Запрошуємо на міжвідомчу науково-практичну конференцію «Актуальні питання кримінального процесу, криміналістики та судової експертизи»

24 листопада 2017 року о 09.00 год. в приміщенні Національної академії внутрішніх справ (м. Київ, Солом’янська площа, 1) відбудеться міжвідомча науково-практична конференція «Актуальні питання кримінального процесу, криміналістики та судової експертизи». У події візьмуть участь керівництво Національної поліції України, Головного слідчого управління НПУ, Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України. До проведення заходу також залучені фахівці з вищих навчальних закладів, відомі вчені. Під час конференції обговорюватимуться актуальні питання криміналістики, кримінального процесу та судових експертиз, шляхи удосконалення кримінального процесуального законодавства та перспективи розвитку різних видів судових експертиз, а також впровадження отриманих результатів в практичну діяльність. Також відбудеться презентація довідника «Участь спеціаліста в огляді місця події», підготовленого авторським колективом Національної академії внутрішніх справ, Головного слідчого управління Національної поліції України, Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за сприяння та міжнародної технічної допомоги Консультативної місії ЄС в Україні; буде представлено проект інформаційно-пошукової системи «Інспектор-криміналіст». Організатори заходу: Міністерство внутрішніх справ України, Національна поліція України, Національна академія внутрішніх справ та Консультативна Місія ЄС в Україні.

066-297-27-02, 066-310-83-84 або 520-08-46
Міністерство
внутрішніх справ України 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10
з по
Пошук по сайту

Міністерство внутрішніх справ України

Автоматична інформаційно-довідкова служба:
(044) 256-03-33

Канцелярія:
(044) 256-16-27

Факс:
(044) 253-64-04

Інформаційні запити ЗМІ

e-mail: zmi@mvs gov ua

Телефон "Довіри" Управління у справах участників АТО

(044) 256-17-20
вівторок та четвер
(крім державних свят)
з 10:00 до 12:00
та з 15:00 до 17:00
ГУМВС України в Київській області
Київ
Лвів
Луцьк
Рівне
Ужгород
Івано-Франківськ
Тернопіль
Чернівці
Хмельницький
Житомир
Вінниця
Чернігів
Черкаси
Суми
Полтава
Харків
Кіровоград
Дніпропетровськ
Луганськ
Донецьк
Запоріжжя
Херсон
Миколаїв
Одеса
Сімферополь
Київська областьЛьвівська областьВолинська областьРівненська областьЗакарпатська область
Івано-Франківська областьТернопільська областьЧернівецька областьХмельницька областьЖитомирська область
Вінницька областьЧернігівська областьЧеркаська областьСумська областьПолтавська область
Харківська областьКіровоградська областьДніпропетровська областьЛуганська областьДонецька область
Запорізька областьХерсонська областьМиколаївська областьОдеська областьАР Крим область

Стратегія 2020

СТРАТЕГІЯ
розвитку системи Міністерства внутрішніх справ України
до 2020 року

Повноцінний розвиток Української держави неможливий без створення єдиної стійкої і функціональної системи внутрішніх справ, як частини сектору національної безпеки.

Сучасні виклики і загрози, перш за все гібридні, обумовлені впливом комплексу соціально-демографічних, економічних, політичних, правових, психологічних і технологічних чинників, вимагають системного реагування, адекватної трансформації як усього сектору безпеки, так і системи внутрішніх справ зокрема, а також включення цієї системи у сферу політичних пріоритетів держави.

Роль Міністерства внутрішніх справ України полягає у створенні умов розвитку безпечного середовища життєдіяльності, як основи безпеки на території України, а також сучасної системи внутрішньої безпеки, як чинника стримування подальшого поширення російської агресії.

