Проект

вноситься народним депутатом України

Г.Г. Москалем

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

 

"Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення

протидії корупції"

 

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є :

 

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

 

1. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради, 2001,               № 25-26, ст.131):

1) доповнити статтею 212-2 такого змісту:

„Стаття 212-2. Внесення завідомо неправдивих відомостей до декларацій про доходи та видатки

Умисне внесення завідомо неправдивих відомостей до декларацій про доходи та видатки, які подаються на вимогу Антикорупційного бюро України особами, що підлягають відповідальності за корупційні діяння, -

карається позбавленням права займати певні посади на строк до п'яти років та конфіскацією майна, законність набуття якого не підтверджена.”

2) доповнити статтею 364-1 такого змісту:

„Стаття   364-1.   Корупційні   зловживання   владою   або   службовим становищем суб'єктом корупційного правопорушення

Зловживання владою або службовим становищем особами, що підлягають відповідальності за корупційні діяння за відсутності ознак злочинів передбачених ст.364, 368 цього Кодексу, якщо сума  одержаних матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг перевищують три неоподатковані мінімуми доходів громадян:

1) незаконне одержання матеріальних благ, послуг пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної);

2)            одержання   кредитів  або  позичок,  придбання цінних паперів
нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не
передбачених чинним законодавством;

3)                         сприяння    фізичним    і    юридичним    особам    у   здійсненні    ними
підприємницької діяльності,  а так  само  в  отриманні  субсидій,  субвенцій,
дотацій, кредитів чи пільг з метою незаконного одержання за це матеріальних
благ, послуг, пільг або інших переваг;

4)     зайняття   підприємницькою   діяльністю   безпосередньо   чи   через
посередників  або  підставних  осіб,  бути  повіреним  третіх  осіб  у  справах
державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу на умовах
сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної
практики)

5)                 входження самостійно (крім випадків, коли державний службовець
здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі,
та представляє інтереси держави в раді товариства (спостережній раді) або
ревізійній    комісії   господарського   товариства),    через    представника   або
підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств,
кредитно-фінансових  установ,   господарських  товариств  тощо,   організацій,
спілок, об'єднань, кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність;

6)                 відмова фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої
передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну
чи неповну інформацію

7)                 сприяння,  використовуючи  своє  службове  становище,  фізичним  і
юридичним особам - учасникам процедур закупівель у досягненні перемоги
всупереч вимогам Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за
державні кошти";

8)                 сприяння, використовуючи своє посадове становище, фізичним та
юридичним   особам   у   здійсненні   ними   зовнішньоекономічної,   кредитно-
банківської  та   іншої  діяльності   з   метою   незаконного   одержання   за   це
матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг;

9)                     надання незаконних переваг фізичним або юридичним особам під час
підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень

10)                відкриття валютного рахунку в іноземному банку без відповідного дозволу;       

11)      приховування   факту корупції або іншого правопорушення,   вчиненого підлеглою або підконтрольною особою;

12)             відмова добровільно повернути незаконно одержані кредити, позички,
цінні папери, нерухомість та інше майно;

13)             здійснення розрахунків за придбані товари чи отримані послуги, а
також отримання будь-яких платежів без використання спеціального рахунку,
відкритого для обслуговування видатків та прибутків суб'єкта корупційного
діяння,

- карається позбавленням права займати певні посади на строк від двох до п'яти років та конфіскацією незаконно отриманих майна чи коштів.”

3) примітку до статті 368 викласти в наступній редакції:

„П р и м і т к а.

1.Хабарем вважається незаконна винагорода службовій особі за вчинення або невчинення нею в інтересах того, хто дає хабар, певних дій, які службова особа може чи повинна була вчинити з використанням наданої їй влади чи службового становища, що у три і більше рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

2.Хабарем у великому розмірі вважається такий, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, в особливо великому — такий, що у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

3.Службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, які вказані в пунктах 2, 3 статті 3 Закону України "Про протидію корупції".                                    

Службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, є особи, які вказані в пункті 1 статті 3 Закону України "Про протидію корупції".

4. Повторним у статтях 368 і 369 цього Кодексу визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями.

5. Вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів".

4) статтю 370 виключити.

 

2. У Кримінально-процесуальному Кодексі України (Відомості Верховної Ради, 1961, № 2 ст. 15):

 

1) частину п’яту статті 14-1 викласти у такій редакції:

„Прослуховування телефонних та інших розмов, розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється з письмового дозволу власника такої інформації або за рішенням суду, крім випадків, передбачених законами України „Про боротьбу з тероризмом” та „Про протидію корупції”;

 

2) статтю 34 викласти у такій редакції:

"Стаття 34. Підсудність справ апеляційному суду Автономної Республіки Крим, апеляційним судам областей, міст Києва і Севастополя

Апеляційному суду Автономної Республіки Крим, апеляційним судам областей, міст Києва і Севастополя підсудні такі кримінальні справи:

 1) про злочини проти основ національної безпеки України, передбачені статтями 109-114 Кримінального кодексу України;

 2) про злочини, за вчинення яких Кримінальним кодексом України передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі.

Судовій палаті з розгляду справ про корупційні правопорушення Апеляційного суду м. Києва підсудні такі кримінальні справи:

1) про корупційні правопорушення або інші правопорушення, що пов'язані з корупцією, які вчинені працівниками Антикорупційного бюро України;

2) про корупційні правопорушення або інші правопорушення, що пов'язані з корупцією, які вчинені особами, що вказані в пункті 1 статті 3 Закону України "Про протидію корупції.

 У випадках особливої складності або важливості справи, підсудної місцевому суду, - апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційні суди областей, міст Києва і Севастополя мають право прийняти її до свого провадження”;

 

3) статтю 101 доповнити пунктом 1-2:

„1-2) Антикорупційне бюро України - у справах про корупційні правопорушення або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, які вчинені особами, що вказані в пункті 1 статті 3 Закону України „Про протидію корупції”;

 

4) статтю 102 викласти у такій редакції:

"Стаття 102. Органи досудового слідства

Органами досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі Антикорупційного бюро України, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі органів безпеки";

 

5) частину п’яту статті 106 викласти у такій редакції:

"Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання негайно повідомляє одного з її родичів, а в разі затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним службових обов'язків негайно повідомляє також і відповідний розвідувальний орган. Затримання підозрюваного у вчиненні злочину працівника Антикорупційного бюро України при виконанні ним службових обов'язків може бути здійснено органом дізнання лише в присутності офіційного представника Антикорупційного бюро України.”;

 

6) статтю 107 викласти у такій редакції:

 "Стаття 107. Допит підозрюваного у вчиненні злочину

Виклик і допит підозрюваного провадяться з додержанням правил, встановлених статтями 134-136, 145 і 146 цього Кодексу.

Допит підозрюваного у вчиненні злочину працівника Антикорупційного бюро України може бути здійснено органом дізнання лише в присутності офіційного представника Антикорупційного бюро України.

 Якщо підозрюваний був затриманий або до нього було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, його допит проводиться негайно, а при неможливості негайного допиту - не пізніше двадцяти чотирьох годин після затримання. При допиті такого підозрюваного присутність захисника є обов'язковою, за винятком випадків, коли він відмовляється від нього і його відмова прийнята.

 Перед допитом підозрюваному має бути роз'яснено його права, передбачені статтею 43-1 цього Кодексу, а також повідомлено, у вчиненні якого злочину він підозрюється, про що робиться відмітка в протоколі його допиту";

 

7) статтю 112 викласти у такій редакції:

"Стаття 112. Підслідність

У справах про злочини, передбачені статтями 157, 158, 158-1, 159, 159-1, 160, 161, 162, 163, 166, частиною 2 статті 168, статтями 170, 171, 172, 173, 175, частиною 3 статті 176, частиною 3 статті 177, статтями 182, 183, частиною 2 статті 184, статтею 209, частиною 3 статті 229, статтями 233, 234, 235, 236, 237, 238, 244, 253, 271, 272, 273, 274, 275, 276, 281, 335, 336, 338, 342, 343, 344, 345, 346, 347, 348, 349, 350, 351, 352, 364, 365, 366, 367, 368, 369, 370, 371, 372, 373, 374, 375, 376, 377, 378, 379, 380, 381, 382, 383, 392, 397, 398, 399, 400, 402, 403, 404, 405, 406, 407, 408, 409, 410, 411, 412, 413, 414, 415, 416, 417, 418, 419, 420, 421, 423, 424, 425, 426, 427, 428, 429, 430, 431, 432, 433, 434, 435, 438, 439, 441, 445 Кримінального кодексу України, а також у всіх справах про злочини, вчинені службовими особами, які займають відповідальне становище (особи, які вказані в пунктах 2, 3 статті 3 Закону України "Про протидію корупції") і особливо відповідальне становище (особи, які вказані в пункті 1 статті 3 Закону України "Про протидію корупції") провадяться слідчими прокуратури.

 За постановою Генерального прокурора України, його заступників, прокурора області та прирівняних до них прокурорів слідчими прокуратури можуть розслідуватися і інші злочини. Кримінальна справа щодо працівників Антикорупційного бюро України може порушуватись лише Генеральним прокурором України або його заступниками (чи за їх письмовою вказівкою) у встановленому законом порядку.

У справах про злочини, передбачені статтями 212-2, 364, 364-1, 365, 366, 368, 369, а також у всіх інших справах про корупційні злочини або інші злочини, пов'язані з корупцією, які вчинені особами, що вказані в пункті 1 статті 3 Закону України "Про протидію корупції" досудове слідство провадиться слідчими Антикорупційного бюро України.

 У справах про злочини, передбачені статтями 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 123, 124, частиною 2 статті 126, статтями 127, 128, 129, 130, 131, 132, частинами 2 і 3 статті 133, статтями 134, 135, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 142, 143, 144, 145, 146, 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 165, 167, частиною 1 статті 168, статтями 169, 174, частинами 1 і 2 статті 176, частинами 1 і 2 статті 177, статтями 178, 179, 180, 181, частиною 1 статті 184, частинами 2, 3, 4, 5 статті 185, частинами 2, 3, 4, 5 статті 186, статтею 187, частинами 2 і 3 статті 188, статтею 188-1, статтею 189, частинами 2, 3, 4 статті 190, статтями 192, 193, частиною 2 статті 194, частинами 2 і 3 статті 194-1, статтями 195, 196, 197, 197-1, 198, 199, 200, частиною 2 статті 202, частиною 2 статті 203, статтею 203-1, статтею 204, частиною 2 статті 205, статтями 206, 207, 209, частиною 2 статті 213, статтями 214, 215, 217, 219, 220, 221, 222, 223, 224, частиною 2 статті 225, частиною 2 статті 226, статтями 227, 228, частинами 1 і 2 статті 229, статтями 231, 232, 232-1, 233, 234, 235, 239, 240, 241, 242, 243, частиною 2 статті 245, частиною 2 статті 248, частиною 2 статті 249, статтями 251, 252, 254, 259, 260, 261, 262, 263, 264, 265, 265-1, 266, 267, 267-1, 268, 269, 270, 277, 278, 279, 280, 281, 282, 283, 284, 285, 286, 287, 288, 289, 290, 291, 292, 293, 295, частинами 2, 3, 4 статті 296, статтями 297, 298, 298-1, 299, 300, 301, 302, 303, 304, 306, 307, 308, 309, 310, 311, 312, 313, 314, 315, 316, 317, 318, 319, 320, 321, 322, 323, 324, 325, 326, 327, 337, 339, 340, 341, 344, 352, 353, 354, 355, 357, 358, 360, 361, 361-1, 361-2, 362, 363, 363-1, 389, 390, 391, 393, 394 Кримінального кодексу України, а також у всіх справах про злочини, вчинені неповнолітніми, досудове слідство провадиться слідчими органів внутрішніх справ.

