Контраст
Шрифт

Взяв у полон росіян та зберіг своїх бійців: історія чернігівського гвардійця

clock
23.05.2022 16:07


Штаб-сержант Костянтин присвятив армії 20 років свого життя. Зараз він проходить службу в лавах Національної гвардії України. З перших днів війни Костянтин стояв на захисті свого рідного міста – Чернігова.

«Пам'ятаю, як 26-го лютого ми займали оборону на одному із в'їздів у місто та готувалися зустрічати ворога. Отримавши інформацію, що неподалік наших позицій рухається ворожа техніка, ми пішли у розвідку. Просуваючись по приватному сектору, я помітив три танки Т-72 з білим маркуванням на стволах, які рухалися просто навпростець жилими подвір'ями чернігівців – це були орки. Передавши інформацію командуванню, ми почали відступати до наших позицій. Потім підтягнулись наші танчики зі славетної першої танкової бригади. Влучними пострілами вони знищили два Т-72 та один підбили», – пригадує гвардієць.

Того ж дня Костянтин разом зі своїми побратимами захопили у полон двох військових рф з екіпажу підбитого танку, один з них виявився начальником штабу танкового батальйону.

«Через два дні по наших позиціям рашисти відкрили щільний вогонь з артилерії. Вони хотіли знищити наші танки та блокпост, який стояв у них на шляху. Орки й раніше обстрілювали межі міста, але це були хаотичні цілі, влучали то у баки з під сміття, то у жилу дев’ятиповерхівку. Під моїм командуванням були строковики та молодий контрактник, тому я прийняв рішення сховати весь свій особовий склад у погріб приватного будинку, який знаходився біля нашого посту, а сам залишився на позиції для контролю оперативної обстановки та вчасної доповіді у разі її зміни. В момент коли я переміщався з одного окопу в інший, неподалік від мене розірвався снаряд – і осколок з нього влетів мені прямісінько в ногу. Розуміючи, що я отримав поранення, але не відчуваючи болю я доповз до укриття та сам наложив собі турнікет. Побратими одразу витягли мене з під обстрілів та доставили до лікарні», – розповідає Костянтин.

Лікарі буквально по частинках склали гвардійцю велику гомілкову кістку правої ноги та витягли звідти осколок.

Попереду у Костянтина довгі місяці реабілітації та відновлення. Але він не засмучується та ні хвилини не жалкує про те, що тоді сам залишився на позиції.

Згідно з указом Президента України гвардійця нагороджено медаллю "За військову службу Україні" 

Пресслужба НГУ