У процесі реалізації «Стратегії розвитку органів внутрішніх справ України», затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2014 року № 1118-р, Міністерство внутрішніх справ України реформовано в орган управління в системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики в таких сферах:

– забезпечення охорони прав людини і основних свобод, інтересів суспільства і держави;

– протидії злочинності;

– підтримання публічної безпеки і порядку;

– надання поліцейських і адміністративних послуг;

– захист державного кордону та охорони суверенних прав України;

– організації цивільного захисту, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і ліквідація їх наслідків;

– міграції і громадянства.

Позбавившись статусу «міністерства міліції», Міністерство внутрішніх справ України стало багатопрофільним цивільним відомством європейського типу, що координує діяльність органів, які реалізують державну політику у сфері внутрішніх справ. Тим самим були розмежовані задачі політичного управління і професійної діяльності у сфері внутрішніх справ України. Такий підхід є основоположним для подальшого розвитку системи МВС.

I. СФЕРА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ МВС

Сфера відповідальності Міністерства внутрішніх справ України належить до комплексної системи суспільних відносин.

МВС формує державну політику і забезпечує її узгоджену реалізацію Національною поліцією України, Державною службою з надзвичайних ситуацій України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Державною міграційною службою України, Національною гвардією України, Головним сервісним центром МВС України, а також територіальними органами, підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери управління Міністерства (далі - система МВС).

Основні потреби і належне функціонування системи МВС забезпечують відомчі вищі навчальні заклади зі специфічними умовами навчання, заклади охорони здоров'я, підприємства, науково-дослідні експертно-криміналістичні центри та наукові установи.

Ключові виклики, які сьогодні стоять перед органами системи МВС, безпосередньо пов’язані з їх компетентністю в забезпеченні безпеки громадян та суспільства, здатністю протистояти злочинності, забезпечувати прозорі та якісні сервіси для суспільства.

II. ЦІЛІ СТРАТЕГІЇ

Цілями цієї Стратегії є створення безпечного середовища для існування та розвитку вільного суспільства через формування та реалізацію державної політики у сфері внутрішніх справ, зміцнення довіри до органів системи МВС з боку суспільства, продовження розвитку України як безпечної європейської держави, в основі якої лежать інтереси її громадян та висока ефективність усіх складових системи МВС.

III. ПІДХОДИ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ

Досягнення цілей Стратегії вимагає зосередження ресурсів і зусиль у межах пріоритетів державної політики у сфері внутрішніх справ та розвитку системи МВС.

Реалізація Стратегії складатиметься з послідовних кроків на основі оптимальних рішень, які враховують позитивний досвід і кращі практики провідних країн світу. При цьому в ході реформування має бути забезпечено стійке функціонування, керованість і ефективність роботи органів системи МВС.

МВС забезпечуватиме реалізацію цілей Стратегії відповідно до основних положень, закріплених у Конституції України, законах України та узгоджуватиме зміст заходів з іншими державними рішеннями стратегічного рівня. Так, у межах компетенції МВС забезпечить реалізацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 26 травня 2015 року № 287, Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України, затвердженої Указом Президента України від 14 березня 2016 року № 92, Стратегії реформування державного управління на 2016-2020 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 474-р.

Крім того, МВС сприятиме впровадженню євроінтеграційної політики у сфері внутрішніх справ та досягненню критеріїв, необхідних для набуття повноправного членства України в Організації Північноатлантичного договору.

МВС забезпечуватиме реалізацію цілей Стратегії, керуючись такими підходами:

1. Служіння суспільству:

– забезпечення дотримання прав людини і основних свобод як ключової цінності в діяльності органів системи МВС;

– реалізації органами системи МВС своїх функцій, керуючись потребами людини.

2. Підзвітність і демократичний цивільний контроль:

– становлення МВС, як суб’єкта системи демократичного цивільного контролю над органами системи МВС;

– удосконалення форм та способів демократичного цивільного контролю над органами системи МВС;

– відкритість і прозорість процесів підготовки і прийняття публічних рішень у системі МВС.

3. Залучення суспільства до процесу створення безпечного середовища:

– тісна співпраця з територіальними громадами і суспільством у цілому;

– створення механізмів партнерства з інститутами громадянського суспільства;

– нетерпимість до корупції.

