Міністерство
внутрішніх справ України 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10
з по
Пошук по сайту

Міністерство внутрішніх справ України

Автоматична інформаційно-довідкова служба:
(044) 256-03-33

Канцелярія:
(044) 256-16-27

Факс:
(044) 253-64-04

Інформаційні запити ЗМІ

e-mail: zmi@mvs.gov.ua

Телефон "Довіри" Управління у справах участників АТО

(044) 256-17-20
вівторок та четвер
(крім державних свят)
з 10:00 до 12:00
та з 15:00 до 17:00
ГУМВС України в Київській області
Київ
Лвів
Луцьк
Рівне
Ужгород
Івано-Франківськ
Тернопіль
Чернівці
Хмельницький
Житомир
Вінниця
Чернігів
Черкаси
Суми
Полтава
Харків
Кіровоград
Дніпропетровськ
Луганськ
Донецьк
Запоріжжя
Херсон
Миколаїв
Одеса
Сімферополь
Київська областьЛьвівська областьВолинська областьРівненська областьЗакарпатська область
Івано-Франківська областьТернопільська областьЧернівецька областьХмельницька областьЖитомирська область
Вінницька областьЧернігівська областьЧеркаська областьСумська областьПолтавська область
Харківська областьКіровоградська областьДніпропетровська областьЛуганська областьДонецька область
Запорізька областьХерсонська областьМиколаївська областьОдеська областьАР Крим область

Повідоміти про корупцію

  • Хто може надати повідомлення про корупцію?

    Викривач – це не статус, і не соціальне положення; викривачем не призначають і не видають відповідного посвідчення, він не має ніяких пільг. Проте це та особа, яка може своїми діями чинити опір корупції та позитивно впливати на зменшення рівня корупції в нашій державі.

    Згідно із статтею 53 Закону України «Про запобігання корупції» викривач – це особа, яка за наявності обґрунтованого переконання, що інформація є достовірною, повідомляє про порушення вимог Закону іншою особою. Отже, однією із умов викриття порушення є впевненість у тому, що інформація про корупцію достовірна. Викривачі перебувають під захистом держави. За наявності загрози життю, житлу, здоров’ю та майну осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, або їх близьких осіб, у зв’язку із здійсненим повідомленням про порушення вимог цього Закону, правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».

    Певний імунітет також має викривач, який є працівником відповідної установи. Так, він або член його сім’ї не може бути звільнений чи примушений до звільнення, не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності чи підданий з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу, у тому числі і загрозі таких заходів, наприклад переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо у зв’язку з повідомленням ним порушення вимог Закону іншою особою. Закон встановлює, що інформація про викривача може бути розголошена лише за його згодою, крім випадків, встановлених законом.

     

    детальніше
  • Форми корупції та їхні ознаки

    Форми корупції

    Ознаки корупції

    діяння

    мета

    суб’єкт

    перша

    використання службових повноважень чи пов’язаних із ними можливостей

    Одержувати неправомірну вигоду

    Особа, зазначена в статті 3 Закону України «Про запобігання корупції»

    друга

    прийняття неправомірної вигоди або прийняття її обіцянки/пропозиції для себе чи інших осіб

    третя

    Обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам

    Схилити що особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей

    детальніше
  • Щодо чого може бути надане повідомлення?

    Корупційне правопорушення, відповідно до статті 1 Законом України «Про запобігання корупції», - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

    Для більш детального розуміння цього визначення, корупційними злочинами відповідно до примітки до ст. 45 КК України, корупційними вважаються злочини, передбачені ч. 2 статті 191, ч. 2 статті 262, ч. 2 статті 308, ч. 2 статті 312, ч. 2 статті 313, ч. 2 статті 320, ч. 1 статті 357, ч. 2
    статті 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем (тобто, у випаду їх вчинення спеціальними суб’єктами злочину – службовими особами шляхом зловживання останніми своїм службовим становищем), а також злочини, передбачені ст. 210, ст. 354, 364, 364-1, 365-2, 368-370 КК («чисто» корупційні злочини, що визнаватимуться такими незалежно від суб’єктів їх вчинення).

