КЕРІВНИЦТВО МВС УКРАЇНИ

Аваков
Арсен Борисович

Міністр внутрішніх справ України

 

 

 

Народився 2 січня 1964 року.

Громадянин України.

Національність – вірменин.

Освіта: вища. У 1988 році закінчив Харківський політехнічний інститут, спеціальність – автоматизовані системи управління, інженер-системотехнік.

Після закінчення ХПІ працював інженером у ВНДІОВ (м. Харків).

У 1990 році заснував одне з перших в Україні акціонерних товариств – АТ «Інвестор», де обіймав посаду президента.

За роки свого розвитку «Інвестор» став найбільшим фінансово-промисловим холдингом в Харківському регіоні. Основні комерційні інтереси були зосереджені в таких областях економіки, як: фінанси, газовидобуток, виробництво тепла й електроенергії, виробництво та переробка сільгосппродукції, виробництво продуктів харчування, дистрибуція, будівництво, медійний бізнес.

Заснований у 1992 році банк «Базис» став фінансовим ядром холдингу. Найбільші підприємства АТ «Інвестор»: нафтовидобувна компанія «Інвестор-Нафтогаз», хлібозавод «Салтівський», чайна фабрика «Ахмад Ті», ТЕЦ-3, мережа супермаркетів «Восторг», компанія «Інвестор Еліт Строй».

У 2002 році було відкрито представництво АТ «Інвестор» в Італії, що успішно вийшло на європейський ринок виробництва сиру моцарелла.

Медійні активи холдингу «Інвестор» становили: телеканали «АТН», «7 канал», «А/ТВК»; видавничий дім «Інвестор», газети «Семен» і «П’ятниця», радіо «Нова хвиля» і «L-FM».

Станом на 2004 рік активи АТ «Інвестор» оцінювалися експертами, зокрема, журналу «Фокус», більш ніж в 300 мільйонів доларів.

Арсен Аваков є співзасновником благодійних структур:

• фонд ім. Маріанни Авакової;

• Благодійної фонд «Ренесанс»;

• Громадська організація «Міст до зірок»;

• продюсерський фонд Арсена Авакова.

У 2002 році Арсен Аваков обраний членом виконавчого комітету Харківської міської ради.

Під час президентської виборчої кампанії в Україні 2004 року був заступником керівника Харківського регіонального штабу кандидата в президенти В. А. Ющенка, першим заступником голови Харківського регіонального «Комітету Національного порятунку».

У березні 2005 року обраний до Ради партії Народний союз «Наша Україна», член Президії партії.

4 лютого 2005 року склав з себе повноваження президента АТ «Інвестор».

4 лютого 2005 року Указом Президента України призначений на посаду голови Харківської обласної державної адміністрації.

9 лютого 2010 року, протестуючи проти системних кроків В. А. Ющенка з підтримки В. Ф. Януковича на президентських виборах, подав у відставку з посади голови Харківської обласної державної адміністрації за ч. 3 ст. 31 Закону України «Про державну службу» (Принципова незгода з рішенням державного органу чи посадової особи, а також етичні перешкоди для перебування на державній службі).

21 квітня 2010 року вступив до партії «Батьківщина» і прийняв пропозицію Ю. В. Тимошенко очолити Харківську обласну організацію політичної партії ВО «Батьківщина» (Блок Юлії Тимошенко). Був членом Політради партії.

У жовтні 2010 року брав участь у виборах Харківського міського голови. Згідно з даними екзит-полів, набрав більшість голосів виборців, проте в результаті протиправних маніпуляцій з бюлетенями офіційно не був визнаний переможцем. За інформацією міжнародної правозахисної організації Freedom House, через масові порушення результат виборів міського голови Харкова був змінений на користь Геннадія Кернеса.

Депутат Харківської обласної ради V і VI скликань.

З вересня 2011 по грудень 2012 року перебував в політичній еміграції в Італії у зв'язку з кримінальним переслідуванням режимом Януковича за опозиційну діяльність. Запит України в Інтерпол про екстрадицію Арсена Авакова був відхилений Римським апеляційним судом 18 жовтня 2012 року. У рішенні суду констатується політичний характер кримінального переслідування Арсена Авакова і зафіксований факт вибіркового правосуддя в Україні.