4. Сучасні практики управління:

– упровадження інноваційних рішень та інструментів державної політики;

– використання успішних міжнародних практик і сприяння реалізації пілотних проектів;

– управління та розумне делегування повноважень з метою створення сприятливого середовища для прийняття рішень, ініціативності та співпраці;

– розвиток соціальної компетентності і системи зворотного зв’язку з персоналом.

5. Інформатизація діяльності:

підвищення ефективності роботи і взаємодії через максимальне використання інформаційно-комунікаційних технологій у реалізації завдань органами системи МВС.

IV. СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ СИСТЕМИ МВС

Стратегія розвитку системи МВС до 2020 року є візією розвитку органів системи МВС, як невід’ємної частини сектору національної безпеки України, та визначає наступні пріоритети їх діяльності:

– безпечне середовище;

– протидія злочинності;

– дотримання та забезпечення прав людини органами системи МВС

– ефективне інтегроване управління кордонами і збалансована міграційна політика;

– якість і доступність послуг;

– ефективне врядування, прозорість і підзвітність;

– розвиток кадрового потенціалу та соціальний захист працівників.

БЕЗПЕЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

1. Очікуваний результат

Безпечне середовище життєдіяльності людей, забезпечене орієнтованою на потреби населення діяльністю органів системи МВС, їх швидким і компетентним реагуванням на надзвичайні ситуації і події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, їх превенцією та активною участю громадян.

2. Виклики:

– складна криміногенна ситуація в державі, високий рівень корупції та організованої злочинності, економічна нестабільність та поява нових типів загроз і злочинів унаслідок військової агресії з боку Російської Федерації;

– відсутність єдиної і оптимальної системи швидкого реагування на повідомлення про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці;

– несвоєчасне реагування на надзвичайні ситуації внаслідок обмежених спроможностей сил цивільного захисту, їх значної віддаленості від місць виникнення таких ситуацій;

– критична ситуація з аварійністю на дорогах і тяжкість наслідків дорожньо-транспортних пригод;

– недосконалість місцевої інфраструктури безпеки, обмежені можливості відеоспостереження, застарілість системи оповіщення населення про виникнення надзвичайних ситуацій;

– надмірний регуляторний вплив на суб'єкти господарювання інспектуючих органів системи МВС;

– недостатній рівень участі суспільства в механізмах попередження правопорушень і запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

– недосконалість чинного законодавства щодо забезпечення громадського порядку і безпеки під час проведення масових заходів;

– відсутність належних навичок забезпечення особистої безпеки і недостатній рівень розуміння населенням своєї активної ролі в забезпеченні громадської безпеки.

3. Необхідні кроки:

– розвиток партнерства і соціальної взаємодії, створення механізмів спільного виконання завдань органами системи МВС і населенням, зокрема територіальними громадами;

– упровадження організаційних механізмів взаємодії органів системи МВС з місцевими органами влади і самоврядування, спільна підготовка превентивних програм і програм забезпечення безпеки територіальних громад;

– реалізація принципу соmmunity ро1ісіng (діяльності системи МВС орієнтованої на потреби громад) в операційній та управлінській діяльності органів системи МВС;

– розвиток інститутів дільничних поліцейських і патрульної поліції, як першої компетентної ланки співпраці з населенням;

– удосконалення нормативно-правового регулювання і підвищення спроможностей системи МВС забезпечувати громадський порядок і безпеку під час масових заходів;

– підвищення спроможностей сил цивільного захисту щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідації їх наслідків, у тому числі в особливий період;

– упровадження та розвиток системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112;

– розвиток системи оповіщення населення про надзвичайні ситуації на державному і місцевому рівнях;

– розвиток системи запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і профілактики пожеж, заснованої на аналізі ризиків пожежної і техногенної безпеки та послугах страхування;

– сприяння поширенню практики запобігання злочинності через планування територій (сrime prevention through environmental design – CPTED);

– забезпечення безпеки дорожнього руху у сфері компетенції органів системи МВС України, у тому числі шляхом підвищення ролі превентивних заходів, розвитку підрозділу Національної поліції для обслуговування доріг міжнародного і національного значення, упровадження фіксації порушень правил дорожнього руху в автоматичному режимі;

– підвищення обізнаності і розвиток навичок населення, пов'язаних з належним реагуванням у надзвичайних ситуаціях і забезпеченням особистої безпеки.

