Часу адаптуватись не було, воював одразу в Попасній: історія офіцера НГУ
Офіцер Національної гвардії України із позивним “Барс” - командир взводу матеріально-технічного забезпечення у батальйоні спеціального призначення “Донбас” 15 Слов’янського полку НГУ. Має звання молодшого лейтенанта. Досвід служби у війську чоловік мав до 2014 року. Однак до нього, каже, ставився скептично.
“До повномасштабного вторгнення росії в Україну бойового досвіду не мав. Але з природою Донбасу знайомий: я ж тут “срочку”[строкову службу] проходив у військовій частині 3023, якої зараз не існує. Вона тоді була в Горлівці [окуповане росіянами з 2014 року місто] у другому батальйоні. По мобілізації призвався до Олександрійського гарнізону разом з побратимами. Незабаром зрозуміли, що наше подальше перебування там немає сенсу. Понаписували рапорти, перевелися у 15-й Слов’янський полк. Там, наступного ж ранку, мене перевели до батальйону спеціального призначення “Донбас”, - розповідає “Барс”.
Спочатку був снайпером третьої категорії, аж поки дійшов до командира взводу. Тоді часу на адаптацію “Барс” не мав. Одразу потрапив на передові позиції. Всьому довелось вчитися в бойових умовах.
“Перша гаряча точка була майже відразу [після того, як опинився у батальйоні спеціального призначення “Донбас”]. Вже через три дні потрапив до Попасної. Потім був Харківський наступ. Далі Кремінський ліс, Серебрянське лісництво. У Попасній все на той момент вже було дуже і дуже сумно. Це була оборона. Стояли на смерть проти росіян, тримали позиції. По суті там вже не було за що зачепитися, бо все було знищене, але якось ще й трималися, бо це ж наша земля, наша територія, тому й боролися за неї. На той час був старшим солдатом”, - каже чоловік.
Та на початку вересня 2022 року бійцям 15 Слов’янського полку вдалося просунутися далеко на північ. “Далі був Харківський наступ. Починали з Андріївки, далі Волохів Яр, Шевченкове, Куп’янськ. Це було вже цікавіше, якщо з Попасною порівнювати, бо це був наступ. Ми йшли вперед, вже їх вибивали з позицій, а не вони нас. Полонених брали, техніку: два БТР, “КамАЗ” (відновили потім його), БМП-2 — дві чи три штуки. Так дійшли до Куп’янська. Далі наші хлопці поїхали на Лиман, далі був Майорськ. Але я у Майорську не був. З нього у листопаді зайшли у Серебрянське лісництво, і аж на початку березня вийшли”, - згадує “Барс”.
Тоді “Барс” був старшим ремонтно-евакуаційної групи. В цивільному житті він - технік. Каже, найстрашніше було доїхати з точки А до точки Б під постійними обстрілами.
“Ми їздили Уралом, КЕТЛ [колісний евакуаційний тягач легкий], витягували техніку, ремонтували, допомагали. Важко було, бо накривали наших пацанів з коптерів. Там стало багато відкритих ділянок. Просто весь ліс, можна сказати, тепер відкритий, тому що й лісу вже немає”, - каже командир.
Легендарний батальйон “Донбас” сформували у 2014 році добровольці. Згодом - увійшли до складу Національної гвардії України. Його бійці пройшли тяжкі випробування боями за Карлівку, Попасну, Лисичанськ, Іловайськ, Маріуполь, Дебальцеве, Сєвєродонецьк, Майорськ, Куп’янськ, Лиман, Рубіжне, Кремінну. Відзначилися майже у всіх гарячих точках на Луганщині, Донеччині, Харківщині. Військовослужбовці батальйону спеціального призначення “Донбас” 15-го Слов’янського полку Національної гвардії є питомою складовою Сил Оборони України. Вони професійно нищать російських загарбників на східних рубежах, відчайдушно б’ються за волю та суверенітет українських земель.
Національна гвардія України