 У справах про злочини, передбачені статтями 109, 110, 111, 112, 113, 114, 201, 209, 258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 261, 294, 305, 328, 329, 330, 332, 333, 334, 359, 361, 361-1, 361-2, 362, 363, 363-1, 422, 436, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримінального кодексу України, досудове слідство провадиться слідчими органів Служби безпеки України. Якщо під час розслідування злочинів, передбачених статтями 328, 329, 422, будуть встановлені злочини, передбачені статтями 364, 365, 366, 367, 423, 424, 425, 426 Кримінального кодексу України, вчинені особою, щодо якої ведеться слідство, або іншою особою, якщо вони пов'язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться слідство, вони розслідуються слідчими органів Служби безпеки України, у тому числі й ті, що вчинені службовими особами, які займають особливо відповідальне становище (особи, які вказані в пункті 1 статті 3 Закону України "Про протидію корупції"), крім справ про корупційні злочини або інші злочини, пов'язані з корупцією, які вчинені особами, що вказані в пункті 1 статті 3 Закону України "Про протидію корупції".

 У справах про злочини, передбачені статтями 204, 207, 208, 209, частинами 2, 3, 4 статті 212, частинами 2, 3, 4 статті 212-1, статтями 216, 218 Кримінального кодексу України, досудове слідство провадиться слідчими податкової міліції. Якщо під час розслідування цих злочинів будуть встановлені злочини, передбачені статтями 192, 200, 201, 202, 203, 205, 213, 215, 219, 220, 221, 222, 358 Кримінального кодексу України, вчинені особою, щодо якої ведеться слідство, або іншою особою, якщо вони пов'язані зі злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться слідство, вони розслідуються слідчими податкової міліції.

 У справах про злочини, передбачені статтями 191, 210, 211, 255, 256, 257 Кримінального кодексу України, досудове слідство провадиться тим органом, який порушив кримінальну справу. Якщо під час розслідування цих та інших справ будуть встановлені злочини, передбачені статтями 364, 365, 366, 367, 368, 369, 370 Кримінального кодексу України, пов'язані із злочинами, про які порушено справу, вони розслідуються тим органом, що порушив справу.

 У справах про злочини, передбачені статтями 209-1, 384, 385, 386, 387, 388, 396 Кримінального кодексу України, досудове слідство провадиться тим органом, до підслідності якого відноситься злочин, у зв'язку з яким порушено дану справу.

 Якщо під час розслідування кримінальної справи буде встановлено інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться слідство, або іншою особою, якщо вони пов'язані зі злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться слідство, і які не підслідні тому органу, який здійснює у справі досудове слідство, то у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження прокурор, який здійснює нагляд за досудовим слідством, своєю постановою визначає підслідність всіх цих злочинів";

 

8) статтю 115 доповнити частиною третьою такого змісту:

"Затримання слідчим підозрюваного у вчиненні злочину працівника Антикорупційного бюро України може бути здійснено органом дізнання лише в присутності офіційного представника Антикорупційного бюро України";

 

9) статтю 115 викласти у такій редакції:

"Стаття 155. Взяття під варту

Взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки. У виняткових випадках цей запобіжний захід може бути застосовано в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі і на строк не більше трьох років.

Взяття під варту слідчим підозрюваного у вчиненні злочину працівника Антикорупційного бюро України може бути здійснено лише в присутності офіційного представника Антикорупційного бюро України.

Місцями попереднього ув'язнення для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори. В окремих випадках ці особи можуть перебувати в місцях тримання затриманих.

 Місцями попереднього ув'язнення для тримання військовослужбовців, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, є гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або слідчі ізолятори. Ці особи перебувають у слідчому ізоляторі або на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України за рішенням слідчого. В окремих випадках військовослужбовці можуть перебувати в місцях тримання затриманих.

 У місцях тримання затриманих особи, взяті під варту, можуть перебувати не більше як три доби. Якщо доставка ув'язнених у слідчий ізолятор або на гауптвахту Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у цей строк неможлива через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати в місцях тримання затриманих до десяти діб.

 Якщо взяття під варту як запобіжний захід обрано стосовно особи, яка вчинила злочин під час відбування покарання в установі виконання покарань, така особа може перебувати в дисциплінарному ізоляторі або карцері установи виконання покарань.

У разі обрання щодо працівника Антикорупційного бюро України запобіжного заходу у виді взяття під варту, його тримають окремо від інших осіб.

 Порядок попереднього ув'язнення визначається Законом України "Про попереднє ув'язнення", цим Кодексом";

 

10) статтю 183 доповнити частиною п’ятою такого змісту:

 "Проведення обшуку в приміщенні, що належить чи в якому проживає (зареєстрований) працівник Антикорупційного бюро України, може бути здійснено лише в присутності офіційного представника Антикорупційного бюро України";

 

10) статтю 190 доповнити частиною восьмою такого змісту:

"Проведення огляду житла чи іншого володіння працівника Антикорупційного бюро України, може бути здійснено лише в присутності офіційного представника Антикорупційного бюро України";

 

11) статтю 236-5 доповнити частиною другою такого змісту:

"Скарги на дії та постанови працівників Антикорупційного бюро України розглядаються судовою палатою з розгляду справ про корупційні правопорушення Апеляційного суду міста Києва";

 

 12) статтю 236-7 викласти у такій редакції:

 "Стаття 236-7. Оскарження до суду постанови про порушення справи

 Постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи чи за фактом вчинення злочину може бути оскаржена до місцевого суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, з дотриманням правил підсудності.

Скарги на дії та постанови працівників Антикорупційного бюро України розглядаються судовою палатою з розгляду справ про корупційні правопорушення Апеляційного суду міста Києва.

Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи щодо особи може бути подана до суду особою, щодо якої було порушено кримінальну справу, її захисником чи законним представником.

 Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину може бути подана до суду особою, інтересів якої стосується порушена кримінальна справа, її захисником чи законним представником з достатнім обґрунтуванням порушення прав та законних інтересів відповідної особи. Якщо обґрунтування порушення прав та інтересів особи визнано суддею недостатнім, суддя приймає рішення про відмову у відкритті провадження з розгляду скарги. Відмова у відкритті провадження не позбавляє права повторно звертатися до суду.

 Суд приймає до розгляду скаргу на постанову про порушення кримінальної справи протягом усього часу перебування справи у провадженні органу дізнання, слідчого, прокурора до моменту закінчення досудового слідства".

 

3. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР 1984, додаток до № 51, ст.1122):

 

1) примітку до статті 212-3 викласти у такій редакції:

„Примітка. Посадові особи, на яких поширюється дія Закону України "Про протидію корупції", притягаються до відповідальності за такі діяння відповідно до Глави 16 цього Кодексу”;

 

2) доповнити Розділ II Особливої частини новою главою 16:

 

"Глава 16

Корупційні правопорушення або інші правопорушення, що пов'язані з корупцією

 

Стаття 212-21. Створення умов для корупції

Вчинення особою, яка зазначена в пункті 3 статті 3 Закону України "Про протидію корупції", будь-якого із правопорушень, що створюють умови для корупції, передбаченого статтею 7 Закону України "Про протидію корупції", якщо таке правопорушення не містить ознак кримінально карного діяння, -

 тягне за собою накладення штрафу від ста до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення особою, яка зазначена в пунктах 1, 2 статті 3 Закону України "Про протидію корупції", будь-якого із правопорушень, що створюють умови для корупції, передбаченого статтею 7 Закону України "Про протидію корупції", якщо таке правопорушення не містить ознак кримінально карного діяння, -

 тягне за собою накладення штрафу від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

 

Стаття 212-22. Корупційні діяння, що пов'язані з протиправним прийняттям матеріальних чи нематеріальних благ і переваг

Вчинення особою, яка зазначена в пункті 3 статті 3 Закону України "Про протидію корупції", будь-якого із корупційних правопорушень, передбаченого статтею 8 Закону України "Про протидію корупції", якщо таке правопорушення не містить ознак кримінально карного діяння, -

тягне за собою накладення штрафу від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення особою, яка зазначена в пунктах 1, 2 статті 3 Закону України "Про протидію корупції", будь-якого із корупційних правопорушень, передбаченого статтею 8 Закону України "Про протидію корупції", якщо таке правопорушення не містить ознак кримінально карного діяння, -

 тягне за собою накладення штрафу від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Не підлягають відповідальності особи, що прийняли незаконну матеріальну винагороду, подарунки, пільги або послуги, але потім добровільно й негайно заявили про це в правоохоронні органи, а також здали незаконно отримане.

 

Стаття 212-23. Порушення вимог фінансового контролю

Неподання або невчасне подання особою, яка зазначена в пунктах 1, 2 статті 3 Закону України "Про протидію корупції", відомостей про відкриття валютного рахунку в іноземному банку, -

 тягне за собою накладення штрафу від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення особою, яка зазначена в пункті 3 статті 3 Закону України "Про протидію корупції", вимог зазначених в статтях 10, 11 Закону України "Про протидію корупції" щодо декларування доходів (неподання або подання неповних чи неправдивих відомостей про доходи та зобов'язання фінансового характеру), -

тягне за собою накладення штрафу від ста до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення особою, яка зазначена в пункті 2 статті 3 Закону України "Про протидію корупції", вимог зазначених в статтях 10, 11 Закону України "Про протидію корупції" щодо декларування доходів (неподання або подання неповних чи неправдивих відомостей про доходи та зобов'язання фінансового характеру), -

 тягне за собою накладення штрафу від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 Порушення особою, яка зазначена в пункті 1 статті 3 Закону України "Про протидію корупції", вимог щодо декларування доходів (неподання або подання неповних чи неправдивих відомостей про доходи та зобов'язання фінансового характеру), -

 тягне за накладення штрафу від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

 

Стаття 212-24. Невжиття заходів щодо протидії корупції

 Невжиття з недбалості керівниками міністерств і відомств, державних підприємств, установ та організацій чи їх структурних підрозділів у разі виявлення чи отримання інформації про вчинення підлеглими корупційних діянь або порушення спеціальних обмежень, встановлених статтями 7, 8, 9 Закону України "Про протидію корупції", заходів щодо припинення таких діянь та негайного повідомлення про їх вчинення спеціально уповноваженого державного органу у сфері протидії корупції, -

тягне за собою накладення штрафу від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

Стаття 212-25. Невиконання обов'язків щодо протидії корупції

Невчасне складання протоколу про вчинення корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, за наявності для цього підстав, або неподання з недбалості до суду протоколу про вчинення корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, особою, на яку покладено ці обов'язки, -

 тягне за собою накладення штрафу від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”;

 

 

3) статтю 213 викласти у такій редакції:

"Стаття 213. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються:

1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;

 2) виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад;

4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями);

 4-1) судовою палатою з розгляду справ про корупційні правопорушення Апеляційного суду м. Києва;

 5) органами внутрішніх справ, Антикорупційним бюро України, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом";

 

4) статтю 221 після слів „вісімнадцяти років” доповнити словами „і справи про корупційні правопорушення або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, які вчинені особами, що вказані в пунктах 2, 3 статті 3 Закону України "Про протидію корупції";

 

5) доповнити статтею 221-1 у такій редакції:

"Стаття 221-1. Судова палата з розгляду справ про корупційні правопорушення Апеляційного суду м. Києва

 Судді судової палата з розгляду справ про корупційні правопорушення Апеляційного суду м. Києва розглядають справи про корупційні правопорушення, які вчинені працівниками Антикорупційного бюро України";

 

 

6) доповнити статтею 221-2 у такій редакції:

"Стаття 221-2. Антикорупційне бюро України

 Антикорупційне бюро України розглядає справи про корупційні правопорушення або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, які вчинені особами, що вказані в пункті 1 статті 3 Закону України "Про протидію корупції.