ПРОТИДІЯ ЗЛОЧИННОСТІ

1. Очікуваний результат

Зміцнення громадської безпеки і правопорядку в державі завдяки реалізації превентивних програм і підвищенню спроможностей органів системи МВС у протидії злочинності.

2. Виклики:

– підвищення рівня злочинності, обумовлене чинниками складної соціально-економічної ситуації в державі, внутрішніми і зовнішніми загрозами національній безпеці в умовах гібридної війни;

– низький рівень ефективності превентивних заходів у сфері протидії злочинності;

– відсутність ефективної взаємодії суб'єктів забезпечення національної безпеки України у сфері боротьби із злочинністю;

– зростання транснаціональної злочинності та необхідність розвитку міжнародного співробітництва в боротьбі з організованою злочинністю;

– низький рівень використання аналітичних інструментів у протидії злочинності і прогнозуванні відповідних загроз;

– низька ефективність проведення досудового розслідування, як наслідок недосконалості правових механізмів, надмірного навантаження на органи досудового розслідування та їх неукомплектованості.

3. Необхідні кроки:

– підвищення ролі превентивної діяльності у сфері протидії злочинності і упровадження відповідних локальних програм у рамках єдиної політики, сформованої МВС;

– удосконалення організаційних і правових основ для посилення боротьби з організованою злочинністю та протидії торгівлі людьми, наркозлочинності та кіберзлочинності;

– упровадження інституту кримінальних проступків і нових процесуальних форм для підвищення ефективності досудового розслідування;

– розроблення і впровадження єдиної електронної системи роботи з даними і матеріалами досудових розслідувань у партнерстві з органами прокуратури і судами (е-Саsе management system) для забезпечення безперервності та підзвітності проведення досудового розслідування;

– реалізація концепції діяльності органів системи МВС, заснованої на використанні різних джерел інформації (Іntelligence Led Ро1ісіng), комплексне впровадження сучасних систем кримінального аналізу, у тому числі методології ЄВРОПОЛ;

– забезпечення належного рівня технічного і матеріального оснащення органів досудового розслідування і використання в їх діяльності сучасних експертно-криміналістичних засобів;

– підвищення професіоналізму працівників органів системи МВС щодо використання форм і методів оперативно-розшукової діяльності;

– удосконалення законодавчого механізмів регулювання і контролю за обігом і використанням зброї та вибухонебезпечних речовин;

– розроблення і впровадження оптимальної системи захисту свідків в Україні разом з іншими органами державної влади;

– розвиток міжнародної взаємодії у сфері протидії організованій і транснаціональній злочинності;

– розвиток системи ювенальной превенції у сфері відповідальності органів системи МВС.

ДОТРИМАННЯ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ ОРГАНАМИ СИСТЕМИ МВС

1. Очікуваний результат

Мінімізація порушень прав людини і основних свобод у діяльності органів системи МВС, забезпечення швидкого доступу людей до дієвих механізмів відновлення порушених прав.

2. Виклики:

– порушення балансу між забезпеченням безпеки і дотриманням прав людини на користь державної безпеки внаслідок підвищення рівня загроз національній безпеці та територіальній цілісності України;

– погіршення ситуації у сфері дотримання прав людини в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а також тимчасово окупованій території України;

– низький рівень виконання рекомендацій правозахисних місій і делегацій ОБСС, Ради Європи, ООН та інших міжнародних організацій;

– відсутність дієвих механізмів відновлення порушених прав людини, які передбачали б доступ заявників до процесу розгляду звернень, демократичного цивільного контролю в цій сфері, недостатня прозорість діяльності органів системи МВС;

– несистемність роботи з підвищення рівня знань, вироблення умінь та навичок персоналу органів системи МВС у забезпеченні прав людини і основних свобод.