28 жовтня 2012 року на парламентських виборах Арсен Аваков був обраний народним депутатом України VII скликання по багатомандатному виборчому округу. Обіймав 24 номер у виборчому списку політичної партії Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина».

У парламенті обіймав посаду голови підкомітету з питань законодавства про статус народного депутата України Комітету Верховної Ради з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України.

Був членом постійної делегації в Парламентській асамблеї Організації Чорноморського економічного співробітництва.

Активний учасник Революції Гідності (Євромайдану) 2013-2014 рр. в Києві. Один з комендантів Євромайдану.

27 лютого 2014 року призначений Міністром внутрішніх справ України в складі Кабінету Міністрів, очолюваному Арсенієм Яценюком. 13 березня 2014 року подав до профільного комітету Верховної Ради України заяву про складання депутатських повноважень.

Уперше в історії України залучив до керівництва МВС представників громадянського суспільства, зокрема членів Самооборони Майдану.

У березні 2014 року виступив з ініціативою створення Національної гвардії України. За його ініціативою й під його керівництвом були сформовані перший і другий резервні добровольчі батальйони НГУ. Їх основу склали учасники Самооборони Майдану, які відправилися на тренувальну базу безпосередньо з Майдану.

За ініціативи Арсена Авакова при МВС створено добровольчі батальйони («добробати») – підрозділи міліції особливого призначення МВС України, що стали основою успішного опору сепаратизму на Південному Сході України.

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков особисто керував спецоперацією зі звільнення захопленої сепаратистами будівлі Харківської обласної державної адміністрації в ніч на 8 квітня 2014 року. У результаті успішно проведеної операції будівля була звільнена, затримані 70 терористів, спроби проголошення «ХНР» у Харкові зірвалися.

26 серпня 2014 року Арсен Аваков вийшов зі складу політради партії «Батьківщина» і заявив про участь в створенні нової політичної партії «Народний Фронт», згодом увійшов до складу її керівних органів.

22 жовтня 2014 року Кабінет Міністрів України затвердив Концепцію та Стратегію реформування МВС, розроблену Експертною радою МВС з ініціативи міністра. З цієї дати фактично стартувала реформа МВС України.

26 жовтня 2014 року на дострокових парламентських виборах Арсен Аваков обраний народним депутатом України від партії «Народний Фронт» під номером 6.

2 грудня 2014 року повторно затверджений Верховною Радою України на посаді Міністра внутрішніх справ України в Кабінеті Міністрів, очолюваному Арсенієм Яценюком.

Під безпосереднім керівництвом Міністра Арсена Авакова в Україні успішно реалізований проект створення Патрульної поліції. 4 липня 2015 року в Києві на Софіївській площі склали присягу перші 2000 патрульних поліцейських. Проект планується завершити на рівні обласних центрів до кінця 2016 року.

7 листопада 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Національну поліцію України», що передбачає припинення діяльності міліції та кардинальну реформу всіх підрозділів МВС.

14 квітня 2016 року Арсен Аваков утретє затверджений Верховною Радою на посаді Міністра внутрішніх справ України в Кабінеті Міністрів, очолюваному Володимиром Гройсманом.

Арсен Аваков має I ранг державного службовця.

Заслужений економіст України.

Одружений, має сина.

Тахтай
Олексій Володимирович

Державний секретар

 

 

 

Державний службовець 3 рангу

Яровий
Сергій Анатолійович

Перший заступник міністра

 

 

 

Народився 17 березня 1958 року.

Громадянин України.

Загальний трудовий стаж: понад 39 років.

Освіта: вища. У 1979 році закінчив Тбіліське вище артилерійське командне училище імені 26 бакинських комісарів, здобув кваліфікацію інженера з експлуатації артилерійського озброєння; у 1992 році – Військову академію імені М. В. Фрунзе, офіцер з вищою військовою освітою, у 2008 році – Одеський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ, юрист.

У 1979-1989 роках служив у військах Радянської армії.

З 1992 по 1993 рік був заступником командира по службі – начальником штабу 7 полку 3 дивізії Національної гвардії України. У 1993-1995 роках – командиром 9 окремого батальйону 3 дивізії Національної гвардії України.