Від імені Антикорупційного бюро України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: Директор Антикорупційного бюро України та його заступники";

 

7) пункт 1 частини першої статті 255 після цифр „212-20);” доповнити словами та цифрами „Антикорупційного бюро України (статті 212-21 – 212-24)”;

 

8) статтю 259 викласти у такій редакції:

"Стаття 259. Доставлення порушника

З метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено в міліцію, в Антикорупційне бюро України, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, чи громадського пункту з охорони громадського порядку працівником міліції, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю - до органів Служби безпеки України її співробітником.

 При вчиненні порушень правил користування засобами транспорту, правил щодо охорони порядку і безпеки руху, правил спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, правил пожежної безпеки, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил на транспорті порушника може бути доставлено уповноваженою на те особою в міліцію, якщо у нього немає документів, що посвідчують особу, і немає свідків, які б могли повідомити необхідні дані про нього.

 При вчиненні лісопорушень, порушень правил полювання, правил рибальства і охорони рибних запасів та інших порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу, якщо особу порушника не може бути встановлено на місці порушення, працівники державної лісової охорони, а в лісах колективних сільськогосподарських підприємств - працівники лісової охорони зазначених підприємств, уповноважені на те посадові особи органів, які здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, органів рибоохорони, посадові особи інших органів, які здійснюють державний контроль за охороною і використанням тваринного світу, працівники служб охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також працівники міліції можуть доставляти осіб, які вчинили ці правопорушення, у міліцію чи в приміщення виконавчого органу сільської, селищної ради. Доставлення порушника може провадитись також членами громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, громадськими інспекторами охорони природи, громадськими мисливськими інспекторами, громадськими інспекторами органів рибоохорони та громадськими лісовими інспекторами.

 При вчиненні правопорушень, зв'язаних з посяганням на охоронювані об'єкти, інше майно, порушника може бути доставлено працівниками воєнізованої охорони у службове приміщення воєнізованої охорони або в міліцію для припинення правопорушень, встановлення особи порушника і складення протоколу про правопорушення.

При вчиненні правопорушень, пов'язаних із незаконним придбанням або зберіганням спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації, порушника може бути доставлено до органів Служби безпеки України її працівником для встановлення особи порушника і складення протоколу про правопорушення.

Про доставлення працівника Антикорупційного бюро України, що підозрюється у вчиненні адміністративного правопорушення, у відповідний державний орган слід негайно попередити Антикорупційне бюро України.

 Доставлення порушника має бути проведено в можливо короткий строк.

 Перебування доставленої особи у штабі громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадському пункті з охорони громадського порядку, приміщенні виконавчого органу сільської, селищної ради не може тривати більш як одну годину, якщо не встановлено інше.

 У разі вчинення військовослужбовцями, військовозобов'язаними під час проходження ними зборів та працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків правопорушень та в разі наявності обставин, зазначених у частині першій цієї статті, доставлення порушника уповноваженими на те посадовими особами здійснюється у підрозділи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України";

 

9) статтю 260 доповнити частиною третьою такого змісту:

„Порядок адміністративного затримання, особистого огляду, огляду речей і вилучення речей та документів працівника Антикорупційного бюро України може бути здійснено лише в присутності офіційного представника Антикорупційного бюро України";

 

10) частину другу статті 262 доповнити пунктом 6 такого змісту:

„6) Антикорупційним бюро України - при корупційних правопорушеннях або інших правопорушеннях, що пов'язані з корупцією, які вчинені особами, що вказані в пункті 1 статті 3 Закону України "Про протидію корупції";

 

11) статтю 264 викласти у такій редакції:

"Стаття 264. Особистий огляд і огляд речей

Особистий огляд може провадитись уповноваженими на те посадовими особами Служби безпеки України, Антикорупційного бюро України, органів внутрішніх справ, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ і органів прикордонної служби, а у випадках, прямо передбачених законами України, також і інших органів.

 Особистий огляд може провадитись уповноваженою на те особою однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі.

 Огляд речей може провадитись уповноваженими на те посадовим особами Служби безпеки України, Антикорупційного бюро України, органів внутрішніх справ, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ, органів прикордонної служби, природоохоронних органів, державними інспекторами з питань інтелектуальної власності, органів лісоохорони, органів рибоохорони, органів, що здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, а у випадках, прямо передбачених законами України, також і інших органів. При вчиненні порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу уповноважені на те посадові особи органів, які здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, органів рибоохорони, а також працівники міліції, військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України можуть провадити в установленому порядку огляд транспортних засобів.

 Огляд речей, ручної кладі, багажу, знарядь полювання і лову риби, добутої продукції, транспортних засобів та інших предметів здійснюється, як правило, у присутності особи, у власності (володінні) якої вони є. У невідкладних випадках зазначені речі, предмети може бути піддано оглядові з участю двох понятих під час відсутності власника (володільця).

 Про особистий огляд, огляд речей складається протокол або про це робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання.

 Особистий огляд, огляд речей у митних установах провадиться в порядку, встановленому Митним кодексом України".

 

12) статтю 267 викласти у такій редакції:

"Стаття 267. Оскарження адміністративного затримання, огляду і вилучення речей та документів

Адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, прокуророві або до суду.

Скарги на дії та постанови працівників Антикорупційного бюро України розглядаються судовою палатою з розгляду справ про корупційні правопорушення Апеляційного суду міста Києва";

 

 

 

13) статтю 286 доповнити частиною другою такого змісту:

"У випадку вчинення особами, зазначеними у статті 3 Закону України "Про протидію корупції", що претендують на зайняття виборних посад у державних органах влади та органах місцевого самоврядування, будь-якого корупційного правопорушення або іншого правопорушення, що пов'язане з корупцією, правоохоронні органи, що протидіють корупції, повідомляють про це відповідну виборчу комісію, яка зобов'язана протягом п'яти днів від дня надходження матеріалів довести до відома виборців, через опублікування в офіційному виданні або іншим способом факт правопорушення, допущеного кандидатом";

 

14) статтю 287 доповнити частиною третьою такого змісту:

"Постанова судової палати з розгляду справ про корупційні правопорушення Апеляційного суду м. Києва про накладення адміністративного стягнення за корупційні правопорушення, які вчинені працівниками Антикорупційного бюро України є остаточною і оскарженню в порядку провадження в справах про адміністративні правопорушення не підлягає";

 

15) частину першу статті 288 доповнити пунктом 4 такого змісту:

 "4) постанову відповідної посадової особи Антикорупційного бюро України про накладення адміністративного стягнення – у судовій палаті з розгляду справ про корупційні правопорушення Апеляційного суду м. Києва, рішення якої є остаточним.”;

 

4. У Кодексі Адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради, 2005, № 35-36, № 37, ст.446 ):

 

1) статтю 19 викласти у такій редакції:

"Стаття 19. Територіальна підсудність адміністративних справ

 1. Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

2. Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

3. Усі справи про корупційні правопорушення осіб, які вказані в пункті 1 статті 3 Закону України "Про протидію корупції", а також скарги на дії та постанови працівників Антикорупційного бюро України, що підлягають вирішенню у порядку адміністративного судочинства розглядаються судовою палатою з розгляду справ про корупційні правопорушення Апеляційного суду міста Києва.

4. Адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України; адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, їхня посадова чи службова особа; а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

5. У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача".

 

5. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради, 2003,               №№ 40-44, ст.356):

 

1) статтю 203 викласти у такій редакції:

"Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

 1-1. Правочин не повинен містити склад корупційного правопорушення.

 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей";

 

2) статтю 215 доповнити частинами 4 та 5:

"4. Всі учасники правочину, чия домовленість була порушена корупційним правопорушенням, мають право звернутися до суду із вимогою про визнання такої угоди недійсною без порушення їх права вимагати компенсації заподіяної шкоди.

5. Всі учасники правочину, чия домовленість була порушена корупційним правопорушенням, що вчинене особами, які вказані у пункті 1 статті 3 Закону України "Про протидію корупції", мають право звернутися до судової палати з розгляду справ про корупційні правопорушення Апеляційного суду м. Києва із вимогою про визнання такої угоди недійсною без порушення їх права вимагати компенсації заподіяної шкоди";

 

3) статтю 321доповнити частиною 2-1 такого змісту:

"2-1. При вчиненні корупційних правопорушень особами, що вказані у статті 3 Закону України "Про протидію корупції", незаконно отримані при цьому подарунки і грошові кошти підлягають стягненню з винних у доход держави за рішенням суду в порядку, передбаченому цим Кодексом. Вартість незаконно отриманих послуг стягується з винних у доход держави за рішенням суду.”.

 

6. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради, 2004, № 40-41, 42, ст.492 ):

 

1) статтю 107 доповнити частиною 2 такого змісту:

"2. Усі справи про корупційні правопорушення осіб, які вказані в пункті 1 статті 3 Закону України "Про протидію корупції", а також скарги на дії та постанови працівників Антикорупційного бюро України, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства розглядаються судовою палатою з розгляду справ про корупційні правопорушення Апеляційного суду міста Києва.”;

 

2) частину 13 статті 110 викласти у такій редакції:

"13. Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу, а також випадків, які зазначені у частині 2 статті 107 цього Кодексу";

 

3) статтю 291доповнити частиною 2 такого змісту:

"2. Апеляційною інстанцією у цивільних справах про корупційні правопорушення осіб, які вказані в пункті 1 статті 3 Закону України "Про протидію корупції", а також скарги на дії та постанови працівників Антикорупційного бюро України, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства є судова палата з розгляду справ про корупційні правопорушення Апеляційного суду України";

 

4) статтю 323 доповнити частиною 2 такого змісту:

"2. Касаційною інстанцією у цивільних справах про корупційні правопорушення осіб, які вказані в пункті 1 статті 3 Закону України "Про протидію корупції", а також скарги на дії та постанови працівників Антикорупційного бюро України, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства є судова палата з розгляду справ про корупційні правопорушення Верховного суду України".

 

7. У Законі України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 35, ст. 358):

 

1) частину 1 статті 4 викласти у такій редакції:

"Стаття 4. Законодавство про боротьбу з організованою злочинністю

 1. Законодавство про боротьбу з організованою злочинністю базується на Конституції України і включає цей Закон, Кримінальний і Кримінально-процесуальний кодекси України, закони України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про протидію корупції", "Про міліцію", "Про Антикорупційне бюро України", "Про Службу безпеки України", "Про прокуратуру", інші закони, міжнародно-правові угоди, учасником яких є Україна.";

 

2) частину 2 статті 5 викласти у такій редакції:

"2. Антикорупційне бюро України належить до державних органів, спеціально створених з протидії корупції та організованій злочинності.

Пункт "в" виключити

В разі необхідності Верховною Радою України на постійній або тимчасовій основі можуть бути створені й інші спеціальні органи для боротьби з організованою злочинністю.";

 

3) статтю 9 викласти у такій редакції:

"Стаття 9. Орган, що здійснює протидію корупції

1. Антикорупційне бюро України є державним центральним правоохоронним органом спеціального призначення, який забезпечує організацію та ведення системної протидії (запобігання, виявлення, припинення) корупції в органах влади і державного управління та правопорушенням, що пов’язані з корупцією і становлять підвищену суспільну небезпеку життєво важливим інтересам держави та її громадян, поновлення законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь.

 2. У структуру Антикорупційного бюро України входять оперативно-розшукові, оперативно-технічні, оперативного документування, слідчі, інформаційно-аналітичні, а також інші підрозділи.

3. Антикорупційне бюро України виконує покладені на нього завдання як безпосередньо, так і через підпорядковані йому підрозділи Міністерства внутрішніх справ України.