3. Необхідні кроки:

– удосконалення нормативно-правового регулювання підстав і порядку застосування працівниками органів системи МВС фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї;

– автоматизація обліку затриманих осіб (сustody records) з метою запобігання незаконним затриманням та вдосконалення системи захисту таких осіб від тортур і жорстокого поводження;

– удосконалення механізмів подачі та розгляду скарг щодо порушень прав людини працівниками органів системи МВС, що передбачають демократичний цивільний контроль і доступ заявників до інформації про стан розгляду їх скарг;

– моніторинг дотримання прав людини і розгляду скарг про порушення прав людини працівниками органів системи МВС на рівні апарату Міністерства і забезпечення узгодженого впровадження рішень у цій сфері міжнародних судових установ чи органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна;

– розвиток системи роботи з потерпілими та жертвами;

– упровадження рекомендацій Національного превентивного механізму із забезпечення дотримання прав осіб, які знаходяться в ізоляторах тимчасового тримання та пунктах тимчасового перебування іноземців і осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України;

– забезпечення внутрішньої комунікації і навчання працівників органів системи МВС з питань дотримання та забезпечення прав людини і основних свобод як невід'ємної частини їх професійного навчання;

– розвиток системи захисту прав людей з особливими потребами;

– розвиток організаційних механізмів забезпечення реалізації гендерної політики в діяльності органів системи МВС.

ЕФЕКТИВНЕ ІНТЕГРОВАНЕ УПРАВЛІННЯ КОРДОНАМИ І ЗБАЛАНСОВАНА МІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА

1. Очікуваний результат

Зміцнення безпеки державного кордону та дотримання вимог міграційного режиму, засноване на інтегрованому підході, а також урахуванні актуальних загроз національній безпеці і локальних потреб.

2. Виклики:

– загроза територіальній цілісності і суверенітету України і терористична загроза, зростання транснаціональної та організованої злочинності і нелегальної міграції, контрабанди зброї, вибухових речовин і наркотичних засобів, у контексті існування військового конфлікту на території держави;

– необхідність відновлення контролю над всіма ділянками державного кордону;

– недостатнє облаштування державного кордону;

– необхідність імплементації європейських стандартів інтегрованого управління кордонами і розвитку сервісного підходу;

– недосконалість інформаційного обміну відносно ідентифікації осіб, які перетинають кордон, між органами системи МВС і на міжнародному рівні;

– відсутність прозорих і чітких процедур і механізмів установлення правового статусу біженців, осіб без громадянства,  та осіб, що потребують додаткового або тимчасового захисту.

3. Необхідні кроки:

– відновлення повного контролю у складі сил оборони над державним кордоном у межах Донецької і Луганської областей, а також забезпечення готовності до його охорони в межах тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим після відновлення на вказаній території конституційного ладу України;

– облаштування державного кордону сучасними засобами контролю із урахуванням пріоритетності українсько-російського кордону і територій, прилеглих до районів проведення антитерористичної операції та Автономної Республіки Крим;

– запровадження європейських стандартів інтегрованого управління кордонами;

– розвиток механізмів охорони кордонів спільно з правоохоронними органами держав-членів Європейського Союзу та Республіки Молдова;

– упровадження механізмів контролю за дотриманням прав людини при перетині державного кордону;

– розвиток взаємодії між ДМС, Держприкордонслужбою і Національною поліцією з питань протидії транскордонній злочинності, торгівлі людьми і неконтрольованій міграції;

– посилення протидії злочинності в прикордонних районах і розвиток спеціальних підрозділів швидкого реагування Держприкордонслужби;

– запровадження в системі МВС механізму приведення інформації про особу, що міститься у наявних державних та єдиних реєстрах, інших інформаційних базах, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, та використовуються з метою проведення ідентифікації осіб, до єдиного ідентифікатора – унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі;

– поширення використання біометричних паспортів, ID-карток і розвиток технічної інфраструктури їх застосування;

– розвиток міжнародного співробітництва щодо обміну даними для забезпечення охорони та захисту державного кордону і дотримання міграційного режиму;

– поліпшення доступності та підвищення прозорості процедур визнання людини особою без громадянства, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

– удосконалення механізмів установлення статусу мігрантів, які фактично інтегровані в українське суспільство і не мають визначеного статусу.

