Олена Апчел: з мистецької сцени – до лав Національної гвардії України
Олена Апчел — режисерка, викладачка, організаторка фестивалів, докторка філософії, а нині — солдатка Нацгвардії, яка працює з аналітикою для артилерійської розвідки. В її історії тісно переплітаються мистецтво, відповідальність і війна. І всі ці пласти вона не просто проживає — вона їх перетворює на сенси.
Апчел родом із Новотроїцького – невеличкого селища на Донеччині, яке з 2014 року було прифронтовим, а зараз перебуває в окупації. Там вона закінчила школу. Там у неї залишився будиночок і маленька ділянка землі. І хоча Олена визнає, що навряд чи колись захотіла б жити в тій хаті, для неї важливо, щоб саме вона вирішувала долю свого дому й своєї землі.
Від режисури — до аналітики артрозвідки
Олена мріяла про кар’єру слідчої, але вирішила спробувати себе в культурі. Так почався її шлях у Харківській академії культури.
До війни Олена була активно задіяна в театральному житті України. Вона працювала у Харкові, організовувала фестивалі, викладала, створювала резонансні постдокументальні проєкти.
Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Апчел перебувала за кордоном, зокрема у Варшаві та Берліні, де продовжувала працювати з соціальними та культурними ініціативами. Однак, згодом, вона ухвалила рішення повернутися додому та приєднатись до Національної гвардії України. У травні 2024-го режисерка підписала контракт.
У Національній гвардії Олена займається аналітикою: працює з розвідданими, зводить дані в одне аналітичне поле, виявляє координати ворога та підтвердження інформації, що допомагають українській артилерії ефективно діяти на фронті.
До того, як перейти в пункт управління артрозвідки, Апчел виконувала функції бойової медикині й отримувала досвід пілота дронів.
Попри сумніви, притаманні кожному, хто вперше стикається з відповідальністю на війні, вона відчуває, що її досвід, інтелект і вміння працювати з сенсами — стали активами на фронті.
Бути жінкою у війську — і не боятися бути собою
Олена Апчел — одна з багатьох українських жінок, які добровільно долучилися і сьогодні служать у Національній гвардії України.
Це не питання героїзму. Це питання вибору.
Її досвід — це шлях втрат, сумнівів, але і глибокої впевненості в тому, що кожен може бути на своєму місці — навіть коли здається, що це місце не твоє. Її шлях — приклад особистої трансформації, сили переконань і високої громадянської відповідальності.
Фото з facebook-сторінки Апчел
Департамент комунікації МВС за матеріалами Української правди
