"Нам треба згуртуватись і вибити ворога з окупованих земель»,—боєць штурмового полку «Сафарі» об’єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють» на псевдо Хохол
Таких бійців в народі називають «патріот до мозку кісток». Він народився у Борисполі, але більшу частину свого свідомого життя провів у Запоріжжі, де мав свій бізнес, займаючись продажем і встановленням металопластикових вікон. Там, у Бердянську, Хохол уперше відчув запах війни — коли у 2014 році терористи взялися «визволяти» Маріуполь, що у двох годинах їзди від будинку нашого героя…
Хохол не зміг залишатися осторонь та долучився до батальйону «Донбас». Воював у Бахмуті, пройшов полон в Іловайську, де пробув півроку…
Два роки тому Хохол став під прапор «Сафарі». Спершу він був штурмовиком, а в минулому році, коли було створено Об’єднану штурмову бригаду Національної поліції «Лють», опанував нову посаду — коригувальника вогню мінометної роти. З тих пір уже майже рік боєць разом з побратимами б’є ворогів на сході України. Нещодавно, під час виконання бойового завдання, нашого героя було поранено…
«Ми їхали на позицію і зупинились на одній з контрольних точок, щоб дізнатися ситуацію в небі. Там потрапили під артилерійський обстріл. Нас врятувало те, що вчасно вийшли з автівки. Я знаходився за «колесами», тому мені, можна так «пощастило» найбільше — отримав контузію і струс мозку, луснула барабанна перетинка: через це я практично не чую на ліве вухо,»-згадує боєць.
Наразі Хохол знаходиться на позиції коригувальника вогню. І якщо до останнього часу вважалося,що штурмова робота найважча, адже піхота завжди йде попереду і практично завжди вступає в прямий контакт з ворогом, то нині, на переконання бійця, мінометникам, дістається так само, як штурмовикам.
«Якщо «русакам» відоме наше місцезнаходження, то по нам летить все, що є в їхньому арсеналі: авіація, важка артилерія, міномети. Рашисти розуміють, що ми їм несемо смерть, тому снарядів для нас не шкодують,»-говорить Хохол.
Як старожил «Сафарі», боєць ділиться своїми враженнями щодо складності своєї роботи. Так, на його переконання, на Запорізькому напрямку воювати було значно легше, аніж зараз на Торецькому, адже рашисти тоді не мали стільки ударних дронів. Натомість, на Торецькому напрямку справжнє пекло. Бувало таке, що вдень росіяни скидали на наші позиції до сорока КАБів. Попри все, бійці тримаються, і дають гідну відсіч окупантам.
Національна поліція України
