«Коли працюєш на місці обстрілу, страху немає, він приходить потім», – заступниця начальника поліції Слов’янська Вікторія Пеженко
Підполковник поліції Вікторія Пеженко несе службу на Донеччині, очолює слідче відділення. Понад два роки безперервного ризику життям – усе для того, щоб кожен воєнний злочин росії був задокументований і покараний. Але поліцейська не тільки керівник, але й парамедикиня. Вона виїжджає на обстріли та рятує життя поранених.
Робота в слідстві - це втілення дитячої мрії Вікторії. У поліції Слов’янська вона працює вже 13 років, очолювала відділення з розслідування тяжких злочинів. І ось уже шість років обіймає посаду заступника начальника - начальника слідчого відділення Слов'янського відділу поліції.
Поліцейська зауважує, що робота слідчого - важка і кропітка, бо кожне рішення він має пропустити крізь себе. Вікторія Пеженко розслідувала багато злочинів, проте найбільше врізалося у пам’ять потрійне вбивство у Слов’янську.
«Молодий хлопець вбив свого знайомого, потім - його дружину та матір, щоб приховати злочин. Затримати зловмисника нам допоміг фотопортрет, який склали за словами свідка», – згадує поліцейська.
2022 рік, як і для всіх, став для Вікторії переламним. З повномасштабним вторгненням рф до роботи слідчих додалось розслідування воєнних злочинів: документування обстрілів, встановлення місць стихійних поховань і ексгумація тіл людей, що загинули під час окупації та бойових дій тощо.
«Виїжджаємо на місця обстрілів, де наше завдання - ретельно оглянути місце події та зібрати уламки ворожих снарядів, зафіксувати пошкодження майна. А ще - надати допомогу пораненим і людям, які перебувають у стані шоку», – розповідає начальник слідчого відділення.
Вікторія Пеженко входить до складу групи парамедиків. Після обстрілу вона разом з колегами першою прибуває на місце трагедії, рятують людей з-під руїн, надають допомогу постраждалим та евакуюють їх до лікарень.
Парамедикиня згадує один з морально важких випадків, коли внаслідок прямого влучання в будинок загинула ціла родина – чоловік, дружина та їхня 7-річна донька.
«Коли виїжджаєш на місця обстрілів, почуття страху немає. Працюємо швидко, злагоджено. Тільки коли повертаєшся додому, приходить усвідомлення ситуації. Ось тоді відчувається страх», - ділиться Вікторія.
Поліціянтка зазначає, що через війну змінилися цінності, важливішим стало саме життя, близькі люди, час, проведений з ними, - тому головною її мотивацією була й залишається родина.
Національна поліція України