4. Антикорупційне бюро України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках, у тому числі валютні";

 

4) статтю 10 виключити;

 

5) статтю 11 викласти у такій редакції:

"Стаття 11. Компетенція спеціальних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України

 Межі компетенції спеціальних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України з протидії корупції та організованій злочинності визначаються на основі законів України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про протидію корупції", "Про міліцію", "Про Антикорупційне бюро України", "Про Службу безпеки України", цього Закону, Кримінально-процесуального кодексу та інших законів України";

 

 

 

 

6) статтю 12 викласти у такій редакції:

"Стаття 12. Права спеціальних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України з протидії корупції та організованій злочинності та їх співробітників

1. Спеціальні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України з протидії корупції та організованій злочинності та їх співробітники мають права, передбачені законами України "Про протидію корупції", "Про міліцію", "Про Антикорупційне бюро України", "Про Службу безпеки України", "Про оперативно-розшукову діяльність", цим Законом та іншими законодавчими актами України.

 2. При здійсненні заходів з протидії корупції та організованій злочинності спеціальним підрозділам Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України надаються повноваження:

 а) заводити оперативно-розшукові справи. Постанова про заведення справи затверджується начальником спеціального підрозділу;

 б) на письмову вимогу керівників відповідних спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю одержувати від банків, а також кредитних, митних, фінансових та інших установ, підприємств, організацій (незалежно від форм власності) інформацію і документи про операції, рахунки, вклади, внутрішні та зовнішні економічні угоди фізичних і юридичних осіб. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Документи та інформація повинні бути подані негайно, а якщо це неможливо - не пізніш як протягом 10 діб;

 в) залучати до проведення перевірок, ревізій та експертиз кваліфікованих спеціалістів установ, організацій контрольних і фінансових органів;

 г) одержувати інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем та банків даних, створюваних Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Антимонопольним комітетом України, Фондом державного майна України, міністерствами, відомствами, іншими державними органами України;

 д) в разі одержання фактичних даних про організовану злочинну діяльність для їх перевірки витребувати та одержувати від державних органів, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) інформацію і документи. Витребовувані документи та інформація повинні бути подані негайно або не пізніш як протягом 10 діб.

 3. За матеріалами оперативно-розшукової діяльності та кримінальних справ спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю мають право подавати до суду заяви про скасування реєстрації і припинення діяльності суб'єктів підприємництва, а також за наявності підстав, передбачених Законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

 4. При здійсненні заходів з протидії корупції та організованій злочинності співробітники спеціальних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України мають право:

 а) за письмовим розпорядженням керівника відповідного спеціального підрозділу входити за службовими посвідченнями на територію, у приміщення, склади та сховища підприємств, організацій і установ (крім іноземних, дипломатичних представництв), незалежно від їх відомчої належності та форм власності, у пункти пропуску через державний кордон України та митниці, а також у виробничі приміщення громадян, які займаються підприємницькою діяльністю;

б) за постановою та з санкції відповідного прокурора по нагляду за виконанням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, а у невідкладних випадках - з наступним повідомленням прокурора протягом доби в разі загрози знищення, приховування або втрати предметів чи документів, які можуть бути використані у розкритті та розслідуванні злочинної діяльності, на строк до 10 діб опечатувати архіви, каси, приміщення (за винятком жилих) чи інші сховища, брати їх під охорону, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності фізичних та юридичних осіб, вилучати предмети і документи із складанням відповідного акта. Копії акта вручаються громадянину чи представнику підприємства, установи, організації.

 5. Оперативні управління, відділи та відділення спеціальних підрозділів мають повноваження органу дізнання. Спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю можуть порушувати і розслідувати, передавати через відповідного прокурора по нагляду за виконанням законів спеціальними підрозділами за підслідністю в інші органи внутрішніх справ і Служби безпеки України кримінальні справи про виявлені ними злочини, у такому ж порядку витребувати і приймати від них до свого провадження кримінальні справи про злочини, вчинені організованими злочинними угрупованнями. Питання вирішення спорів про підслідність зазначених кримінальних справ регулюються цим Законом і Кримінально-процесуальним кодексом України;

 

7) частину 1 статті 13 викласти у такій редакції:

"1. При здійсненні боротьби з організованою злочинністю спеціальні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України з протидії корупції та організованій злочинності мають право, якщо інших заходів для викриття фактів корупції та організованої злочинності та притягнення винних до відповідальності недостатньо, використовувати штатних і нештатних негласних співробітників, які вводяться під легендою прикриття в організовані злочинні угруповання”;

 

8) частину 1 статті 14 викласти у такій редакції:

"1. Для здійснення заходів з протидії корупції та організованій злочинності спеціальні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України мають право залучати до співробітництва учасників організованих злочинних угруповань на підставі письмового доручення та відповідно до нормативних актів Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України.";

 

 

9) статтю 15 викласти у такій редакції:

"Стаття 15. Використання спеціальних технічних засобів у боротьбі з організованою злочинністю

 1. У сфері протидії корупції та організованій злочинності спеціальним підрозділам Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України надається право за попередньою санкцією прокурора додатково використовувати спеціальні технічні засоби у випадках:

 а) контролю, фіксації і документування розмов та інших дій осіб за наявності підстав вважати їх причетними до організованої злочинної діяльності;

 б) фіксації та документування факту телефонної розмови між громадянами, надсилання листа або телеграфного повідомлення, без порушення таємниці змісту телефонної розмови, листа або телеграфного повідомлення;

 в) забезпечення особистої безпеки і безпеки житла, майна співробітників спеціальних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України з протидії корупції та організованій злочинності, учасників кримінального судочинства, їх близьких родичів, за їх згодою, в разі загрози заподіяння їм шкоди у зв'язку з їх участю в боротьбі з організованою злочинністю.

 2. В інших випадках спеціальні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України з протидії корупції та організованій злочинності застосовують технічні засоби в порядку, що визначається Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність".

 3. Фактичні дані, одержані та зафіксовані співробітниками спеціальних підрозділів із застосуванням технічних засобів, можуть бути використані як докази в судочинстві";

 

10) статтю 16 викласти у такій редакції:

"Стаття 16. Взаємодія органів прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України з питань протидії корупції та організованій злочинності

 1. З метою забезпечення взаємодії органів прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України у штатних розписах центральних апаратів зазначених органів передбачаються посади осіб, до функціональних обов'язків яких входить здійснення взаємодії у питаннях протидії корупції та організованій злочинності.

 2. У Республіці Крим, областях і містах, у відповідних органах прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України функції щодо забезпечення взаємодії покладаються на прокурорів, які здійснюють нагляд за виконанням законів спеціальними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України з протидії корупції та організованій злочинності, на керівників спеціальних підрозділів та відповідальних працівників територіальних органів прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України з протидії корупції та організованій злочинності.

 3. Обмін оперативною інформацією між спеціальними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України з протидії корупції та організованій злочинності щодо спільних заходів здійснюється за письмовим розпорядженням керівників відповідних спеціальних підрозділів.

 4. Умови і порядок обміну інформацією між спеціальними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України з протидії корупції та організованій злочинності регулюються спільними нормативними актами Міністерства внутрішніх справ і Центрального управління Служби безпеки України.

 5. Передача оперативної інформації спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю територіальним та іншим підрозділам Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України допускається тільки за згодою і за письмовим розпорядженням керівника відповідного спеціального підрозділу.

 6. Територіальні та інші органи внутрішніх справ і Служби безпеки України (у межах відомств) зобов'язані передавати відповідним спеціальним підрозділам оперативну інформацію, документи та інші матеріали, пов'язані з організованою злочинністю, а також кримінальні справи через відповідного прокурора на письмову вимогу спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю.

 Керівники територіальних та інших органів внутрішніх справ, Служби безпеки України забезпечують взаємодію із спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю і сприяють виконанню поставлених перед спеціальними підрозділами завдань";

 

11) статтю 17 викласти у такій редакції:

"Стаття 17. Взаємодія спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю з іншими державними органами

 1. У сфері протидії корупції та організованій злочинності Міністерство внутрішніх справ України і Служба безпеки України взаємодіють з Національним банком України, Міністерством фінансів України, Міністерством зовнішніх економічних зв'язків України, Державним митним комітетом України, Фондом державного майна України, Антимонопольним комітетом України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону України та іншими міністерствами і відомствами.

Частину 2 виключити.

Частину 3 виключити";

 

12) частини 4 та 5 статті 18 викласти у такій редакції:

"4. Національний банк України з метою реалізації державної політики в сфері боротьби з організованою злочинністю зобов'язаний:

 а) забезпечувати виявлення порушень законодавства з боку комерційних банків та інших підконтрольних Національному банку України підприємств, установ, організацій, які створюють умови для організованої злочинної діяльності, і притягнення винних до відповідальності;

 б) встановлювати обсяги і форми звітності, яка подається Національному банку України, необхідні для виявлення організованої злочинної діяльності та умов, що їй сприяють;

 в) при одержанні клопотання про видачу ліцензій на здійснення операцій в іноземній валюті повідомляти про це спеціальним органам з протидії корупції та організованій злочинності і враховувати одержувані щодо них висновки;

 г) попередньо інформувати спеціальні підрозділи з протидії корупції та організованій злочинності про великомасштабні операції фізичних осіб (у тисячу і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян) чи юридичних осіб (у розмірі понад п'ять тисяч мінімальних заробітних плат), здійснені одноразово або протягом 30 діб;

 д) за рішенням слідчого або суду припиняти фінансування та операції з рахунків клієнтів.

 5. Державна прикордонна служба України сприяє спеціальним підрозділам Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України у виявленні, припиненні та попередженні організованої злочинної діяльності, затриманні та притягненні до відповідальності її учасників. З цією метою Державна прикордонна служба України за дорученням спеціальних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України з протидії корупції та організованій злочинності, за наявності підстав, передбачених законами України, зобов'язана:

а) проводити перевірку і тимчасове вилучення документів у конкретних осіб, які прямують через державний кордон України;

 б) не пропускати окремих осіб через державний кордон, здійснювати їх адміністративне затримання;

 в) оглядати конкретні транспортні засоби і майно, що прямують через державний кордон України, і вилучати виявлені при цьому предмети та речовини, заборонені до вивезення і ввезення в Україну, та предмети контрабанди;

 г) здійснювати дії щодо контролю і затримання українських та іноземних невійськових суден";

 

13) статтю 19 викласти у такій редакції:

"Стаття 19. Інформаційне забезпечення боротьби з організованою злочинністю

 1. Для вирішення завдань боротьби з організованою злочинністю спеціальні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України з протидії корупції та організованій злочинності мають право збирати, накопичувати і зберігати інформацію про події і факти, що свідчать про організовану злочинну діяльність, її причини та умови, про осіб, які беруть участь в організованій злочинній діяльності.

 З цією метою в Міністерстві внутрішніх справ України і Службі безпеки України з питань протидії корупції та організованій злочинності створюються централізовані банки даних.

 Порядок використання таких даних регулюється нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України та Служби безпеки України, які вживають заходів щодо їх захисту. Спеціальні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України взаємодіють на безоплатній основі з інформаційно-довідковими службами Міністерства статистики України, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, Державного митного комітету України, банківських, фінансових, податкових та інших органів і установ, а також одержують від них всю інформацію про реальні прояви організованої злочинної діяльності. Порядок збирання, накопичення, опрацювання і надання такої інформації регламентується положеннями про ці органи та установи, відповідними законодавчими актами.

