Новорічна казка від МВС: «Білі янголи» здійснили мрії багатодітної родини, яка дала назву легендарному підрозділу
Мар’їнка, Максимільянівка, Курахове… такий шлях подолала родина Якуша рятуючись від війни. Нині сім’я з шістьма дітьми мешкає поблизу міста Біла Церква, що на Київщині, але мріє повернутись на рідну Донеччину.
«Вони – наша надія, наше спасіння. Якби не вони, наша історія могла б закінчитися назавжди», – так про евакуаційний підрозділ Національної поліції України «Білий янгол» каже голова родини Сергій Якуша.
Саме він майже три роки тому зателефонував «Білим янголам» та повідомив про готовність сім’ї виїжджати до більш безпечного місця.
«Теща купила дім у Мар’янці та запропонувала переїхати до неї. Ми погодилися, але розпочалося вторгнення. Жили, скільки могли, навіть у підвалах. Потім познайомилися з місцевими поліцейськими, які доставляли гуманітарну допомогу. Ми думали спочатку, що ці хлопці просто волонтери. Передали їм наш номер телефону, і вони привозили нам все необхідне – згущене молоко, печиво, памперси, дитяче харчування, воду. Ці хлопці – справжні Герої, вони працювали безвідмовно, навіть ліки доставляли вночі. Ми в сім’ї називали їх ангелами. Одного разу наш Захар вибіг до одного з них, Рустама, і сказав: “Ви як білі янголи” та подарував йому статуетку. Сусідки, почувши це, теж почали називати їх білими янголами – так і закріпилася ця назва», – каже батько Сергій Якуша.
Поліцейський підрозділу «Білий янгол» Василь Піпа розповідає, що на той час ситуація змусила правоохоронців використовувати автівки «швидкої» ДСНС, аби не лише доставляти гуманітарну допомогу, але й допомагати пораненим людям:
«Обставини змусили поліцію використовувати автомобіль швидкої медичної допомоги. Такого феномену в Україні більше не було, коли поліцейські кермували тим автомобілем. Потрібно було везти туди гуманітарну допомогу, а назад повертатись з людьми – пораненими, або ж тими, хто потребує евакуації. Тому діти й помітили».
Родина не бачила власних рятівників від моменту евакуації, а це майже три роки, тому була приємно здивована побачивши їх на порозі тимчасової домівки на Київщині.
«Для людей життя стало абсолютним пріоритетом – усе інше втратило значення. Домівки, машини, особисті речі – усе залишалося позаду заради головного – виживання. Багато хто був готовий жити на кількох квадратних метрах, аби подалі від війни, тільки б не було російських окупантів поруч. Люди розуміли, що необхідно виїжджати, але це був не завжди простий процес. Спочатку ти для них – просто незнайомець, і вони ставляться з недовірою. Та з часом, повертаючись до них знову й знову, ти стаєш знайомим, потім другом, а зрештою – майже братом. І коли ти звертаєшся до них із простими словами: «Брате, уже час їхати», – вони довіряють тобі, беруть дві сумки з найнеобхіднішим і залишають усе інше позаду», – зізнається поліцейський Рустам Лукомський.
Поліцейські підрозділу «Білий янгол» Василь Піпа, Рустам Лукомський та Геннадій Юдін приїхали на декілька днів з фронту, аби побачити родину та передати малечі подарунки. Разом з благодійним фондом поліцейські підготували подарунки та солодощі для дітлахів.
16-річний Захар – найстарший син у родині, дуже любить займатися спортом, тому попросив у «Білих янголів» набір гантелей.
«Я займаюся боксом уже близько восьми місяців. Дуже хотів би зустрітися з Олександром Усиком, адже він чудовий боксер і справжній приклад для наслідування. У майбутньому мрію стати тренером з боксу. Інколи, коли мій тренер відсутній, він довіряє мені проводити тренування. Це приносить мені справжнє задоволення, і я розумію, що бути тренером – це саме те, що мені найбільше подобається», – розповів Захар.
13-річна Уляна, як справжня дівчинка, замовила стайлер для волосся. А ось 10-річна Софійка дуже любить власну кішку на прізвисько “Ася”, тому попросила у рятівників будиночок для тварини.
9-річна Майя обожнює малювати, тому у подарунок отримала професійний набір для творчості, а 5-річна Єва попросила ляльку, яку можна годувати.
Найменший син, 2-річний Тихон, теж отримав подарунок. Маленький мрійник давно хотів робота на управлінні, і його бажання нарешті здійснилося.
«Колись, ще маленькими дітьми, вони сиділи в підвалі й вигадали назву для своїх рятівників, назвавши їх «Білими янголами». Так з’явилася назва підрозділу, який врятував десятки тисяч людей, зокрема дітей. Тоді ці діти здійснили мрію Героїв, подарувавши їм це ім’я. А сьогодні ви зустрічаєте тих самих хлопців із Донбасу, які щойно приїхали, щоб здійснити ваші», – заявила заступниця директора Департаменту комунікації МВС України Олександра Гаврилко, яка до 2024 року була керівником пресслужби поліції Донеччини.
У цьому місті до повномасштабної війни мешкало близько 9000 осіб. Попри близькість до окупованого Донецька та періодичні обстріли, вони жили та будували плани на майбутнє.
Окрім подарунків до дітей приїхав Мобільний клас безпеки – справжній інтерактивний простір, де малеча змогла дізнатися про важливі правила, які допоможуть зберегти їхнє життя і здоров’я.
Цей ігровий клас діти побачили вперше. В ігровій формі вони вчилися основам безпеки: як діяти у надзвичайних ситуаціях, як правильно поводитися на вулиці та вдома, а також дізнавалися, як захистити себе у разі небезпеки.
Окремо патрульні поліцейські провели пізнавальні бесіди, розповівши дітлахам про правила дорожнього руху. Малеча дізналася, як правильно переходити дорогу, чому важливо користуватися пішохідними переходами та світловідбиваючими елементами, і які помилки можуть стати небезпечними. Після цього дітям навіть дозволили відчути себе справжніми «поліцейськими», показавши обладнання та транспорт, яким користуються патрульні у своїй роботі.
Своєю чергою родина показала «Білим янголам» житло, де наразі проживає. Мати Тетяна Якуша розповіла, що кожен куточок тимчасової оселі вдалося облаштувати під потреби великої родини.
«Дітям хочеться більше особистого простору – місця, де можна навчатися, гратися або просто відпочивати. Наразі ми робимо все, щоб забезпечити їм комфорт, але умови залишаються складними. Однак ми вдячні за те, що у нас є дах над головою і можливість бути разом, особливо у цей непростий час», – ділиться Тетяна.
«Білі янголи» доводять, що навіть під час найважчих випробувань, людяність та відвага здатні змінювати долі людей. Їхня зустріч із родиною Якуша – символ надії та вдячності, які, наче світло, з’являються навіть у найтемніші часи. Такі історії набувають особливого значення напередодні новорічних свят, адже саме вони нагадують, що чудеса можливі завдяки простим поліцейським з Донеччини, які продовжують щодня ризикувати своїм життям заради інших.
Департамент комунікації МВС України
