Боєць з механічним серцем
Харків’янину Максиму 23 роки. Імплантація аортального клапана була єдиною можливістю врятувати життя хлопцю, адже з дитинства він мав вроджену ваду серця. В 17 років кардіохірурги провели Максу надскладну операцію замінивши аортальний клапан на металевий протез.
Цей день назавжди змінив його життя. Переживши зупинку серця (операція проводиться в умовах штучного кровообігу, тобто на зупиненому серці) він почав жити повноцінним життям. Займався у тренажерному залі, захоплювався кікбоксингом та рукопашним боєм, подорожував, впродовж останніх 1,5 року жив та працював у Європі. Сьогодні він боронить Харківщину в лавах Національної гвардії України.
«Напередодні повномасштабного вторгнення я повернувся в Україну. 24 лютого я прокинувся від вибухів вдома у Харкові. Сказав рідним, що почалася війна. Я обіцяв їх захищати й маю стримати свою обіцянку. Рюкзак в мене вже був зібраний. Я маю так званий «білий» військовий квиток, через серце і не пригідний на військову службу ані в мирний, ані у воєнний час. Далі я пішов у центр соціальної підтримки та комплектування, мені сказали: «Куди ти йдеш? Ти ж не придатний». Але я наполегливий: прийшов на наступний день, і мене взяли. Далі я опинився у частині Нацгвардії», – розповідає Макс.
Зараз Макс у складі підрозділу обороняє один з найгарячіших напрямків на Харківщини. Він звик до складних умов життя, бо займався у школі виживання, де опанував гірську підготовку, евакуацію пораненого в горах та надання першої допомоги.
«Найстрашніше було в момент, коли на нас рухалася колона танків. У такі моменти не буває страшно тільки божевільним», – зазначає хлопець.
За час служби у НГУ Макс мріє закінчити курс лідерства для сержантів і отримати відповідне військове звання, а також вірить у перемогу.
«Я проходжу службу у підрозділі з такими само добровольцями як я. Ми відрізняємося від противника тим, що маємо мотивацію. Нами керує любов до країни й ми віримо, що над Харківщиною буде впевнено майоріти український стяг», – підсумовує Макс.
Пресслужба НГУ
