Пережила окупацію, нині - на Бахмутському напрямку: історія мужньої прикордонниці "Кобри" (ВІДЕО)
Прикордонниця Оля із позивним "Кобра" першою бачила скупчення рашистів біля кордону, пережила окупацію та відправилася зі своїми хлопцями під Бахмут. Її історія розпочалася у прикордонному з росією українському місті Вовчанськ. Там дівчина народилася та почала службу у прикордонному відомстві.
У лавах ДПСУ "Кобра" із 2018-го. Перед повномасштабною війною вона слідкувала за обстановкою на кордоні, використовуючи технічні засоби. Ніч із 23 на 24 лютого 2022-го назавжди закарбувалася в пам’яті дівчини: переміщення ворожої військової техніки, сигнальні ракети, неможливість зв’язатися з нарядами, збір особового складу, підготовка до евакуації документації підрозділу, обстріли, укриття та доповіді. Переважна більшість підрозділу того дня вийшла до Харкова. Зі своїми побратимами та посестрами "Кобра" зустрілася лише через два місяці. Увесь цей час вона пробула в окупації.
Прикордонниця згадує, рашисти спершу шукали і тероризували чоловіків-атошників, потім взялися за їхніх родичів і за дівчат-військових. Каже, питали і за неї, і за сестру, яка одружена з воїном з Луганського прикордонного загону. Оля змогла вибратися з окупації і доєдналася до підрозділу.
Коли комендатура відправлялася на Бахмутський напрямок, жінкам підрозділу дали вибір - залишатися служити на Харківщині чи відправлятися на Донеччину. "Кобра" не вагалася і відправилася в зону активних бойових дій.
"Тут ми робимо таку ж роботу, яку й робили. Підтримуємо зв'язок із хлопцями, дивимося стріми, корегуємо та надаємо хлопцям інформацію для успішної роботи. Якщо спостерігаю рух ворога або техніку, тоді негайно доповідь роблю начальнику, щоб попередити хлопців про намагання окупантів штурмувати позиції. Хлопцям легше, знаючи що ми за ними приглядаємо. Але важко бачити оце все онлайн та інколи не мати змоги допомогти, коли хтось із хлопців отримує поранення, ми відразу доповідаємо, та викликаємо евакуаційну групу. Тут трішки інша історія - камери стоять не стаціонарно, а в небі літають наші БпЛА та дають нам змогу переглядати стріми і давати інформацію нашим хлопцям", - розповідає Оля.
У таких небезпечних умовах і чоловіки,і жінки показали, що спільні зусилля та взаєморозуміння забезпечують ефективну захисну силу.
"Ми з дівчатами звикли до переїздів. Дуже багато речей із собою не возимо. Все, що нам потрібно, складається у два рюкзаки. Створюємо собі умови для комфортної служби. Ми ж точно такі військові, як і всі", - каже "Кобра".
Після Перемоги Оля мріє повернутися у рідне місто та продовжити там службу.
Державна прикордонна служба України
