«Це наша земля і ми маємо її захищати»: історія пожежника-добровольця Віталія Варяниця
Коли розпочалось повномасштабне вторгнення 33-річний Віталій Варяниця займався фермерством. Жив у рідному селі Шевченкове, що на Миколаївщині, та будував плани на майбутнє.
Утім війна внесла корективи в його життя. І в один день успішний підприємець Варяниця вирішив об'єднати небайдужих односельців та стати на захист рідного села від вогняного лиха.
«Багато з мешканців села з перших днів виїхали до більш безпечних регіонів нашої держави, хтось за кордон. Тоді із понад 3000 населення залишились близько 400. Я бачив, що ворожі обстріли ледь не щодня призводять до пожеж, і розумів, що їх необхідно гасити, інакше людям не буде куди повертатись. Підрозділи ДСНС, як би вони самі того не бажали, не швидко доїдуть на виклик через розташування, а ми тут, на місці, можемо їм допомогти», – згадує Віталій Варяниця перші дні війни.
На початку пожежні-добровольці з с. Шевченкове не мали на озброєнні ані спеціальної техніки, ані оснащення. Вони боролись із вогнем ледь не голіруч.
«Перший пожежний автомобіль ми відкопали з-під зруйнованої будівлі добровільної пожежної команди с. Луч. Після ворожого обстрілу він стояв під купою бетонних плит та привалений землею. Відрили, привели у боєздатний стан та виїжджали на гасіння пожеж. Керівництво Головного управління ДСНС України у Миколаївській області допомогло розв'язати питання й по забезпеченню нашого підрозділу бойовим одягом та оснащенням. Також допомогли волонтери. Завдяки спільній допомозі сьогодні ми маємо вже два нові пожежні автомобілі. А старенький ЗІЛ стоїть як незламний символ, адже саме він неодноразово рятував нам життя, і мені в тому числі», – розповідає Віталій.
В один з днів, після чергового обстрілу з боку окупантів знову виникла пожежа. Він із хлопцями виїхав на місце та в якийсь момент почули свист. Товариш встиг відкрити двері і в цей момент посипались уламки. Ними й посікло двері, за якими встиг сховатись Віталій Варяниця.
Сьогодні Віталій Варяниця обіймає посаду заступника голови Шевченківської територіальної громади та продовжує підтримувати хлопців із пожежної команди, а коли є змога, то знову бере до рук пожежного ствола та разом із побратимами мчиться туди, де сталась біда.
«Зараз, треба розв'язувати іншу проблему – заміновані та засмічені вибухонебезпечними предметами поля, відкриті території. Тож, коли хлопці виїжджають на ліквідацію пожеж в таких місцевостях існує ризик травмування особового складу. Але, ані зараз, ані тоді, коли прилітало майже щодня, жоден з нас ні на мить не вагався, попри ризик для свого життя, ми боролись з вогнем. Адже це наше рідне село, це наша земля, і ми маємо її захищати», – каже Віталій Варяниця.
ДСНС України