У 1995 році Сергій Яровий призначений заступником командира бригади – начальником штабу 22 окремої спеціальної моторизованої бригади міліції внутрішніх військ МВС України.

З 1998 по 2003 рік – командир 12 окремого спеціального моторизованого полку міліції внутрішніх військ МВС України. У 2003-2004 роках – командир військової частини 3003 внутрішніх військ МВС України.

У 2004 році Сергій Яровий призначений начальником управління Південного територіального командування внутрішніх військ МВС України, займав посаду до 2010 року.

З 2010 року – начальник Головного управління – командувач внутрішніх військ МВС України. Звільнений з посади Указом Президента України від 31.05.2012.

У 2012 році перебував у розпорядженні МВС України. Цього ж року був призначений радником Міністра Служби Міністра МВС України. В 2012-2014 роках – радник Міністра Департаменту забезпечення діяльності Міністра, стратегічного аналізу та прогнозування МВС України.

У 2014 році призначений заступником Міністра внутрішніх справ України.

Троян
Вадим Анатолійович

Заступник міністра

 

 

 

Народився 12 вересня 1979 року.

Освіта: вища за напрямком «Правознавство». У 2000 році закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ. З 2016 року навчається в аспірантурі Харківського національного університету внутрішніх справ та здобуває ступінь доктора філософії за спеціальністю «Право».

У 2000-2003 роках працював слідчим Лозівського МРВ УМВС України у Харківській області.

У 2003-2010 роках займався приватною підприємницькою діяльністю з надання інформаційних послуг.

У 2010-2012 роках обіймав посаду директора ТОВ «Одеські цифрові комунікації».

У 2012-2013 роках займався приватною підприємницькою діяльністю.

У червні-грудні 2013 року обіймав посаду директора ТОВ «Українські цифрові комунікації».

З грудня 2013-го по лютий 2014 року обіймав посаду генерального директора ТОВ «Медіа Кепітал Інвестмент».

У червні-жовтні 2014 року – заступник командира батальйону (з вересня 2014 року – полку) патрульної служби міліції особливого призначення «Азов» ГУМВС України у Київській області.

Брав участь у обороні Маріуполя, Новоазовська, Мар’їнки та у Іловайській операції.

З жовтня 2014-го по листопад 2015 року – начальник ГУМВС України у Київській області.

З листопада 2015-го по березень 2016 року – начальник Головного управління Національної поліції України у Київській області.

З березня 2016-го по листопад 2016 року – Перший заступник Голови Національної поліції України – начальник кримінальної поліції України.

З листопада 2016-го по 8 лютого 2017 року – т. в. о. Голови Національної поліції України.

8 лютого 2017 року Постановою Кабінету Міністрів України призначений заступником Міністра внутрішніх справ України. Сфера відповідальності: координація діяльності Національної поліції України та Адміністрації державної прикордонної служби України.

Нагороджений Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, пам’ятним знаком «Захиснику Маріуполя» та відзнаками МВС України «Вогнепальна зброя».

Ковальчук
Тетяна Іванівна

Заступник міністра

 

 

 

Народилася 29 листопада 1982 року.

Громадянка України.

Освіта: вища. У 2006 році закінчила Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та здобула кваліфікацію політолога-міжнародника. У 2012 році закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка, отримавши диплом юриста.

Кандидат політичних наук.

Автор наукової монографії «Культурний фактор європейської інтеграції на прикладі поступу Європейського Союзу».

З 2011 до 2012 рік обіймала посаду радника голови правління Харківської обласної благодійної організації «Благодійний фонд «Ренесанс»».

З 2013 до 2014 рік працювала помічником-консультантом народного депутата ВР України Арсена Авакова.

З 2014 до 2016 рік обіймала посаду помічника Міністра, потім – директора Департаменту організаційно-апаратної роботи МВС України.

14 вересня 2016 року розпорядженням Кабінету Міністрів України призначена заступником Міністра внутрішніх справ.

Основні сфери компетенції: координація та забезпечення аналітично-контрольного напрямку роботи, стратегічного планування в діяльності МВС, протокольно-апаратної роботи.