    Злочинами, пов’язаними з корупцією, є злочини, передбачені статтями 366-1 («Декларування недостовірної інформації», 368-2 (Незаконне збагачення»), а також статтями 159-1 («Порушення порядку фінансування виборчої компанії кандидата, політичної партії (блоку)»), 160 («Підкуп виборця, учасника референдуму») і 370 («Провокація підкупу») КК.

    Правопорушення, пов’язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

    Потрібно розрізняти між собою поняття «корупційне правопорушення» і «правопорушення, пов’язане з корупцією». Специфічними ознаками останнього є те, що:

    1) воно не містить ознак корупції;

    2) воно порушує встановлені Законом України «Про запобігання корупції» (але не іншим законом) вимоги, заборони та обмеження;

    3) воно вчинене особою, зазначеної в статті 3 цього Закону;

    4) за нього законом установлено юридичну відповідальність певного виду – кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову.

    Відповідно можна виділити дві групи правопорушень:

    1) адміністративні правопорушення, прямо зазначені в главі 13-А КАП:

    - порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (стаття 172-4);

    - порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка (пожертви) (статті 172-5);

    - порушення вимог фінансового контролю (стаття 172-6);

    - порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів (стаття 172-7);

    - незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових повноважень (стаття 172-8);

    - невжиття заходів щодо протидії корупції (стаття 172-9);

    - порушення заборони розміщення ставок на спорт, пов’язаних з маніпулювання офіційним спортивним змаганням (статті 172-9-1).

    Ознаки

    Корупційне правопорушення

    Правопорушення пов’язане з корупцією

    Схожість

    Наявність порушень Закону України «Про запобігання корупції»

    Порушує встановлені цим Законом вимоги заборони та обмеження

    Суб’єкт правопорушення

    Особа, зазначена у статті 3 цього Закону

    Відмінність

    Наявність ознак корупції

    Містить ознаки корупції

    Не містить ознак корупції

    Вид відповідальності за правопорушення

    Кримінальна, дисциплінарна та/або цивільно-правова

    Кримінальна, адміністративна, дисциплінарна та/або цивільно-правова

     

    детальніше
  • Фактори корупції

    Факторами корупції слід визнавати явища, процеси, інші чинники, які здійснюють будь – який детермінуючий вплив на корупцію, обумовлюючи корупцію як явище та сприяють її конкретним проявам.

    З’ясування факторів, які детермінують корупцію, є необхідною умовою ефективної протидії їй – це дозволяє зрозуміти обумовленість такого соціального явища, як корупція. Розгляд даного питання є важливим ще й з огляду на те, що корупція є явище, яке може само розвиватися і самодетермінуватися в межах будь – якої системи, так і в МВС зокрема.

    Вчиненню корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень сприяють наступні фактори:

    – безконтрольність з боку керівництва;

    – розширення дискреційних повноважень;

    – перевищення повноважень;

    – перешкоджання здійсненню правосуддя;

    – встановлення завищених вимог до фізичних та юридичних осіб;

    – можливість використання прав фізичних та юридичних осіб залежно від інтересів посадової чи службової особи державного органу;

    – вибіркова зміна обсягу прав фізичних та юридичних осіб;

    – надмірна свобода підзаконного нормотворення;

    – незрозумілі лінгвістичні формулювання;

    – наявність прогалин у правовому регулюванні;

    – наявність правових колізій;

    – наявність декларативних положень;

    – відсутність та неповнота адміністративних процедур;

    – відсутність конкурсних (аукціонних) процедур;

    – хибні цілі та пріоритети;

    – порушення балансу інтересів;

    – ухилення від установленої процедури;

    – посадова особа приймає різні рішення відносно різних осіб в однакових ситуаціях;

    – незвично довгі або короткі строки розгляду питання в типових ситуаціях;

    – відсутність реакції на повідомлення про порушення;

    – наявність осіб, які готові допомогти вирішити проблемне питання швидко, але за додаткову винагороду;

    – пропонування посадовим особам сплатити якісь додаткові послуги, які прямо не пов’язані з встановленою процедурою;

    – не рідке використання процедур, передбачених законодавством як виняток;

    – вибіркове відношення до дій фізичних та юридичних осіб;

    – незвичні, нехарактерні непублічні рішення без належного обґрунтування;

    – невідповідність змісту (обставин викладених у) документу фактичним обставинам події;

    – виникнення конфлікту інтересів;

    – стиль життя посадовця не відповідає його доходам;

    – незважаючи на негативні висновки інших установ, в терміновому порядку приймається сумнівне рішення та інші.