ЯКІСТЬ І ДОСТУПНІСТЬ ПОСЛУГ

1. Очікуваний результат

Висока якість та доступність послуг органів системи МВС, забезпечена шляхом дотримання стандартів, які відповідають очікуванням громадян.

2. Виклики:

– низький рівень довіри громадян щодо якості і прозорості послуг, що надаються;

– застарілі бюрократичні форми і підходи до надання послуг, недостатня орієнтація на потреби громадян;

– закритість і непрозорість у роботі, корупційні ризики;

– відсутність відкритих та публічних стандартів та регламентів надання послуг.

3. Необхідні кроки:

– упровадження сервіс-орієнтованого підходу в діяльності органів системи МВС;

– дерегуляція і спрощення процедур;

– упровадження системи управління якістю у сфері надання послуг органами системи МВС, розроблення і впровадження стандартів і прозорих процедур обслуговування населення, а також механізмів оцінювання якості надання послуг громадянами;

– концентрація надання послуг органами системи МВС у спеціально відведених зонах обслуговування;

– розширення доступності послуг шляхом взаємного делегування повноважень з їх наданням іншим уповноваженим суб'єктам;

– розвиток партнерства органів системи МВС з організаціями приватного і публічного секторів у розвитку надання послуг;

– збільшення кількості послуг, доступних в онлайн-режимі, популяризація цих послуг і стимулювання населення до їх отримання;

– побудова ефективної системи комунікації, пов'язаної з наданням державних послуг;

– розроблення і реалізація ефективних антикорупційних заходів, пов'язаних з наданням послуг органами системи МВС.

ЕФЕКТИВНЕ ВРЯДУВАННЯ, ПРОЗОРІСТЬ І ПІДЗВІТНІСТЬ

1. Очікуваний результат

Стійка, керована, технологічно розвинута система МВС, здатна протистояти сучасним викликам і загрозам. Запроваджені дієві механізми демократичного цивільного контролю і співпраці з громадськістю призводять до зміцнення національної безпеки.

2. Виклики:

– відсутність чітких критеріїв оцінки роботи органів системи МВС, надмірна бюрократизація їх роботи, організаційна ієрархізація вироблення і прийняття управлінських рішень;

– намагання здійснювати політичний тиск на діяльність органів системи МВС;

– недосконалість взаємодії органів системи МВС і наявність різних підходів до вирішення спільних загальних завдань;

– відсутність ефективної системи ІТ-управління в системі МВС і необхідність упровадження сучасних аналітичних і  управлінських рішень;

– застарілі підходи до управління інформаційними ресурсами органів системи МВС, недостатній рівень використання ними інформаційно-комунікаційних технологій;

– відсутність практики впровадження вдалих інноваційних та технологічних рішень у діяльність органів системи МВС;

– недотримання стандартів доброчесності працівниками, наявність корупційних ризиків;

– недостатня ефективність механізмів демократичного цивільного контролю, передбачених законодавчими актами України;

– відсутність узгодженого і системного підходу до налагодження комунікації із суспільством;

– відсутність системного вирішення проблеми авторизованого доступу користувачів, еталонної консолідації, перевірки актуальності і достовірності даних інформаційних ресурсів системи МВС;

– ступінь інтеграції в міжнародний інформаційний простір у сфері безпеки не відповідає сучасним викликам, які стоять перед системою МВС.

