Наша мета - не збити дрон, а врятувати життя: Герой України Армані про полювання на ворожі БпЛА та захист піхоти
Для нього найвищою нагородою стала не увага до власної персони, а можливість і надалі прикривати тих, хто тримає передній край. 24-річний прикордонник, оператор БпЛА, головний сержант підрозділу «Срібна трійка» бригади «Помста» Ростислав Варданян на псевдо «Армані» не вважає себе героєм. Свою роботу він називає спільною справою всього екіпажу, а головними героями - піхотинців.

Сьогодні на його особистому рахунку - близько 500 збитих ворожих безпілотників, а на рахунку екіпажу - понад 700. Для кожного такого перехоплення є головна мета: дати українським військовим на землі шанс вижити.
За мужність і результативність під час захисту України у День Незалежності Ростислав Варданян отримав найвищу державну нагороду - звання Героя України та орден «Золота Зірка». Під час зустрічі з Президентом він передав Володимиру Зеленському свій бойовий шеврон.

Від піхоти - до полювання на дрони
До початку повномасштабного вторгнення Ростислав лише рік служив за контрактом. Він свідомо обрав військову службу, а першою його спеціальністю стала піхота. У 2022 році були Чорнобиль, Бахмут, згодом - інші гарячі напрямки. Саме в піхоті він на власні очі побачив, наскільки небезпечними стали ворожі безпілотники. Особливо - дрони зі скидами, які день за днем буквально не давали українським бійцям підняти голову.
«Я в принципі не люблю піару, не вважаю себе героєм. Вважаю, що головні герої - це піхота», - говорить Армані.
Тоді ж у нього виникла ідея не просто вести розвідку з повітря, а шукати спосіб захищати побратимів від ворожих БпЛА. Перші засоби були максимально простими. У 2023 році на Курдюмівському напрямку українські оператори почали експериментувати з тим, що було під рукою: намагалися збивати дрони тараном, використовували мотузки, нитки, палиці.
«Коли наш екіпаж літав, ми бачили, як ворог "кошмарить" піхоту. Виглядало так, що хлопці беззахисні. От у них є нора, з якої неможливо вибратись, бо по них постійно відпрацьовують», - згадує військовий.

Перший ворожий дрон він збив фактично імпровізованою конструкцією: прив'язав до свого Mavic палицю на мотузці. Однак Армані завжди шукав ефективніше рішення. Згодом звернув увагу на сіткомети, які вже використовували російські військові. Українські системи на той момент не повністю відповідали його вимогам: для роботи на значних відстанях потрібні були одночасно невелика вага конструкції та достатній запас батареї. Коли відповідний сітколов з'явився, військовий почав випробовувати його на практиці. Переломним став час служби у Серебрянському лісі.
«Там моїм основним завданням була розвідка. Виявляв ворога на підступах. Але та сама, скажімо так, проблема. Заходить піхота, всі до мене дзвонять. Кажуть, прикріпи ниточку чи зроби ще щось. Дуже важкий захід був. Постійно скиди, постійно дуже шкода піхоту», - розповідає він.
Саме тоді робота із сітколовом стала системною.
Не просто збити, а дати піхоті час
Завдання екіпажу Армані не хаотично полювати на всі дрони в небі. Вони прикривають конкретні ділянки, де працює українська піхота, і передусім намагаються прибрати ворожі «очі». Розвідник противника бачить позиції, коригує артилерію, допомагає FPV-операторам і виявляє пересування українських військових. Тому збитий коригувальний дрон - це додатковий час для піхоти, щоб змінити позицію або залишитися непоміченою.
«Найважливіше для нас - усунути "очі" ворога з ділянки, де перебуває наша піхота. Коли бійці заходять на позицію, їх треба прикрити. Коли тримають оборону вже на позиції, то перш ніж штурмувати, ворог намагається FPV, скидами "задувати" її», - пояснює військовий.