 Відповідні банки даних створюються в спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю на місцях.";

 

14) статтю 20 викласти у такій редакції:

"Стаття 20. Фінансове та матеріально-технічне забезпечення

 1. Фінансування та матеріально-технічне забезпечення боротьби з організованою злочинністю є пріоритетним і здійснюється за рахунок державного бюджету. Розміри необхідних для цього коштів, у тому числі валютних, щорічно встановлюються Верховною Радою України при затвердженні бюджету відповідно до державних цільових програм протидії злочинності та корупції.

2. Структура, штатна чисельність і фонд оплати праці працівників спеціалізованих підрозділів Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України затверджуються їх керівниками у межах встановлених асигнувань за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

 3. Матеріально-технічне забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинною діяльністю здійснюється централізовано за заявками Міністерства внутрішніх справ України, Антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, інших правоохоронних органів, міністерств і відомств.";

 

15) частини 3 та 4 статті 22 викласти у такій редакції:

 "3. Одержана спеціальними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України з протидії корупції та організованій злочинності та їх співробітниками інформація, не пов'язана з вчиненням злочинів чи інших правопорушень з боку фізичних та юридичних осіб, не може використовуватися на шкоду правам та законним інтересам цих осіб.

 Документи та інші джерела, що містять таку інформацію, підлягають знищенню не пізніше шести місяців з дня їх одержання відповідним спеціальним органом по боротьбі з організованою злочинністю.

 4. Фізичні та юридичні особи мають право в порядку, встановленому законодавством України, оскаржити до суду дії співробітників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, які вони вважають неправомірними.

Скарги на дії та постанови працівників Антикорупційного бюро України розглядаються судовою палатою з розгляду справ про корупційні правопорушення Апеляційного суду міста Києва.";

16) частину 2 статті 23 викласти у такій редакції:

"2. Верховна Рада України не рідше одного разу на рік заслуховує звіт Голови Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, Голови Служби безпеки України, Міністра внутрішніх справ України, Директора Антикорупційного бюро України, з питань протидії корупції та організованій злочинності, а також доповідь Генерального прокурора України про стан прокурорського нагляду у сфері боротьби з організованою злочинністю.

 Верховна Рада України в міру необхідності може заслуховувати звіти та доповіді посадових осіб інших державних органів з окремих питань, пов'язаних із здійсненням боротьби з організованою злочинністю";

 

17) статтю 24 викласти у такій редакції:

"Стаття 24. Повноваження Комітету Верховної Ради України

 з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією

1. Комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією здійснює:

 а) контроль за виконанням законодавства щодо протидії корупції та організованій злочинності, перевірку діяльності спеціальних підрозділів Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки України;

 б) підготовку законопроектів щодо протидії корупції та організованій злочинності;

 в) вивчення практики застосування законів органами, які протидіють корупції та організованій злочинності, з метою вдосконалення законодавства та діяльності з питань протидії корупції та організованій злочинності, підготовку пропозицій щодо тлумачення норм законів;

 г) у передбачених цим Законом випадках дає згоду на створення і ліквідацію спеціальних підрозділів з протидії корупції та організованій злочинності, призначення на посаду і звільнення з неї керівників цих спеціальних підрозділів, прокурорів по нагляду за виконанням законів спеціальними підрозділами щодо протидії корупції та організованій злочинності.

 2. Органи прокуратури, Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України, включаючи їх спеціальні підрозділи, зобов'язані надавати Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією інформацію про свою діяльність, за винятком інформації, що може призвести до розголошення даних про осіб, які негласно співробітничають із спеціальним підрозділом по боротьбі з організованою злочинністю, і особу - учасника організованого злочинного угруповання, який співробітничає із спеціальними підрозділами, а також про осіб щодо яких заведено оперативно-розшукові справи";

 

 

 

 

 

18) статтю 25 викласти у такій редакції:

 "Стаття 25. Права Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією

 1. Комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією має право:

 а) перевіряти виконання законів щодо протидії корупції та організованій злочинності, а також доручати проведення перевірок іншим органам та посадовим особам;

 б) вносити подання щодо виявлених правопорушень про притягнення до відповідальності посадових осіб згідно з законодавством України;

 в) вносити по виявлених злочинах обов'язкові для розгляду пропозиції Генеральному прокурору України про порушення кримінальних справ, створення оперативно-слідчих груп із працівників органів прокуратури, внутрішніх справ та Служби безпеки України, призначення прокурорів по нагляду за розслідуванням кримінальних справ;

 г) у разі відмови Генерального прокурора України у порушенні кримінальної справи на пропозицію Комітету він має право внести на пленарне засідання Верховної Ради України питання щодо створення незалежної слідчої групи, призначення незалежного прокурора по нагляду за розслідуванням кримінальної справи;

 д) перевіряти законність та обґрунтованість використання у боротьбі з організованою злочинністю учасників злочинних угруповань, спеціальних технічних засобів, застосування інших негласних заходів. З цього питання Комітет один раз на 6 місяців заслуховує Генерального прокурора, Міністра внутрішніх справ, Директора Антикорупційного бюро України, Голову Служби безпеки України.

 2. Інші питання компетенції Комітету регулюються Положенням про Комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, яке затверджується Верховною Радою України";

 

19) частину 2 статті 26 доповнити новим абзацом такого змісту:

"Нагляд за додержанням законів у діяльності Антикорупційного бюро України здійснює Генеральний прокурор України чи його заступники відповідно до Закону України "Про прокуратуру України".

 

8. У Законі України "Про оперативно-розшукову діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1992, №22, ст.303):

 

1) статтю 3 викласти у такій редакції:

"Стаття 3. Правова основа оперативно-розшукової діяльності

 Правову основу оперативно-розшукової діяльності становлять Конституція України, цей Закон, Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України, закони України про протидію корупції, про прокуратуру, Антикорупційне бюро України, міліцію, Службу безпеки, Державну прикордонну службу України, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб, статус суддів, забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, державний захист працівників суду і правоохоронних органів, інші законодавчі акти та міжнародно-правові угоди і договори, учасником яких є Україна";

 

2) абзаци другий та третій частини першої статті 5 викласти у такій редакції:

"Міністерства внутрішніх справ України – Антикорупційним бюро України, кримінальною, транспортною та спеціальною міліцією, спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, судовою міліцією;

Служби безпеки України - контррозвідкою, військовою контррозвідкою, захисту національної державності, (виключити слова: спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю), оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;";

 

3) статтю 8 доповнити частиною другою та сьомою такого змісту:

"Оперативні підрозділи Антикорупційного бюро України також мають право:

1)    заборонити на три дня розрахункові банківські операції по рахункам осіб, які підозрюються у вчиненні корупційних дій, з обов’язковим підтвердженням постановою суду;

2)    використовувати у своїй діяльності провокацію хабара з метою протидії корупції;

3)    застосовувати непрямі методи для обчислення реальних доходів та видатків осіб, які вказані в пункті 1 статті 3 Закону України "Про протидію корупції.

Координація діяльності органів виконавчої влади щодо протидії корупції покладається на Раду національної безпеки і оборони України, яка готує і щороку затверджує відповідні заходи.";

 

4) статтю 9 викласти у такій редакції:

"Стаття 9. Гарантії законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності

 У кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. Постанова про заведення такої справи підлягає затвердженню Директором Антикорупційного бюро України або його уповноваженим заступником, начальником органу внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, охорони вищих посадових осіб, Служби зовнішньої розвідки України, оперативного підрозділу податкової міліції, органу, установи виконання покарань розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону або його уповноваженим заступником.

Контроль за оперативно-розшуковою діяльністю здійснюється Міністерством внутрішніх справ України, Антикорупційним бюро України, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону, Управлінням державної охорони України, Державною податковою адміністрацією України, Державним департаментом України з питань виконання покарань, розвідувальним органом Міністерства оборони України.

На особу, яка підозрюється в підготовці або вчиненні злочину, переховується від органів розслідування, суду або ухиляється від відбування кримінального покарання, безвісти зникла, ведеться тільки одна оперативно-розшукова справа. Без заведення оперативно-розшукової справи проведення оперативно-розшукових заходів, крім випадку, передбаченого частиною четвертою цієї статті, забороняється. Про заведення оперативно-розшукової справи виноситься постанова, яка затверджується Директором Антикорупційного бюро України або його уповноваженим заступником, начальником або уповноваженим заступником начальника органу внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, розвідувального органу Міністерства оборони України, Служби зовнішньої розвідки України, оперативного підрозділу податкової міліції, органу або установи виконання покарань. У постанові зазначаються місце та час її складання, посада особи, яка виносить постанову, її прізвище, підстава та мета заведення оперативно-розшукової справи.

При перевірці осіб у зв'язку з допуском їх до державної таємниці, а також до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках оперативно-розшукова справа не заводиться. Така перевірка повинна тривати не більш як один місяць.

Під час здійснення оперативно-розшукової діяльності не допускається порушення прав і свобод людини та юридичних осіб. Окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий і тимчасовий характер і можуть застосовуватись лише за рішенням суду щодо особи, в діях якої є ознаки тяжкого або особливо тяжкого злочину, та у випадках, передбачених законодавством України, з метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства.

При наявності достатніх підстав дозвіл на проведення оперативно-розшукової діяльності дає керівник відповідного оперативного підрозділу, який несе відповідальність за законність здійснюваних заходів відповідно до чинного законодавства.

При застосуванні оперативно-розшукових заходів працівники оперативних підрозділів зобов'язані враховувати їх відповідність ступеню суспільної небезпеки злочинних посягань та загрозі інтересам суспільства і держави.

У випадках порушення прав і свобод людини або юридичних осіб в процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, а також у разі, якщо причетність до правопорушення особи, щодо якої здійснювались оперативно-розшукові заходи, не підтвердилась, Служба безпеки України, Антикорупційне бюро України, Міністерство внутрішніх справ України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах охорони державного кордону, Управління державної охорони України, Державна податкова адміністрація України, Державний департамент України з питань виконання покарань або розвідувальний орган Міністерства оборони України, розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, Служба зовнішньої розвідки України зобов'язані невідкладно поновити порушені права і відшкодувати заподіяні матеріальні та моральні збитки в повному обсязі.”;

 

5) частину першу статті 9-1доповнити пунктом 7 такого змісту:

"7) щодо осіб, які зазначені в пункті 1 статті 3 Закону України "Про протидію корупції", стосовно яких є дані про їх участь або причетність до корупційних діянь, - до 5 років.";

 

9. У Законі України "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради України, 1991, № 4, ст.20):

 

1) статтю 7 доповнити частиною четвертою такого змісту:

„У складі Міністерства внутрішніх справ України діє Антикорупційне бюро України, яке створюється Кабінетом Міністрів України, відповідно до пункту 9¹ статті 116 Конституції України.”.

 

10. У Законі України "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України, 1991, № 53, ст.793):

 

1) Статтю 32 викласти в наступній редакції:

"Стаття 32. Обов'язковість вказівок прокурора

Вказівки прокурора, його заступника органам, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство щодо порушення кримінальних справ і провадження розслідування, які даються відповідно до кримінально-процесуального законодавства, є обов'язковими для цих органів.

Кримінальна справа щодо працівників Антикорупційного бюро України порушується лише Генеральним прокурором України або його заступниками (чи за їх письмовою вказівкою) у встановленому законом порядку".

 

2) Доповнити статтею 42-1 у наступній редакції:

"Стаття 42-1. Нагляд за додержанням законів у діяльності Антикорупційного бюро України

Нагляд за додержанням законів у діяльності Антикорупційного бюро України здійснює Генеральний прокурор України чи його заступники відповідно до цього Закону".

 

 

11. У Законі України "Про Службу безпеки України" (Відомості Верховної Ради, 1992, № 27, ст.382):

 

1) у статті 10 слова „боротьби з корупцією і організованою злочинною діяльністю”  виключити;

 

2) у частині першій статті 15 слова „боротьби з корупцією і організованою злочинною діяльністю”  виключити.