3. Необхідні кроки:

– удосконалення нормативно-правового регулювання функціонування системи МВС, у тому числі прийняття Закону України «Про органи внутрішніх справ»;

– упровадження сучасних методів формування і аналізу державної політики у сфері внутрішніх справ;

– розширення і вдосконалення практики міжвідомчого планування реалізації державної політики органами системи МВС і пріоритезація використання ресурсів за стратегічними напрямками;

– впровадження кращих управлінських практик в органах системи МВС і підтримка пілотних проектів;

– перегляд повноважень органів системи МВС і позбавлення їх невластивих функцій;

– розумна децентралізація повноважень та відповідальності в організаційній структурі органів системи МВС і формування умов для ефективного прийняття рішень, ініціативності і мотивації персоналу;

– розроблення критеріїв оцінки діяльності органів системи МВС і побудова системи моніторингу і контролю за реалізацією державної політики у сфері внутрішніх справ;

– розроблення і впровадження єдиних підходів до комунікацій стосовно висвітлення завдань, цілей, актуальних питань діяльності і реформування органів системи МВС;

– упровадження ефективних механізмів цивільного демократичного контролю за діяльністю органів системи МВС;

– розширення практики публічної звітності органів системи МВС на державному і місцевому рівнях;

– упровадження програмного підходу, координації і звітності в роботі, пов’язаній з міжнародною технічною допомогою;

– розвиток ІТ – управління системи МВС як частини загальнодержавного електронного урядування;

– об'єднання і захист відомчих інформаційних ресурсів органів системи МВС у рамках єдиного інтегрованого інформаційного середовища;

– упровадження сучасного авторизованого доступу користувачів до інформаційних ресурсів системи МВС та надання громадянам доступу до відкритих даних органів системи МВС і власних персональних даних;

– застосування сучасних аналітичних рішень (методик) в управлінській діяльності та цифровізація робочих процесів у системі МВС;

– підготовка належних інформаційних систем МВС до приєднання до Шенгенської інформаційної системи;

– розширення та оновлення знань, умінь та навичок працівників у роботі з відомчими інформаційними системами.

РОЗВИТОК КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ПРАЦІВНИКІВ

1. Очікуваний результат

Сформовано стабільний та високопрофесійний кадровий склад органів системи МВС, який здатний належно реагувати на виклики та загрози у сфері внутрішніх справ.

2. Виклики:

вимивання професійного ядра і некомплект персоналу органів системи МВС;

– відсутність ефективної та сучасної системи підготовки, відбору та управління персоналом, прозорих механізмів кар'єрного зростання;

– відсутність належної системи соціального захисту, професійного зростання та мотивації працівників системи МВС, низька ініціативність персоналу і його вразливість до корупційних ризиків;

– відмінність категорій працівників, що зумовлює необхідність вироблення спеціальних підходів в управлінні персоналом, відсутність налагодженої системи внутрішніх комунікації.

3. Необхідні кроки:

– розвиток відомчої системи освіти та підготовки кадрів, яка відповідає професійним потребам і формує загальні цінності для персоналу системи МВС;

– розроблення механізмів забезпечення прозорості відбору кадрів і кар'єрного зростання;

– розроблення і впровадження програм безперервного професійного розвитку персоналу;

– стимулювання керівників усіх рівнів до використання нових управлінських практик;

– упровадження сучасних методів мотивації та збалансованої системи соціального захисту персоналу системи МВС;

– розроблення ефективних підходів до оцінювання роботи персоналу і заохочення до підвищення її якості;

– створення налагодженої системи внутрішніх комунікацій;

– упровадження механізму міжвідомчого стажування працівників у системі МВС;

– упровадження комплексного гендерного підходу до політики розвитку кадрового потенціалу.

V. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ЦІЄЇ СТРАТЕГІЇ

Джерелами фінансування реалізації Стратегії є кошти державного бюджету, міжнародна технічна допомога та інші джерела, не заборонені законодавством.

 

При використанні матеріалу гіперпосилання на mvs.gov.ua обов`язкове