     

    детальніше
  • Як ідентифікувати корупційне правопорушення?

    Характерні ознаки корупційних діянь:

    наявність у державного службовця, посадової та службової особи системи МВС чи близьких осіб не задекларованого:

    – нерухомого майна (квартири, земельної ділянки, об’єктів незавершеного будівництва тощо);

    – цінного рухомого майна (транспортні засоби);

    – цінних паперів;

    – інших корпоративних прав;

    – юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї;

    – нематеріальні активи;

    – доходи, у тому числі подарунки;

    – грошові активи;

    – фінансові зобов’язання;

    – видатки та правочини посадовця;

    – посади чи роботи за сумісництвом посадовця;

    – членство посадовця в об’єднаннях (організаціях) та входження до їх органів);

    наявність у посадовця задекларованого майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість, і можуть відрізнятися від достовірних на суму понад 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

    встановлення невідповідності рівня життя посадовця задекларованим ним майну і доходам зі способом життя (постійне придбання предметів розкоші, ювелірних прикрас, коштовного одягу, взуття, товарів повсякденного попиту, проведення відпусток за кордоном на дорогих і престижних курортах, в дорогих туристичних поїздках);

    вимагання, прохання, одержання посадовцем безпосередньо або через інших осіб для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб подарунку:

    1) у зв’язку із здійсненням такими особами діяльності, пов’язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

    2) якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи, подарунків, які не відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, а також подарунків, вартість яких перевищує розмір один прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на день прийняття подарунка, одноразово, а також подарунків, сукупна вартість яких, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, перевищує розмір двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки, без подальшого письмового повідомлення про цей факт не пізніше одного робочого дня свого безпосереднього керівника або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації;

    займання посадовцем іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

    входження посадовцем до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

    наявність у посадовця у прямому підпорядкуванні близьких йому осіб або бути прямо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким йому особам.

    Можливі поведінкові ознаки корупційних діянь:

    – ведення постійних телефонних розмов з питань, не пов’язаних з прямим виконанням посадових обов’язків, часте використання специфічних виразів;

    – прагнення приховати від оточуючих зміст телефонних розмов (розмова пошепки, вихід з мобільним телефоном в коридор або на вулицю, використання виразів «це не телефонна розмова», «як домовилися» тощо);

    – постійне звернення до інших посадових осіб і в різні управління (відділи) та інстанції з клопотаннями про вирішення особистих і службових питань інших осіб;

    – систематичний прийом відвідувачів з особистих питань, хоча такий прийом не входить в коло посадових обовʼязків, прийняття від них дрібних подарунків;

    – регулярне призначення будь-кому особистих зустрічей за межами службового кабінету, в метро, на вулиці, в кафе тощо;

    – відмова від призначення на іншу, навіть вищу посаду, але не пов’язану з розподілом фінансових і матеріальних коштів, вирішенням кадрових питань тощо).

    До інших ознак можна віднести:

    – прямі скарги, що надходять в різні органи та інстанції на прийняття пропозиції, обіцянки, а також прохання, вимагання та отримання, вимагання та отримання посадовою, службовою особою, працівником системи МВС неправомірної вигоди, зловживання посадовими повноваженнями;

    – анонімні письмові і телефонні повідомлення (в тому числі за «телефонами довіри») про прохання, вимагання та отримання посадовою та службовою особою неправомірної вигоди;

    – наявність в середовищі посадової особи постійних розмов і циркулюючих чуток про прохання, вимагання та отримання посадовою та службовою особою неправомірної вигоди тощо.

    Кожна з перелічених ознак, взята окремо, носить лише імовірнісний, непрямий характер і не завжди може окремо слугувати підставою для звинувачення посадової, службової особи, працівника системи МВС в корупції. Про ймовірність корумпованості можна говорити тільки в тому випадку, якщо одночасно до такої посадової особи застосовні не менше половини з перерахованих ознак. Причому, їх дія повинна носити стійкий, повторюваний, протягом тривалого (наприклад, протягом року) часу характер.

    детальніше