Як правило «золотої години» рятує життя: медики Нацгвардії показали процес евакуації побратимів (ВІДЕО)
Бойові медики Національної гвардії, ризикуючи життям, евакуйовують поранених побратимів із найнебезпечніших ділянок фронту. Часто буває, що пораненому бійцю необхідна термінова допомога ще до того, як бій закінчився.
У процесі евакуації кожна секунда на вагу золота й ці секунди складаються у так звану «золоту годину» – час між життям і смертю, коли важкопораненому для того, щоб вижити, необхідна допомога у максимально короткий термін – до 60 хвилин.
Медики розповідають, що екстреність і професійність надання медичної допомоги на полі бою – це хоч і необхідний, але тільки перший крок у процесі, що зветься евакуація з поля бою.
Існує цілий ряд інших факторів від яких залежить на скільки евакуація побратима буде вдалою і чи вдасться зберегти життя як пораненому, так і евакуаційній групі.
Швидкість
Швидкість важлива не лише під час першої медичної допомоги. Найчастіше машина медичної евакуації не може доїхати до лінії окопів чи у місце де триває бій. Останній кілометр або два, група військових медиків, зазвичай, долають пішки. Від швидкості з якою медики дійдуть на позиції і з якою вони повернуться назад залежить як життя пораненого, так і життя його рятівників.
Медики найбільш потрібні під час бою або відразу після нього. Це значить, що захід на позиції і вихід з них часто відбувається під час обстрілів або у коротких перервах між ними. Від швидкості їхнього руху залежить життя.
Сміливість
Якщо евакуаційна група потрапляє під обстріл, а поряд немає укриття – рух необхідно продовжувати. Бойовий медик Нацгвардії Роман, старший евакуаційної групи, котра нещодавно виконувала завдання на Донеччині пригадує:
«Якщо під час евакуації починається обстріл, то я маю заспокоювати і підбадьорювати не лише пораненого бійця, але й власних побратимів. Я казав, що це не по нас стріляють. Намагався їх збадьорити і заговорити, адже від нашої сміливості залежить як життя пораненого, так і наше життя. Так чи інакше, ми мали рухатися і найгірше, що могло трапитися – це почати панікувати і розгубитися».
Фізична форма
Найчастіше від позицій пораненого бійця спочатку необхідно відтягувати, а потім, від кілометра до двох, нести до медичного транспорту. Це потребує від бойових медиків серйозної фізичної підготовки. Поранених, котрі часто без свідомості, нести важко, особливо, якщо на вас є власна амуніція і екіпірування. Тому добра фізична форма – це запорука того, що медик зможе швидко дійти до позицій, відтягти пораненого і донести до евакуаційного транспорту.
Пильність і маскування
Під час активних бойових дій ворог веде розвідку і намагається спостерігати в режимі реального часу за конкретними позиціями і за районом загалом. Тому якщо на горизонті чути або видно ворожий безпілотник – необхідно негайно ховатися. В іншому випадку не пройде й кількох хвилин, як групу накриє ворожа артилерія. Потрібно бути пильним і швидко знаходити сховок від ворожої розвідки.
Зв’язок
Часто буває, що евакуаційна група заходить на позиції вночі. Під час бою, особливо в умовах поганої видимості, є велика небезпека дружнього вогню. Бойові медики мусять бути на постійному зв’язку з підрозділом до якого наближаються. Треба розуміти з якої сторони ти наближаєшся й уникнути несподіванок. Хороший і постійний зв’язок зменшує ризики трагічних випадковостей.
Національна гвардія України
