«Боялася лише одного – не встигнути на допомогу», – криворізька гвардійка зустріла війну на Донеччині
Юлії лише 21 рік. І це була її перша ротація в район проведення Операції Об’єднаних сил. У коледжі завершила навчання за фахом «Фельдшерська справа» та одразу пішла служити за контрактом до Національної гвардії України. На момент повномасштабного вторгнення російських окупаційних військ вона несла службу на одному з блокпостів в районі Вугледару.
«На ранок 24 лютого біля нашого блокпоста зупинилася легкова автівка, у ній знаходилася поранена жінка. Тікаючи від російських обстрілів, вона отримала поранення в ногу», – згадує Юлія. Надавши першу медичну допомогу, постраждалу направили в лікарню.
«Тривалий час говорила мамі, що все добре: годують смачно, займаюся спортом, бігаю, тому й захекана весь час. Не хотіла, аби мама за мене переживала», – жартує Юлія.
Розповідаючи про перші тижні під час обстрілів, каже, що було страшно, але не за себе: боялася, що може не встигнути допомогти тому, хто постраждав.
За кілька тижнів дівчина почала допомагати цивільним та військовим, чергуючи в районній лікарні на Донеччині. На те вони і гвардійські медики: завжди готові виконувати свої обов’язки в будь-який час доби і в будь-якому місці.
«Зазвичай прибували люди з осколковими пораненнями ніг, рук та тулуба. До цього звикаєш: твої дії відточуються до автоматизму – і ти точно знаєш, що потрібно робити», – говорить Юлія.
Найважче було, зізнається дівчина, коли привозили поранених дітей: «Пам’ятаю, як з Вугледару прибули поранені діти. Я везла хлопчика, якому не було й 10 років. У нього була поранена ніжка. Побачила, як він починає втрачати свідомість через крововтрату. Накласти джгут було нічим, тому я зняла з шиї шарф та з усієї сили перетисла ногу вище рани, аби зупинити кров».
Юля постійно нагадувала, навіть вимагала, щоб бійці тримали турнікети так, щоб за необхідності їх можна було швидко дістати. І хвилювалася за кожного, бо кожного вважає найкращим. «Сподіваюсь, що це не остання моя ротація, завжди хочу буди поряд із побратимами та робити свій внесок у нашу перемогу», – говорить дівчина.
Група інформації та комунікації Центрального ТУ НГУ
