Нацгвардієць «Весна» розповів про бої на Луганщині
«Весна» — контрактник 3-ї бригади оперативного призначення, розпочинав службу як строковець. Наразі він — навідник артилерійського розрахунку. Цивільна професія — інженер-механік, має вищу освіту.
На початку лютого минулого року заїхав на ротацію на Луганщину у складі батальйонної групи в населений пункт Штормове. З лютого по травень знаходився в охопленій бойовими діями Луганській області і брав участь у найзапекліших боях.
«23 лютого у нас була пробна евакуація ВОПа, за дві з половиною години зібрали всі речі та переїхали на більш безпечну позицію. Протягом доби ми розміщались, перед тим, як йти відпочивати, була подана команда повертатись на свої об’єкти. У бліндаж забіг солдат, який ніс службу на посту і сказав, що почалась війна. Ніхто спочатку йому не повірив, через пів години забіг старший взводного опорного пункту і сказав спускатись у ДОТ (бетонне укриття). Вийшов на вулицю, побачив заграву зі сторони Станиці Луганської. Було чутно вибухи. Ми пересиділи в укритті, за нами приїхав КРАЗ та виїхали спочатку на блокпост, потім перегрупувалися і двома колонами відправились в бік міста Рубіжне», — розповідає «Весна».
Позиція гвардійців у Штормовому знаходилася за три кілометри від кордону, група була невелика за чисельністю, тож не змогла б її утримати проти більш значних сил противника. Незабаром гвардійців вивели до Рубіжного. Там вони отримали нове бойове завдання — спільно з військовою частиною 3035 відбити колону противника. Гвардійці несли службу в Рубіжному на спостережних постах та позиціях на околицях.
«На виїзді з Рубіжного ми виставили блокпост в бік Кремінної, перевіряли машини на в’їзд та виїзд. Наш блокпост почали обстрілювати, старший блокпоста дав команду відступити. Ми відійшли в ліс, біля блокпоста, перечекали поки закінчиться обстріл і потім повернулись на блокпост. Біля нас знаходився пансіонат, старший блокпоста разом з двома солдатами пішов перевіряти будівлю. Через 10 хвилин над головою починають свистіти кулі, ми знову відійшли в лісосмугу. При вході в будівлю знаходилась група військових з червоними пов’язками, які почали стріляти по нас. Одночасно наш блокпост засипали з мінометів. Ми сіли в бронекапсулу та відступили під обстрілами на батальйонну групу, щоб перегрупуватися», — зазначає нацгвардієць.
Ввечері того ж дня гвардійці повернулись на блокпост, біля нього стояла БМП, як виявилось, це були хлопці з ССО, які приїхали на посилення для штурму пансіонату. Військові розраховували, що в пансіонаті знаходяться тільки окупанти, проте, коли танки та штурмові групи були вже напоготові, гвардійцям по радіостанції наказали не відкривати вогонь, тому що у приміщенні знаходиться цивільне населення. Це було близько ста людей похилого віку та інваліди, які не можуть самостійно звідти вийти.
«Російські війська прикривались цивільним населенням, у нас не було вибору, тому ми обережно почали поетапний штурм, під час штурму окупанти частково відійшли в ліс. ССО пішли за ними, а ми займались евакуацією людей. Після цього ми переїхали в бік населеного пункту Золоте і там несли службу на взводних опорних пунктах. Нас накривали тяжкою артилерією і ми у відповідь працювали також, потім на нашу позицію виїхав російський танк на відстані приблизно 600 метрів, почав обстрілювати нашу позицію і відійшов. Був поранений один наш військовослужбовець та один загинув», — ділиться гвардієць.
Наступного дня ворог підійшов до позиції наших військових майже впритул до 10 метрів, одночасно йшов обстріл з мінометів, було пряме попадання міною в бліндаж, всі залишилися живі, проте одного гвардійця зачепило уламком у скроню. З бліндажа вибралися, але було складно, поранений на ходу втрачав свідомість, відступали гвардійці з боєм, до точки евакуації Дмитро ніс пораненого на собі.
«Ворог стріляв не прицільно, просто заливав “градом” куль, ми відстрілювалися та відійшли на сусідню позицію ЗСУ, і зробили запит на артпідтримку, по нашій позиції відкрили туди вогонь, пізніше аеророзвідка підтвердила втрати ворога. Після цього мене перевели на іншу позицію. Вона була — найзлощасніша — під Катеринівкою. Між посадкою і полем була просіка, з цієї просіки виїхав танк і почав “прасувати” нашу позицію, по землі, по деревах. Ворог знав, що у посадці є бліндажі, і працював максимально інтенсивно, щоб пробити собі дорогу на проїзд. Наступного ранку знову був сильний обстріл, тоді мене й зачепило, ударною хвилею відкинуло назад, була сильна контузія, мене евакуювали, вивели на госпіталь, від наступної батальйонної групи дізнався, що карма все-таки існує, бо цей танк там і підірвався на міні», — розповів гвардієць.
Сьогодні «Весна» знову воює у складі свого підрозділу.
Національна гвардія України
