив правильно використовувати боєприпаси», – на своїй посаді Ніндзя навчається сам і постійно тренує підлеглих.
Нацгвардійці під керівництвом свого головного сержанта стали справжньою командою, де кожен може покластися на іншого в будь-яких обставинах.
«Після нашої перемоги я мрію про той день, коли зможу повернутися до тренувань із дітьми, знову виховувати спортсменів», – зізнається Ніндзя.
Національна гвардія України