 

12. У Законі України "Про державну податкову службу в Україні" (Відомості Верховної Ради, 1991, № 6, ст. 37 ):

 

1) частину четверту статті 4 викласти у такій редакції:

"Органи державної податкової служби України координують свою діяльність з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, Антикорупційним бюро України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-ревізійною службами, іншими контролюючими органами, установами банків, а також з податковими службами інших держав";

 

2) частину першу статті 20 викласти у такій редакції:

"До складу податкової міліції належать:

Головне управління податкової міліції, Слідче управління податкової міліції (виключити слова: Управління по боротьбі з корупцією в органах державної податкової служби) Державної податкової адміністрації України;

управління податкової міліції, слідчі відділи податкової міліції (виключити слова: відділи по боротьбі з корупцією в органах державної податкової служби) відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

відділи податкової міліції, слідчі відділення (групи) податкової міліції відповідних державних податкових інспекцій в районах, містах, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.".

 

 

13. У Законі України "Про судоустрій України" (Відомості Верховної Ради, 2002, № 27-28, ст.180):

 

1) частини п’яту та шосту статті 25 викласти у такій редакції:

"5. В апеляційних судах утворюються судові палати. У складі загального апеляційного суду утворюються судова палата у цивільних справах та судова палата у кримінальних справах. У складі спеціалізованого апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за встановленою спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції.

У складі Апеляційного суду міста Києва утворюється судова палата з розгляду справ про корупційні правопорушення, яка здійснює розгляд скарг на дії та постанови працівників Антикорупційного бюро України та справи про корупційні правопорушення осіб, які вказані в пункті 1 статті 3 Закону України "Про протидію корупції".

6. Апеляційний суд України діє у складі:

1) судової палати з розгляду справ про корупційні правопорушення;

2) судової палати у кримінальних справах;

3) військової судової палати.";

 

2) частину 2 статті 48 доповнити пунктом 5 такого змісту:

"5) Судова палата з розгляду справ про корупційні правопорушення.".

 

14. У Законі України „Про службу в органах місцевого самоврядування” (Відомості Верховної Ради, 2001, № 33, ст. 175 ):

 

1) статтю 8 викласти у такій редакції:

„Стаття 8. Основні обов'язки посадових осіб місцевого самоврядування

 Основними обов'язками посадових осіб місцевого самоврядування є:

 додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування;

 додержання прав та свобод людини і громадянина;

 збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню;

 постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації;

 сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, ініціативність і творчість у роботі;

 шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

 недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави;

щорічна публікація (у тому числі на особистому веб-сайті) та оновлення відомостей з декларації про доходи і майно та інші дані, які передбачені статтею 11 Закону України „Про протидію корупції” для осіб що займають посади, які зазначені у пункті 1 статті 3 Закону України „Про протидію корупції”;

пояснення посадовою особою місцевого самоврядування, за вимогою контролюючих та правоохоронних органів, необхідних відомостей: про розміри та джерела їх доходів та близьких родичів та прирівняних до них осіб; про вартість майна, наявного у власності, що входить в об'єкт оподаткування, зокрема - за межами території України; про розміри внесків в банківських і інших кредитних організаціях, зокрема - за межами території України, а також про фінансові кошти, якими дані особи мають право розпоряджатися особисто або спільно з іншими особами; про цінні папери, законними власниками яких вони є, зокрема про ощадні книжки на пред'явника і пред'явницькі ощадні (депозитні) сертифікати; про заборгованість на загальну суму, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, зокрема за межами території України;

відкриття та використання особового (спеціального) рахунку у банку для отримання усіх видів грошових доходів та здійснення усіх видатків за час виконання обов'язків посадової особи місцевого самоврядування”;

 

2) статтю 10 викласти у такій редакції:

„Стаття 10. Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування

Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється:

 на посаду сільського, селищного, міського голови в порядку, встановленому Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”;

 на посаду голови та заступників голови районної, районної у місті, обласної ради, заступника міського голови – секретаря Київської міської ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови постійної комісії з питань бюджету обласної, Київської та Севастопольської міських рад шляхом обрання відповідною радою;

 на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради шляхом затвердження відповідною радою;

 на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

 Проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

 У разі необхідності, за згодою сторін, посадова особа місцевого самоврядування може бути переведена на рівнозначну чи нижчу посаду або посаду радника чи консультанта без конкурсного відбору.

 Не допускається прийняття на службу в органи місцевого самоврядування осіб для зайняття посад, які зазначені у пункті 1 статті 3 Закону України „Про протидію корупції”, що завчасно не розмістили на особистому веб-сайті відомості з декларації про доходи і майно та інші дані, які передбачені статтею 11 Закону України „Про протидію корупції”.

Голови районних, районних у містах, обласних рад, Київський та Севастопольський міський голова та міські голови (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) мають право самостійно (без конкурсу) добирати та приймати на службу своїх помічників, радників (патронатну службу).

 На час відсутності (відпустки) посадових осіб органів місцевого самоврядування (крім виборних посад) для виконання їх повноважень можуть прийматися на службу особи за строковим трудовим договором (контрактом)”;

 

 

3) статтю 12 викласти у такій редакції:

„Стаття 12. Обмеження, пов’язані з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та проходженням служби

 На службу в органи місцевого самоврядування не можуть бути прийняті особи:

 1) визнані судом недієздатними;

 2) які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку;

 3) які відповідно до закону позбавлені права займати посади в органах державної влади та їх апараті або в органах місцевого самоврядування протягом установленого терміну;

 4) які у разі прийняття на службу в органи місцевого самоврядування будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, що є близькими родичами чи свояками.

 Посадові особи місцевого самоврядування не можуть бути організаторами і безпосередніми учасниками страйків та інших дій, що перешкоджають виконанню органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування передбачених законом повноважень.

Посадові особи місцевого самоврядування не мають права вчиняти дії, передбачені статтями 7 і 8 Закону України „Про протидію корупції”.

Особи, що вказані у статті 3 Закону України „Про протидію корупції”, приймають на себе передбачені ним обмеження з метою недопущення дій, які можуть призвести до використання їх офіційного статусу, пов'язаних з ним авторитету і можливостей в особистих, групових чи інших неслужбових інтересах; при цьому вказані особи попереджаються про правові наслідки таких дій.

 Неприйняття обмежень є самостійною підставою для відмови у залученні особи до виконання відповідних офіційних функцій, звільнення з посади або іншого звільнення у передбаченому законом порядку від виконання вказаних функцій.

 Інші обмеження, пов’язані із проходженням служби в органах місцевого самоврядування, встановлюються виключно законами України”;

 

4) статтю 13 викласти у такій редакції:

„Стаття 13. Декларування доходів посадових осіб місцевого самоврядування

Спеціальний порядок надання декларації до податкових органів та публікація декларацій про доходи та майно посадових осіб місцевого самоврядування з числа осіб, що зазначені у статті 3 Закону України „Про протидію корупції” передбачається статтями 10, 11 Закону України „Про протидію корупції” та іншими законами України”;

 

5) частину першу статті 20 доповнити абзацами такого змісту:

„не розміщення або несвоєчасне розміщення посадовою особою місцевого самоврядування, яка зазначена у пункті 1 статті 3 Закону України „Про протидію корупції”, відомостей на особистому веб-сайті з декларації про доходи і майно та інших даних, що передбачені статтею 11 Закону України „Про протидію корупції”;

відмова від дачі пояснень або надання завідомо неправдивих даних посадовою особою місцевого самоврядування, за вимогою контролюючих та правоохоронних органів: про розміри та джерела їх доходів та близьких родичів та прирівняних до них осіб; про вартість майна, наявного у власності, що входить в об’єкт оподаткування, зокрема - за межами території України; про розміри внесків в банківських і інших кредитних організаціях, зокрема - за межами території України, а також про фінансові кошти, якими дані особи мають право розпоряджатися особисто або спільно з іншими особами; про цінні папери, законними власниками яких вони є, зокрема про ощадні книжки на пред’явника і пред’явницькі ощадні (депозитні) сертифікати; про заборгованість на загальну суму, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, зокрема за межами території України”;

 

6) доповнити статтею 21-1 у такій редакції:

„Стаття 21-1. Гарантії заохочення посадових осіб місцевого самоврядування, що сприяють протидії корупції

Посадові особи місцевого самоврядування, що надали достовірну інформацію про корупційні правопорушення заохочуються грошовою винагородою в розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України”.

 

15. У Законі України „Про державну службу” (Відомості Верховної Ради, 1993, № 52, ст.490):

 

1) статтю 10 викласти в такій редакції:

„Стаття 10. Основні обов’язки державних службовців

Основними обов'язками державних службовців є:

додержання Конституції України та інших актів законодавства України;

забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції;

недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;

безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;

 збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов’язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню;

 постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації;

сумлінне виконання своїх службових обов’язків, ініціатива і творчість в роботі;

щорічна публікація (у тому числі на особистому веб-сайті) та оновлення відомостей з декларації про доходи і майно та інші дані, які передбачені статтею 11 Закону України „Про протидію корупції” для осіб що займають посади, які зазначені у пункті 1 статті 3 Закону України „Про протидію корупції”;

пояснення державним службовцем, за вимогою контролюючих та правоохоронних органів, необхідних відомостей: про розміри та джерела їх доходів та близьких родичів та прирівняних до них осіб; про вартість майна, наявного у власності, що входить в об’єкт оподаткування, зокрема - за межами території України; про розміри внесків в банківських і інших кредитних організаціях, зокрема - за межами території України, а також про фінансові кошти, якими дані особи мають право розпоряджатися особисто або спільно з іншими особами; про цінні папери, законними власниками яких вони є, зокрема про ощадні книжки на пред’явника і пред’явницькі ощадні (депозитні) сертифікати; про заборгованість на загальну суму, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, зокрема за межами території України;

відкриття та використання особового (спеціального) рахунку у банку для отримання усіх видів грошових доходів та здійснення усіх видатків за час перебування на державній службі.

Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу”;

 

2) статтю 12 викласти у такій редакції:

„Стаття 12. Обмеження, пов’язані з прийняттям на державну службу

 Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які:

визнані у встановленому порядку недієздатними;

мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади;

у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками;

в інших випадках, встановлених законами України.

Особи, що вказані у статті 3 Закону України „Про протидію корупції”, приймають на себе передбачені ним обмеження з метою недопущення дій, які можуть призвести до використання їх офіційного статусу, пов'язаних з ним авторитету і можливостей в особистих, групових чи інших неслужбових інтересах; при цьому вказані особи попереджаються про правові наслідки таких дій.

 Неприйняття обмежень є самостійною підставою для відмови у залученні особи до виконання відповідних офіційних функцій або звільнення з посади або іншого звільнення у передбаченому законом порядку від виконання вказаних функцій”;

 

3) статтю 13 викласти у такій редакції:

„Стаття 13. Декларування доходів державних службовців

Спеціальний порядок надання декларації до податкових органів та публікація декларацій про доходи та майно державних службовців з числа осіб, що зазначені у статті 3 Закону України „Про протидію корупції” передбачається статтями 10, 11 Закону України „Про протидію корупції” та іншими законами України”;

 

4) статтю 15 доповнити частиною шостою такого змісту:

„Не допускається прийняття на державну службу осіб для зайняття посад, які зазначені у пункті 1 статті 3 Закону України „Про протидію корупції”, що завчасно не розмістили на особистому веб-сайті відомості з декларації про доходи і майно та інші дані, які передбачені статтею 11 Закону України „Про протидію корупції”;

 

5) у частині першій статті 16 слова „передбачені статтями 1 і 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією” замінити словами „передбачені статтями 7 і 8 Закону України „Про протидію корупції”;

 

6) статтю 18 викласти у такій редакції:

„Стаття 18. Випробування при прийнятті на державну службу

При прийнятті на державну службу може встановлюватися випробування терміном до шести місяців.

