«Я вижив і це диво, тож я просто не маю права здаватись», – правоохоронець з Дніпропетровщини Андрій Ткаченко (ВІДЕО)
23-річний поліцейський Андрій Ткаченко проходить реабілітацію після тяжкого поранення, отриманого внаслідок обстрілу ворожими дронами.
Події повномасштабного вторгнення поліцейського застали у місті Марганець, за місцем несення служби. Андрій пригадує, що в перші дні, коли місто перебувало під активними обстрілами, вони разом з колегами виїжджали на місця прильотів, допомагали місцевому населенню та фіксували воєнні злочини рф.
«Ми не раз потрапляли під ворожі обстріли на маршруті патрулювання. Пам’ятаю, був артобстріл і десь за 50-100 метрів від нашого службового автомобіля прилетів снаряд – нам дуже пощастило залишитись неушкодженими», – пригадує поліцейський.
1 березня 2023 року о 9 годині ранку правоохоронець заступив на добове чергування й повинен був змінитися наступного дня. Події тієї ночі розділили життя Андрія Ткаченка на до і після. Тоді він разом з напарником ніс службу на блокпосту у м. Марганець. Поліцейський й досі згадує, як почув у небі дзижчання російського дрона:
«Перший вибуховий пристрій скинули неподалік і ми швидко побігли до укриття, але за метр від укриття вибухнув вже другий снаряд. Так вийшло, що мене зачепило найбільше. Я був у свідомості і розумів все, що сталося. Як такого болю, не відчував, був просто шок. Бачив тільки, що є сильна кровотеча і травмована кисть руки. Коли доторкнувся до ніг, то не відчував їх. Розумів, що якщо зараз не накладу собі на руку турнікет, просто стечу кров’ю».
Пораненого правоохоронця доправили до лікарні. Дорогою медики постійно просили, щоб він не закривав очі та розмовляв. Поліцейський протримався до приїзду в Дніпро, а потім втратив свідомість і перебував без тями два дні. Згодом дізнався, що лікарі зробили йому декілька операцій на спині, правій руці та обличчі, оскільки була зламана щелепа. Руку вдалося врятувати, хоча спочатку були прогнози щодо ампутації.
«На щастя, зараз рука майже повністю відновила свої функції, тільки великий палець майже не рухається. Довелося заново вчитися писати», – розповідає Андрій.
З цього моменту для Андрія почався відлік нескінченних операцій та процедур із відновлення всіх втрачених функцій. Понад два місяці він був прикутий до ліжка, навіть не міг самостійно перевернутися на бік через те, що його тіло було частково паралізовано.
Після лікування у Києві поліцейському довелося пройти непростий шлях лікування та реабілітації ще у чотирьох містах. Реабілітологи навчили його сідати на візок, рухати колінами та за допомогою спеціальних підвісів на стелі допомогли зробити перші кроки. Вертикалізувати тіло та знову навчитися стояти було для Андрія найскладніше.
«Коли зробив перший крок, відчув радість, що вийшло. Це було в серпні 2023 року, на підвісі. Спеціальний кран та двоє лікарів допомагали мені пересувати ноги», – пригадує поліцейський.
Спочатку поліцейський ходив на ходунках, а зараз ходить з пластиковими милицями. Тепер він вперто працює над тим, щоб тримати рівновагу без сторонньої допомоги, робить декілька кроків без підтримки. Впродовж шести днів на тиждень чоловік майже весь час займається різноманітними фізичними вправами.
«Зараз вже намагаюся ходити сам, точніше вчуся ходити, як то кажуть з самого нуля. Сьогодні вже із паличкою, ще трохи часу – і буду ходити без її допомоги. Ще є страх впасти, тому потрібна опора. Маленькими кроками, але я йду до своєї мети. Знову повноцінно ходити, повернутися у рідний Марганець та до колег на службу – це і є моя головна мотивація», – ділиться планами на майбутнє правоохоронець.
Голос Андрія звучить мужньо, як у справжнього чоловіка, який у свої 23 роки зіштовхнувся з труднощами, але не опустив руки та продовжує боротися за своє здоров’я та життя. Нещодавно Андрію Ткаченку присвоїли чергове звання старшого лейтенанта поліції та запевнили, що з нетерпінням чекають на його повернення у стрій.
Національна поліція України