За словами Ростислава, часто достатньо збити два-три ворожі дрони, щоб інтенсивність атак на позицію зменшилася.
«Наша ж мета не збити дрон, а врятувати життя, правильно? Якщо збивається дрон і не рятується життя, значить, відповідно, ми не допрацьовуємо. Треба працювати більше», - наголошує прикордонник.
Мова не про власні результати, а про роботу всього екіпажу.
«В екіпажі немає одного героя. Весь екіпаж - герой», - зауважує військовослужбовець.
У літній період оператори можуть проводити в повітрі по 12–16 годин активної роботи. Кожен виліт - це ризик. Дрон із сіткометом помітніший для противника, адже під ним знаходиться конструкція із сіткою. Тож екіпаж має діяти максимально продумано, щоб після перехоплення не привести ворога до власної позиції.
500 збитих дронів - і жодного бажання зупинятися
За час роботи Армані знищив близько 500 ворожих безпілотників. Бувало, що за один день вдавалося збити десять. Водночас вартість кожного втраченого борту для ворога - це не лише гроші, а й втрата можливості бачити поле бою та атакувати українських військових.
«Новий борт - 200 тисяч. От і порахуйте, яка сума виходить, коли їх втрачено п’ятдесят», - говорить він.
Але для українського екіпажу найважливішим залишається зовсім інше - життя побратимів. Військовий згадує випадок у Серебрянському лісі, коли його побратим, який лише починав працювати оператором, збив дрон зі скидом над пораненим українським бійцем. Це був уже другий ворожий безпілотник, який намагався атакувати позицію.
«Він швидко зорієнтувався, замінив сітку і так добре спрацював», - розповідає Армані.
Такі моменти, за його словами, і є справжнім результатом роботи екіпажу.
«Армані - чорт»
Про українського оператора знають і російські військові. Одного разу після бойового вильоту він переглядав відеозапис із власного дрона й помітив напис на збитому ворожому БпЛА: «Армані - чорт».
«Я знявся з позиції, дав інтерв'ю і знову зайшов на позицію. Ну, займаюся знищенням дронів далі. Підлітаю до дрона. А я завжди відеофіксацію роблю із самого дрона, там хороша якість у ньому. Так от: збив дрон, повернувся назад, переглядаю запис. Там пише: "Армані - чорт". Вже пізніше зрозумів, що це після інтерв'ю», - згадує військовий.
Прикордонник розповідає, що російські оператори намагаються вивчати його тактику так само, як українські військові аналізують роботу противника.
«Я і тактику ворога теж там вивчав. Їхні засоби, їхні системи, як вони працюють, трошки треба винюхувати це», - говорить Армані.
Одним із найцікавіших для нього стало своєрідне протистояння з російським оператором сіткомета. Військовий побачив його роботу у відкритих джерелах і зрозумів, що саме цей екіпаж створює проблеми українським операторам на їхній ділянці.
«От саме з ним я найбільше, скажімо, протистояння мав. Він полював, вилітав спеціально за мною, ми ж намагалися діяти на випередження, вражаючи їхні цілі», - розповідає прикордонник.
Відчуття провини
Попри багатомісячну службу на передовій, Армані неохоче йде у відпустки. Каже, що не знає, що робити далеко від побратимів, які стали для нього рідними.
«Я відчуваю якусь ніби провину перед піхотою. Це внутрішнє відчуття, складно пояснити», - зізнається він.

Тепер частина його роботи - навчати нових бійців. Він переконаний, що техніці можна навчити, але без внутрішньої мотивації справжнього результату не буде.
«У кого є бажання, у кого горять очі, того навчимо. Якщо людина щось робить лише тому, що так сказав командир, навряд. Важлива внутрішня мотивація, прагнення щось зробити, чогось не допустити», - зазначає військовий.
Ростислав також говорить про те, що новим бійцям потрібен час, аби адаптуватися до війни, навчитися довіряти побратимам і зрозуміти, що навіть у найскладнішій ситуації існують правила, взаємодія та чіткі завдання.
Мрія Армані
Попри досвід війни, втому і постійний ризик, найбільша мрія Ростислава Варданяна виявилася не про себе. Він хоче, щоб українці знову відчували себе єдиною нацією і не шукали ворогів серед своїх.
«Бути єдиною нацією, яка розуміє, хто дійсно кривдник і не шукає ворогів серед своїх», - відповідає він на запитання про мрію.

Військовий зізнається, що коли буває у тилу, дедалі частіше помічає відчуження між людьми та втрату тієї єдності, яку українці відчували на початку повномасштабної війни.
«Мені здається, що ми якісь більш чужі стаємо», - говорить Армані.
І додає, що саме тому йому часто хочеться повертатися на фронт - туди, де побратими добре розуміють ціну того, що вони роблять щодня:
«Мені здається, що так, ми втрачаємо його. Мені хочеться повертатись сюди, тому що тут бійці розуміють ціну того, що ми робимо».
Золота Зірка - заради тих, кого він прикриває
24 серпня, у День Незалежності України, Ростислав Варданян отримав найвищу державну нагороду - звання Героя України та орден «Золота Зірка». Під час урочистостей він зустрівся з Президентом України Володимиром Зеленським та передав йому свій бойовий шеврон. Для самого ж Армані ця нагорода - не привід говорити про себе як про героя. Адже він і далі повторює: за кожним збитим дроном стоїть робота цілого екіпажу, а за кожним успішним перехопленням - можливість українського піхотинця залишитися живим.

«Поки зможу приносити користь, буду тут», - наголосив Герой України Ростислав Варданян.
Департамент комунікації МВС