Для осіб, що вперше зараховуються на службу до Антикорупційного бюро України, необхідно пройти випробування терміном один рік”;

 

7) частину першу статті  30 доповнити пунктами 8, 9 такого змісту:

„8) не розміщення або несвоєчасне розміщення особами, які зазначені у пункті 1 статті 3 Закону України "Про протидію корупції", відомостей на особистому веб-сайті з декларації про доходи і майно та інших даних, що передбачені статтею 11 Закону України "Про протидію корупції";

9) відмова від дачі пояснень або надання завідомо неправдивих даних державним службовцем, за вимогою контролюючих та правоохоронних органів: про розміри та джерела їх доходів та близьких родичів та прирівняних до них осіб; про вартість майна, наявного у власності, що входить в об'єкт оподаткування, зокрема - за межами території України; про розміри внесків в банківських і інших кредитних організаціях, зокрема - за межами території України, а також про фінансові кошти, якими дані особи мають право розпоряджатися особисто або спільно з іншими особами; про цінні папери, законними власниками яких вони є, зокрема про ощадні книжки на пред'явника і пред'явницькі ощадні (депозитні) сертифікати; про заборгованість на загальну суму, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, зокрема за межами території України”;

 

8) статтю 34 викласти у такій редакції :

„Стаття 34. Заохочення за сумлінну працю

За сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов'язків державним службовцям видається грошова винагорода в розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Державні службовці, що надали достовірну інформацію про корупційні правопорушення заохочуються грошовою винагородою в розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За особливі трудові заслуги державні службовці представляються до державних нагород та присвоєння почесних звань”.

 

 

16. У Законі України „Про банки і банківську діяльність” (Відомості Верховної Ради, 2001, № 5-6, ст. 30 ):

 

1) статтю 59 викласти у такій редакції:

„Стаття 59. Арешт, стягнення та зупинення операцій по рахунках

Арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Звільнення майна та коштів з-під арешту здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

 Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а так само зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Антикорупційне бюро України має право заборонити (зупинити) на три доби розрахункові банківські операції по рахункам осіб, які підозрюються у вчиненні корупційних дій, з обов’язковим підтвердженням постановою суду.

Забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку.

 Кошти, що надійшли на банківський рахунок особи, яка зазначена у пунктах 1, 2 статті 3 Закону України „Про протидію корупції”, без відома вказаної особи, у зв’язку з виконанням відповідних функцій, підлягають у триденний термін після їх виявлення перерахуванню на спеціальний рахунок органам державного казначейства з поданням письмового пояснення про обставини надходження таких коштів.

Рішення суду про стягнення на кошти, які знаходяться на рахунках юридичних чи фізичних осіб, підлягають негайному і безумовному виконанню, за винятком випадків введення мораторію відповідно до цього Закону.” ;

 

2) у пункті 3 частини першої статті 62 після слів „Служби безпеки України” слова „Міністерства внутрішніх справ України” замінити словами „Антикорупційному бюро України та іншим підрозділам Міністерства внутрішніх справ України” ;

3) статтю 64 викласти у такій редакції:

„Стаття 64. Обов’язок щодо ідентифікації клієнтів

Банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки.

Банкам забороняється вступати в договірні відносини з клієнтами — юридичними чи фізичними особами у разі, якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені.

Банк зобов’язаний ідентифікувати відповідно до законодавства України:

клієнтів, що відкривають рахунки в банку;

клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу;

клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує, еквівалент 50000 гривень;

клієнтів - осіб, що вказані в пункті 1 статті 3 Закону України ”Про протидію корупції”, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів.

Рахунок клієнту відкривається та зазначені операції здійснюються лише після проведення ідентифікації особи клієнтів та вжиття заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Рахунок клієнтам (особам, що вказані в пункті 1 статті 3 Закону України „Про протидію корупції”) відкривається та зазначені операції здійснюються лише після проведення ідентифікації особи, надання нею відповідних документів (інформацію про місце роботи) та вжиття заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Банк має право витребувати, а клієнт зобов’язаний надати документи і відомості, необхідні для з’ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану. У разі ненадання клієнтом необхідних документів чи відомостей або умисного подання неправдивих відомостей про себе банк відмовляє клієнту у його обслуговуванні. У разі наявності при здійсненні ідентифікації мотивованої підозри щодо надання клієнтом недостовірної інформації або навмисного подання інформації з метою введення в оману банк має надавати інформацію про фінансові операції клієнта спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.

Для ідентифікації клієнта — юридичної особи банк має ідентифікувати фізичних осіб, які є власниками цієї юридичної особи, мають прямий або опосередкований вплив на неї та отримують економічну вигоду від її діяльності. У разі якщо юридична особа є господарським товариством, банк має ідентифікувати фізичних осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі. Клієнт має надавати передбачені законодавством відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. У разі ненадання таких відомостей клієнтом рахунок не відкривається, а в разі наявності раніше відкритих рахунків банк відмовляє в здійсненні обслуговування. Для ідентифікації і вжиття заходів, достатніх, на думку банку, для підтвердження особи клієнта — юридичної особи та для забезпечення спроможності банку виконувати правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення, у тому числі щодо виявлення фінансових операцій, що мають сумнівний характер, банк має право витребувати передбачену законодавством інформацію, яка стосується ідентифікації цієї особи та її керівників, у органів державної влади, які здійснюють нагляд та/або контроль за діяльністю цієї юридичної особи, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати передбачені законодавством заходи щодо збору такої інформації з інших джерел. Вказані органи державної влади, банки, інші юридичні особи зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту безоплатно надати банку таку інформацію.

Для ідентифікації клієнта — фізичної особи та вжиття заходів, достатніх, на думку банку, для підтвердження його особи, банк має право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації цієї особи, у органів державної влади, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації про цю особу, яка є необхідною для виконання правил внутрішнього фінансового моніторингу та програм його здійснення, у тому числі щодо виявлення фінансових операцій, що мають сумнівний характер. Вказані органи державної влади, банки, інші юридичні особи зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту безоплатно надати банку таку інформацію.

Ідентифікація клієнта банку не є обов’язковою при здійсненні кожної операції, якщо клієнт був раніше ідентифікований відповідно до вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

За наявності рішення уповноваженого державного органу про скасування державної реєстрації юридичної особи або державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності — фізичної особи, визнання в установленому порядку юридичної особи фіктивною або оголошення фізичної особи померлою чи визнання безвісно відсутньою банк закриває рахунок такої особи і невідкладно надає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу щодо такого рахунку та не перераховує чи іншим шляхом не розпоряджається коштами на цьому рахунку до отримання розпоряджень зазначеного органу. У випадку ненадходження протягом семи робочих днів зазначених розпоряджень або рішення суду стосовно вжиття чи невжиття заходів щодо цих коштів банк вирішує пов’язані з ними питання відповідно до законодавства України.”

 

17. У Законі України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” (Відомості Верховної Ради, 2003, № 1, ст. 2 ):

 

1) абзац другий частини третьої статтю 4  після слів „центральні органи виконавчої влади,” доповнити словами „Антикорупційне бюро України”.

 

2) абзац другий частини другої статті 6 після слів „місце проживання,” доповнити словами „місце роботи (для осіб, що вказані в пункті 1 статті 3 Закону України „Про протидію корупції”)”.

 

3) статтю 11 доповнити частиною другою такого змісту:

„Підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу ті самі фінансові операції, які вчинені особами, що вказані в пункті 1 статті 3 Закону України „Про протидію корупції”, якщо сума, на яку вони проводяться перевищує у тисячу і більше разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян”.

 

4) частину першу статті 12 доповнити пунктами 4, 5 такого змісту:

„4) здійснення фінансових операцій, а також фінансування політичних організацій (партій) чи їх об'єднань;

5) надання фінансової допомоги від міжнародних інституцій і інституцій іноземних держав. ”

 

18. У Законі України „Про статус суддів” (Відомості Верховної Ради, 1993, № 8, ст. 56):

 

1) статтю 5 доповнити частиною другою такого змісту:

„Не може бути обрана (призначена) суддею особа, що завчасно не розмістили на особистому веб-сайті відомості з декларації про доходи і майно та інші дані, які передбачені статтею 11 Закону України „Про протидію корупції”.

 

2) статтю 6 викласти у такій редакції:

„Стаття 6. Обов’язки суддів

 Судді зобов’язані:

 - при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об’єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків;

 - додержувати вимог, передбачених статтею 5 цього Закону, службової дисципліни та розпорядку роботи суду;

 - не розголошувати відомості, що становлять державну, військову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання;

 - не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності;

- щорічно публікувати (у тому числі на особистому веб-сайті) та оновлювати відомості з декларації про доходи і майно та інші дані, які передбачені статтею 11 Закону України „Про протидію корупції”;

- пояснювати, за вимогою контролюючих та правоохоронних органів, необхідні відомості: про розміри та джерела їх доходів та близьких родичів та прирівняних до них осіб; про вартість майна, наявного у власності, що входить в об’єкт оподаткування, зокрема - за межами території України; про розміри внесків в банківських і інших кредитних організаціях, зокрема - за межами території України, а також про фінансові кошти, якими дані особи мають право розпоряджатися особисто або спільно з іншими особами; про цінні папери, законними власниками яких вони є, зокрема про ощадні книжки на пред’явника і пред'явницькі ощадні (депозитні) сертифікати; про заборгованість на загальну суму, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, зокрема за межами території України;

- відкрити та використовувати особовий (спеціальний) рахунок у банку для отримання усіх видів грошових доходів та здійснення усіх видатків під час виконання своїх повноважень”.

 

3) частину 1 статтю 15 доповнити пунктами 10, 11 такого змісту:

„10) не розміщення або несвоєчасне розміщення суддею, відомостей на особистому веб-сайті з декларації про доходи і майно та інших даних, що передбачені статтею 11 Закону України „Про протидію корупції”;

11) відмова від дачі пояснень або надання завідомо неправдивих даних суддею, за вимогою контролюючих та правоохоронних органів: про розміри та джерела їх доходів та близьких родичів та прирівняних до них осіб; про вартість майна, наявного у власності, що входить в об'єкт оподаткування, зокрема - за межами території України; про розміри внесків в банківських і інших кредитних організаціях, зокрема - за межами території України, а також про фінансові кошти, якими дані особи мають право розпоряджатися особисто або спільно з іншими особами; про цінні папери, законними власниками яких вони є, зокрема про ощадні книжки на пред'явника і пред'явницькі ощадні (депозитні) сертифікати; про заборгованість на загальну суму, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, зокрема за межами території України.”

 

19. У Законі України „Про статус народного депутата України” (Відомості Верховної Ради, 1993, № 3, ст. 17):

 

1) статтю 4 доповнити пунктами 7, 8 такого змісту:

„7) не розміщення або несвоєчасного розміщення, відомостей на особистому веб-сайті з декларації про доходи і майно та інших даних, що передбачені статтею 11 Закону України „Про протидію корупції”;

8) відмови від дачі пояснень або надання завідомо неправдивих даних, за вимогою контролюючих та правоохоронних органів: про розміри та джерела їх доходів та близьких родичів та прирівняних до них осіб; про вартість майна, наявного у власності, що входить в об’єкт оподаткування, зокрема - за межами території України; про розміри внесків в банківських і інших кредитних організаціях, зокрема - за межами території України, а також про фінансові кошти, якими дані особи мають право розпоряджатися особисто або спільно з іншими особами; про цінні папери, законними власниками яких вони є, зокрема про ощадні книжки на пред’явника і пред’явницькі ощадні (депозитні) сертифікати; про заборгованість на загальну суму, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, зокрема за межами території України”.

