Серед свисту ракет, вибухів КАБів та БпЛА: як працює екіпаж «Білий янгол» на Сумщині
Під постійними вибухами, гулом артилерії є завжди ті, хто не вагаючись, дають руку допомоги людям у найтяжчі моменти. Одним із таких Героїв є командир екіпажу поліції Сумщини «Білий янгол» Ігор Борко.
Робота поліцейського спецпідрозділу «Білий янгол» починається там, де інші вже не можуть допомогти. Проте відчуття страху правоохоронці відчувають не за себе, а за життя тих, кого рятують.
«Кожен виїзд розпочинається з вивчення території, планування, координації з місцевими поліцейськими та військовими. Без цієї взаємодії успішної роботи було б досягти дуже важко. За півтора місяця роботи «Білого янголу» евакуйовані близько 300 людей. Переважно це діти, маломобільні, а також особи похилого віку», – розповідає Ігор Борко.
Серед історій, які вже стали частиною бойового шляху, є випадки, коли поліцейські потрапляли під прицільні обстріли ворожих безпілотників. Одного дня Ігор Борко разом із колегами намагались дістатись прифронтового села на Білопільщині, аби вивезти з пекла тих, хто залишився беззахисним. Військові рф перешкоджали поліцейським та завдавали удари дронами.
«Екіпажем виїхали у Павлівку, метрів 500 ми проїхали населеним пунктом і потрапили під обстріл. Територія контролювалася безпілотниками ворога, які перешкоджали нам доїхати до місця евакуації. Транспортний засіб «Білих янголів» був пошкоджений, однак життя екіпажу врятувала бронекапсула автомобіля. У подальшій співпраці з військовими все ж таки цю родину вдалося вивезти й доставити у безпечне місце», – розповідає Ігор Борко.
Каже, така історія не одна у роботі евакуаційних груп, проте безпека цивільних у найкритичніші моменти – це головне.
«Люди більш спокійно себе відчувають, знають, що у будь-який час доби, незалежно від того робочий день чи вихідний, до них за проханням приїдуть поліцейські і допоможуть їм виїхати», – ділиться командир екіпажу.
Ігор Борко згадує, що одна з найважчих операцій з порятунку сумчан проходила вночі, тому що вдень у зоні, де залишались мирні мешканці, була висока активність БпЛА. Навіть заїхати в цей населений пункт без втрат було неможливо. Тож правоохоронці скоординували дії та завдання з військовими, які надали допомогу, створили коридор та застосували засоби радіоелектронної боротьби, враховуючи особливості обстановки та існуючих загроз. «Білі янголи» мали дуже обмежений час, їхали вночі без світла, використовували тепловізори.
«Дуже емоційною була тоді ніч. Їдеш дорогою, все горить, осколки від прильотів КАБів летять з усіх сторін. Дуже важко було б без особливої підготовки, всі ці моменти ми вже пройшли на Донеччині. Щира вдячність військовим. І людей врятували, і всі повернулися неушкоджені», – згадує командир екіпажу.
Долати труднощі, звичайно, легше разом із колегами екіпажу. Зі слів командира, вони розраджують, підтримують та лише з одного погляду розуміють настрій. Злагоджена команда – ключ до успіху в усьому.
«Найважче у роботі підрозділу – пропускати через себе емоції, напругу від болю, страждань, переживань, коли рятуючись, люди залишили свої домівки, де росли та виховували дітей», – говорить Ігор.
Також важко, каже Ігор, йдучи на роботу зранку, обіцяти дитині, що ти обов’язково повернешся і все буде добре. Хоча розумієш, можеш не дотриматись свого слова. І як командир, Ігор Борко докладає максимум зусиль, аби кожен поліцейський виправдав надії своєї родини та повернувся додому.
«Білий янгол» часто стає єдиною підтримкою для людей, які залишилися без рідних та друзів, чий світ перевернула війна. Щодня поліцейські стикаються з її жахливими наслідками. Майор поліції зізнається, особливо чіпає, коли доводиться вивозити із прикордоння від обстрілів дітей.
«Коли проходиш разом крізь випробування, проїжджаєш під обстрілами цю «дорогу життя», кожна дитина для мене вже як член сім’ї. Відчуваю, що це моя дитина і я за неї відповідаю», – каже поліцейський.
Також командир підрозділу розповів історію, як вони вивозили з-під обстрілів родину – матір та декілька дітей:
«До мене підійшов хлопчик, ще дошкільного віку, взяв за руку і міцно стиснув пальці. Йому було страшно… Це мене дуже вразило, в той момент я відчував себе його батьком і відповідальність за його майбутнє».
Люди вдячні за те, що поліція допомагає їм виїжджати, облаштовувати подальше своє життя. З деякими Ігор підтримує зв'язок, вони, каже, стають як родина. Правоохоронець і надалі допомагає їм, дає поради, консультує та координує, аби у людей на новому місці все склалось як можна краще, і все в них вийшло.
Кожна евакуація, коли вдається вивезти людей з-під обстрілів, ще більше мотивує, – зізнається Ігор Борко. Каже, завжди готовий докладати ще більше зусиль, аби допомагати та рятувати людей.
Національна поліція України
