Проєкт ГВАРДіЯ-ДЖЕДАЇ: Інструктор Форос - про бойовий досвід та специфіку навчання нацгвардійців (ВІДЕО)
Форос – інструктор з бойової підготовки. Спеціалізується на тактиці малих груп. Починав зі строкової служби. Колишній спецпризначенець. У першу весну після початку повномасштабного вторгнення призвався до першого батальйону 5 Слобожанської бригади. Брав участь в обороні Харкова, в боях за Ізюм, Балаклію, Серебрянський ліс (Ліс Чудес).
«Ми тоді знаходились на напрямку Балаклії Харківської області. Я був командиром позаштатної групи розвідки. Ми працювали так званими рейдовими виходами. Називали це «кошмарити орків». Використовували «одноразки» (гранатомети) та стрілецьку зброю, – ділиться Форос. – Перший стрілецький бій у мене був на Балаклійському напрямку перед Харківською операцією. Ми з Іноземним легіоном здійснювали рейд зі знищення техніки противника, але натрапили на засідку. Її ми знешкодили, а потім знищили бронетехніку противника. На той час ми вже мали досвід рейдових виходів. У моїй групі та групі Іноземного легіону були хлопці з дуже багатим бойовим досвідом».
На кремінському напрямку Форос та його підрозділ зіткнулися з більш інтенсивними бойовими діями, зокрема штурмового характеру.
«Противник зайняв одну з наших позицій, і нам дали наказ її штурмувати та відбити. Ми рухалися у складі восьми військовослужбовців, поки не вступили у ближній бій. Дистанція до противника була десь 40 метрів. Це був нічний час, і противник перший нас помітив. Проте наші навички дали змогу нам максимально швидко відреагувати, правильно розкритись у бойовий порядок, здійснити маневр та знешкодити противника. Тоді знищили чотири російських десантника», — згадує Форос.
Власне тоді Форос все частіше почав задумуватися над тим, що необхідно передавати свій бойовий досвід. Ворог тоді вже відійшов від тактики непідготовлених лобових штурмів. І цьому потрібно було щось протиставити.
«На кремінському напрямку я побачив, що противник у Серебрянському лісництві вже був більш підготовлений, діяв максимально професійно. Ворог почав штурмувати позиції, вже використовуючи тактику малих груп: перша група – маневрує, друга – відвертає на себе увагу. Цьому складно протистояти, тому людей потрібно вчити. Тоді я подумав, що хоч я сам можу вправно воювати, але навченого особового складу не так вже й багато. А якщо я передам свої навички, хоча б десяти чи ста побратимам, то мої навички та вміння поширяться відповідно. Так я з 2023 року опинився в інструкторській темі. Власне, тактика потрібна для того, щоб максимально продуктивно знищувати ворога та зберегти життя своїм військовослужбовцям, — згадує Форос. Він додає, що наразі продовжує вчитись та вдосконалювати свої вміння. — Була пропозиція від нашої бригади, поїхати за кордон до Німеччини, і там також досить багато взяв для себе у військовій справі, у викладанні, у методології роботи інструктора. Радує віддача наших побратимів, які проходять злагодження разом з нами. Тим, хто йде до нас скажу наступне: Хлопці, тактика вам потрібна, щоб бути максимально корисними в бою. Ми поділимось з вами своїм бойовим досвідом. Ви дійсно будете використовувати те, чого ми вас навчили. Знаю сам, навчу тебе!»
Матеріал створено у рамках проєкту ГВАРДІЯ-ДЖЕДАЇ, який розповідає про інструкторів підрозділів Східного оперативно-територіального об’єднання. Вони належать до сержантського корпусу, мають яскраві лідерські якості, навчають рекрутів на Курсі базової загальновійськової підготовки та інших тренінгах, постійно вдосконалюють власні навички. У кожного з них — своя суперсила та харизма. І кожен радий ділитися своїми знаннями з рекрутами.
Національна гвардія України