 

2) статтю 24 доповнити пунктами 17, 18, 19 такого змісту:

„17) щорічно публікувати (у тому числі на особистому веб-сайті) та оновлювати відомості з декларації про доходи і майно та інші дані, які передбачені статтею 11 Закону України "Про протидію корупції";

18) пояснювати, за вимогою контролюючих та правоохоронних органів, необхідні відомості: про розміри та джерела їх доходів та близьких родичів та прирівняних до них осіб; про вартість майна, наявного у власності, що входить в об’єкт оподаткування, зокрема - за межами території України; про розміри внесків в банківських і інших кредитних організаціях, зокрема - за межами території України, а також про фінансові кошти, якими дані особи мають право розпоряджатися особисто або спільно з іншими особами; про цінні папери, законними власниками яких вони є, зокрема про ощадні книжки на пред'явника і пред'явницькі ощадні (депозитні) сертифікати; про заборгованість на загальну суму, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, зокрема за межами території України;

19) відкрити та використовувати особовий (спеціальний) рахунок у банку для отримання усіх видів грошових доходів та здійснення усіх видатків під час виконання своїх повноважень.”

 

3) статтю 25 викласти у такій редакції:

„Стаття 25. Декларування доходів та майна народного депутата України

 Спеціальний порядок надання декларації до податкових органів та публікація декларацій про доходи та майно народного депутата України, передбачається статтями 10, 11 Закону України „Про протидію корупції” та іншими законами України.”

 

20. У Законі України „Про вибори Президента України” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 14, ст. 81):

 

1) статтю 105 доповнити  частиною другою в такій редакції:

„Стаття 105. Відповідальність за порушення законодавства про вибори Президента України

 Особи, винні в порушенні законодавства про вибори Президента України, притягаються до кримінальної, адміністративної або іншої відповідальності в порядку, встановленому законом.

У випадку вчинення особою, яка зазначена у статті 3 Закону України „Про протидію корупції”, що претендує на обрання Президентом України, будь-якого із вказаних у статті 8 Закону України „Про протидію корупції” правопорушень, правоохоронні органи, що протидіють корупції, повідомляють про це відповідну виборчу комісію, яка зобов'язана протягом п'яти днів від дня надходження матеріалів довести до відома виборців, через опублікування в офіційному виданні або іншим способом факт правопорушення, допущеного кандидатом.”

 

21. У Законі України „Про вибори народних депутатів України” (Відомості Верховної Ради, 2004, № 27-28, ст. 366):

 

1) статтю 117 доповнити частиною другою такого змісту:

„У випадку вчинення особою, яка зазначена у статті 3 Закону України „Про протидію корупції”, що претендує на обрання народним депутатом України, будь-якого із вказаних у статті 8 Закону України „Про протидію корупції” правопорушень, правоохоронні органи, що протидіють корупції, повідомляють про це відповідну виборчу комісію, яка зобов’язана протягом п'яти днів від дня надходження матеріалів довести до відома виборців, через опублікування в офіційному виданні або іншим способом факт правопорушення, допущеного кандидатом.”

 

22. У Законі України „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” (Відомості Верховної Ради, 1994, № 11, ст. 50 ):

 

1) абзац перший пункту 1 статті 2 викласти в такій редакції:

„1. Правоохоронні органи - Антикорупційне бюро України, органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.”

 

2) статтю 4 викласти у такій редакції:

„Стаття 4. Правова основа захисту працівників суду і правоохоронних органів та їх близьких родичів

 Правовою основою захисту працівників суду і правоохоронних органів та їх близьких родичів є Конституція України, цей Закон, Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Митний кодекс України, закони України „Про статус суддів”, „Про прокуратуру”, „Про міліцію”, „Про Антикорупційне бюро України”, „Про Службу безпеки України”, „Про оперативно-розшукову діяльність”, „Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України” та інші акти законодавства України.”;

 

3) статтю 14 доповнити пунктом „ж” такого змісту:

„ж) керівники Антикорупційного бюро України - щодо захисту працівників цього бюро та їх близьких родичів.”;

 

4) частину першу статті 24 після слів „Міністр внутрішніх справ України” доповнити словами „Директор Антикорупційного бюро України”.

 

23. У Законі України „Про статус депутатів місцевих рад” (Відомості Верховної Ради, 2002, № 40, ст. 290):

 

1) частину 2 статті 5 доповнити пунктами 3, 4 такого змісту:

„3) не розміщення або несвоєчасного розміщення депутатом, який зазначений у пункті 1 статті 3 Закону України „Про протидію корупції”, відомостей на особистому веб-сайті з декларації про доходи і майно та інших даних, що передбачені статтею 11 Закону України „Про протидію корупції”;

4) відмови від дачі пояснень або надання завідомо неправдивих даних, за вимогою контролюючих та правоохоронних органів: про розміри та джерела їх доходів та близьких родичів та прирівняних до них осіб; про вартість майна, наявного у власності, що входить в об’єкт оподаткування, зокрема - за межами території України; про розміри внесків в банківських і інших кредитних організаціях, зокрема - за межами території України, а також про фінансові кошти, якими дані особи мають право розпоряджатися особисто або спільно з іншими особами; про цінні папери, законними власниками яких вони є, зокрема про ощадні книжки на пред’явника і пред’явницькі ощадні (депозитні) сертифікати; про заборгованість на загальну суму, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, зокрема за межами території України.”;

 

2) статтю 10 викласти в такій редакції:

„Стаття 10. Обов’язки депутата місцевої ради у виборчому окрузі

1. У виборчому окрузі депутат місцевої ради зобов’язаний:

 1) підтримувати зв'язок з виборцями, відповідною територіальною громадою, трудовими колективами і громадськими організаціями, які висунули його кандидатом у депутати місцевої ради, а також колективами інших підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності, органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади, розташованими на відповідній території;

 2) не рідше одного разу на півріччя інформувати виборців про роботу місцевої ради та її органів, про виконання планів і програм економічного і соціального розвитку, інших місцевих програм, місцевого бюджету, рішень ради і доручень виборців;

 3) брати участь у громадських слуханнях з питань, що стосуються його виборчого округу, в організації виконання рішень ради та її органів, доручень виборців, у масових заходах, що проводяться органами місцевого самоврядування на території громади або виборчого округу;

 4) вивчати громадську думку; вивчати потреби територіальної громади, інформувати про них раду та її органи, брати безпосередню участь у їх вирішенні;

 5) визначити і оприлюднити дні, години та місце прийому виборців, інших громадян; вести регулярний, не рідше одного разу на місяць, прийом виборців, розглядати пропозиції, звернення, заяви і скарги членів територіальної громади, вживати заходів щодо забезпечення їх оперативного вирішення.

6) пояснювати, за вимогою контролюючих та правоохоронних органів, необхідні відомості: про розміри та джерела їх доходів та близьких родичів та прирівняних до них осіб; про вартість майна, наявного у власності, що входить в об'єкт оподаткування, зокрема - за межами території України; про розміри внесків в банківських і інших кредитних організаціях, зокрема - за межами території України, а також про фінансові кошти, якими дані особи мають право розпоряджатися особисто або спільно з іншими особами; про цінні папери, законними власниками яких вони є, зокрема про ощадні книжки на пред’явника і пред’явницькі ощадні (депозитні) сертифікати; про заборгованість на загальну суму, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, зокрема за межами території України;

7) відкрити та використовувати особовий (спеціальний) рахунок у банку для отримання усіх видів грошових доходів та здійснення усіх видатків під час виконання своїх повноважень.

2. Депутат місцевої ради, який зазначений у пункті 1 статті 3 Закону України „Про протидію корупції”, зобов'язаний щорічно публікувати (у тому числі на особистому веб-сайті) та оновлювати відомості з декларації про доходи і майно та інші дані, які передбачені статтею 11 Закону України „Про протидію корупції”. Спеціальний порядок надання декларації до податкових органів та публікація декларацій про доходи та майно депутатів місцевої ради, які зазначені у пункті 1 статті 3 Закону України „Про протидію корупції”, передбачається статтями 10, 11 Закону України „Про протидію корупції” та іншими законами України.

3. Депутат місцевої ради, який не виправдав довір’я виборців, може бути в будь-який час відкликаний ними у встановленому цим Законом порядку”.

 

24. У Законі України „Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим” (Відомості Верховної Ради, 1998, № 29, ст. 191):

 

 1) статтю 5 доповнити частиною шостою такого змісту:

„Депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим зобов’язаний:

1) пояснювати, за вимогою контролюючих та правоохоронних органів, необхідні відомості: про розміри та джерела їх доходів та близьких родичів та прирівняних до них осіб; про вартість майна, наявного у власності, що входить в об'єкт оподаткування, зокрема - за межами території України; про розміри внесків в банківських і інших кредитних організаціях, зокрема - за межами території України, а також про фінансові кошти, якими дані особи мають право розпоряджатися особисто або спільно з іншими особами; про цінні папери, законними власниками яких вони є, зокрема про ощадні книжки на пред'явника і пред’явницькі ощадні (депозитні) сертифікати; про заборгованість на загальну суму, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, зокрема за межами території України;

2) відкрити та використовувати особовий (спеціальний) рахунок у банку для отримання усіх видів грошових доходів та здійснення усіх видатків під час виконання своїх повноважень;

3) зобов’язаний щорічно публікувати (у тому числі на особистому веб-сайті) та оновлювати відомості з декларації про доходи і майно та інші дані, які передбачені статтею 11 Закону України "Про протидію корупції”. Спеціальний порядок надання декларації до податкових органів та публікація декларацій про доходи та майно депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, передбачається статтями 10, 11 Закону України „Про протидію корупції” та іншими законами України”;

 

2) частину шосту статті 6 викласти у такій редакції:

„Повноваження депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим припиняються достроково за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим у випадках:

 1) складення повноважень за його особистою заявою;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;

3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

4) припинення громадянства України або вибуття на постійне місце проживання за межі України;

5) відкликання виборцями;

6) смерті;

7) не розміщення або несвоєчасного розміщення відомостей на особистому веб-сайті з декларації про доходи і майно та інших даних, що передбачені статтею 11 Закону України „Про протидію корупції”;

8) відмови від дачі пояснень або надання завідомо неправдивих даних, за вимогою контролюючих та правоохоронних органів: про розміри та джерела їх доходів та близьких родичів та прирівняних до них осіб; про вартість майна, наявного у власності, що входить в об'єкт оподаткування, зокрема - за межами території України; про розміри внесків в банківських і інших кредитних організаціях, зокрема - за межами території України, а також про фінансові кошти, якими дані особи мають право розпоряджатися особисто або спільно з іншими особами; про цінні папери, законними власниками яких вони є, зокрема про ощадні книжки на пред’явника і пред’явницькі ощадні (депозитні) сертифікати; про заборгованість на загальну суму, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, зокрема за межами території України;

9) в інших випадках, передбачених чинним законодавством.”. 

 

25. Статтю 88 Закону України „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” (Відомості Верховної Ради, 2004, № 30-31, ст. 382) доповнити частиною третьою такого змісту:

„3. У випадку вчинення особою, яка зазначена у статті 3 Закону України „Про протидію корупції”, що претендує на обрання депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи місцевих рад, будь-якого із вказаних у статті 8 Закону України „Про протидію корупції” правопорушень, правоохоронні органи, що протидіють корупції, повідомляють про це відповідну виборчу комісію, яка зобов’язана протягом п'яти днів від дня надходження матеріалів довести до відома виборців, через опублікування в офіційному виданні або іншим способом факт правопорушення, допущеного кандидатом”.

 

II. Цей Закон набуває чинності з дня його опублікування.

 

Голова Верховної Ради України                                                           А.П. Яценюк